– Ну, скажи мені, синку, поки я був на роботі до нас заходили якісь дядьки? – Вадим посадив на коліна чотирирічного сина, граючи роль хорошого батька перед своєю матір’ю. На ділі на сина він звертав увагу набагато менше, ніж на свій комп’ютер. – Наша матуся добре поводилася?
Віра на це питання лише очі закотила, пробурчала щось під ніс і продовжила накривати на стіл. Гостя була, м’яко кажучи, непрохана. Дівчина ніяк не могла порозумітися зі свекрухою, та вічно знаходила якийсь привід для сварки. То прибрано недостатньо чисто (якось чарівним чином жінка розглянула пил на верхній полиці), то вечеря приготована не смачно. А вже той факт, що дівчина відмовлялася вручну прасувати дюжину сорочок чоловіка (у них дорогий відпарювач вдома, з ним і дитина впорається!) розлючував Антоніну Вікторівну. Чому її дорогий синочок має витрачати свій час на жіночу роботу? Може тому, що заробляє чи не втричі менше за дружину, яка сидить у декреті?
Ось і зараз свекруха з поважним виглядом сиділа на дивані, невдоволено підібгавши губи. На її думку, Віра була недостатня привітна та доброзичлива. Як вона насмілилася попросити гостю чекати, відмовляючись якимось терміновим дзвінком? Дитину лишила на Вадима, який дуже втомився, який тільки півгодини як прийшов з роботи. Ні повечеряти не встиг, ні відпочити… І все ж таки порається з дитиною! Який у неї син добрий!
– Мама чудова! – широко посміхнувся малюк, притулившись до батька. Бабусю він не любив, і йти до неї на ручки відмовлявся. Якась вона строга і навіть трохи зла! – А дядько… Дядько приходив, – Михайлик насупив лобик, згадуючи хто був у них у хаті. – Високий такий, у синьому костюмі.
– І що він робив? Цей високий дядько у синьому костюмі? – підозріло примружився чоловік, краєм ока помічаючи, як зацікавилася відповіддю його мати.
– Не знаю, – безтурботно відповів хлопчик, гойдаючи ніжками. – Я в кімнаті був, із машинками грав. А дядько був із мамою на кухні.
– А я казала! – переможно вигукнула Антоніна Вікторівна. – Казала! А ти все за свою дружину заступався, мовляв, вона з дому працює. Тепер зрозуміло. Яка у неї тут робота і за що їй такі гроші платять!
– Залишіть свої брудні натяки при собі! – Віра з гучним звуком опустила на стіл повну чашку чаю, розхлюпавши половину вмісту по столу. – Кожен судить у міру свого виховання, знаєте!
– Та як ти смієш так зі мною розмовляти! – ледве стримувалася від обурення жінка! – Тебе твоя власна дитина здала, а ти ще смієш виправдовуватися!
– Михайлику, скажи, будь ласка, тату, чи було в дядька щось написано на спині? – з лагідною усмішкою звернулася до хлопчика Віра. На ображеного чоловіка, що роздмухував ніздрі, вона принципово не дивилася.
– Були, – кивнув Михайлик. – Такі великі, білі! – малюк змахнув раками, намагаючись показати, наскільки великими були літери.
– І що з цього випливає? – Повчальним тоном поцікавилася Віра у чоловіка. – Тільки те, що нам нарешті полагодили душ у ванній! Про що я тебе просила вже півтора тижні!
– Я й так на роботі втомлююся, а тут якийсь душ… – обурено почав чоловік, але дружина його навіть не стала слухати. Дівчина просто забрала хлопчика з батьківських колін, пригладила розтріпані світлі кучерики і відправила сина до своєї кімнати.
– Все, зрозуміло, знову будете сваритися, – ображено промовив Михайлик. – Я мультики гучніше увімкну, сваріться.
Дочекавшись, поки дитина покине кімнату, Віра знову повернулася до чоловіка. Тепер її тон став набагато жорсткішим.
– Працюєш? Та ти півдня штани в офісі просиджуєш, у компʼютер граєш. Адже сам розповідав, що у вас роботи майже немає! Приносиш у будинок якісь копійки, які сам і витрачаєш! Ти коли востаннє у магазині був? Продукти купував? Речі дитині? Я вже мовчу про іграшки!
– Не смій підвищувати на мене голос! – заявив чоловік, мигцем поглядаючи на матір. – Сантехнік, як же! Знаю, який це був сантехнік! Знаєш хто ти після цього?
– Ще одне слово, і ти покинеш цю квартиру разом із речами!
Терпіння Віри закінчувалося. Коли вона виходила заміж, то сподівалася, що буде за чоловіком, як за кам’яною стіною. Що саме Вадим вирішуватиме проблеми, що виникають, і забезпечуватиме сім’ю. Але… її мрії не справдилися. Чоловік виявився справжнім маминим синочком, який навіть у поліклініку сам сходити не може! Щось полагодити? На все одна відповідь – я не вмію, виклич спеціаліста. Ось тільки грошей на цього спеціаліста він не давав, вважаючи, що не повинен вкладатися в квартиру, яка цілком належить дружині.
– Давай продамо цю квартиру і купимо іншу? Тоді я почуватимуся в ній господарем і усуватиму всі проблеми.
Чи треба говорити, що Віра категорично відмовилася це робити?
А із грошима взагалі була комедія. Спочатку Вадим заробляв цілком пристойно, але після того, як у них народився син, ситуація різко змінилася. На роботі почалися скорочення, замовлень поменшало, як, відповідно і грошей. Вірі довелося терміново повертатися на свою роботу, благо для цього навіть з дому виходити не потрібно, начальник пішов назустріч молодій мамі.
Тепер основним годувальником у сім’ї стала Віра. Встигаючи і за дитиною доглянути, і виконати роботу, і домашні справи зробити, дівчина дуже втомлювалася. А Вадим приходив із роботи, вечеряв, лишав брудний посуд на столі та сідав за комп’ютер. Він, бачите, хотів відпочити…
– Піду з квартири? Та я сам іду! І на розлучення подам! Всім знайомим розповім, що приводом для цього став твій сантехнік!
Антоніна Вікторівна сиділа і з задоволеним виглядом підтакувала синові. Вона поки що не розуміла, що з розлученням пропадуть і пристойні гроші, які щомісяця переказував їй син. А коли зрозуміє, буде вже надто пізно…
**********************
Віра трошки засмутилася, але незабаром зрозуміла, що без чоловіка їй живеться набагато легше. Ніхто не влаштовує сварок, просячи вечерю із трьох страв. Ніхто не розкидає речі (Михайлик не береться до уваги, він ще зовсім малюк). Ніхто не сидить опівночі за комп’ютером, заважаючи дівчині спати. А найголовніше, з’явилося чимало вільних грошей, які Віра із задоволенням витрачала на маленькі радощі собі та синові.
Вадим якось спробував повернутися, пишномовно заявивши, що готовий пробачити дружину заради сина. Здається, жити в одному будинку з матір’ю йому не сподобалось. Але чоловіка Віра навіть слухати не стала.
Вірі добре і без нього.