– І як у тебе все так спритно виходить? Тобі лише двадцять чотири, а в тебе вже все є! І живеш у котеджі, і наречений у тебе класний, і сама вже хорошу освіту здобула. І взагалі ти Ганно красуня! А ось я начебто стараюся, стараюся. І заробляю нормально, і на красою кажуть вдалася, і струнка, на фітнес ходжу, а толку!, – Надя сиділа з закинутими ногами на затишному дивані у вітальні у молодшої двоюрідної сестри та пила чай з медом та лимоном, – Ну скажи, Ганно, як у тебе все так складно виходить? Навчи.
– Складно виходить тому, що все за планом, а не сумбурно, як у деяких, – Ганна самовпевнено усміхнулася сестрі, – Ні, не подумай, що я на тебе натякаю. Все просто – я знаю, що хочу та йду до своєї мети крок за кроком, і все. Наприклад, я ще у школі знала, ким я не хочу бути. Потім з того, що залишилося, обрала найкраще. І ось – я юрист-консульт у великій компанії. Для початку непогано. Адже багато хто старається, плутає творчість з роботою. Закоханість із заміжжям. А потім скаржаться, що все в них навперейми. Так само і з Вадимом. Я чітко знала, за якого чоловіка не хочу заміж. І тому я обрала Вадима, він мені дуже підходить, а я йому.
Надя слухала молодшу сестру і захоплювалася її вмінням.
– Ганно, ти вибач, а як ти зі своїми чіткими принципами до весілля до Вадима переїхала? Чи у вас з ним поки що ні-ні, немає нічого? Вибач за питання.
Ганна посміхнулася: – Та нормальне питання, звичайно, все у нас є. До весілля треба знати точно, за кого ідеш заміж, потім вже пізно засмучуватись.
– І ти в ньому на всі сто впевнена? – голос у Наді навіть здригнувся від внутрішньої образи на себе. Ну що ж вона така неправильна. Не в тих закохувалась, не тим вірила. А тепер вже тридцять позаду, а вона сидить і заздрить Ганні. Так не можна, заздрість погане почуття.
– Надя, а ти що, у моєму Вадимі сумніваєшся? Та він просто такий самий реально нормальний, як і я, розумієш! Він не хоче жити і не знати, що буде завтра і де на нього чекають вири, от і все. Ми один одному дуже подобаємось і не збираємося ускладнювати собі життя. Не віриш? Ну, спробуй позалицятися Вадиму, думаю він дуже здивується, і тільки. По-перше, тому, що ти моя сестра. Ну, а потім це просто не раціонально. До речі, Надю, а ти справді спробуй, мені й самій хочеться подивитись. Щоб знати, як реагувати.
Сестри засміялися – смішна розмова. За цим їх і застав Вадим. Він вже був знайомий з Надею, бачились у їхніх рідних. Надя сміялася від душі, а зустрівши погляд Вадима, раптом підморгнула йому, згадавши пропозицію Ганни. Сама від себе на це не чекала, так вже вийшло.
У Вадима в очах промайнуло здивування. Він навіть озирнувся, хоч він увійшов один. Мов подумав, що це не йому Надя підморгнула. І їхні очі знову зустрілись. Наді раптом стало незручно. Вона зніяковіла, встала з дивана.
– Ну гаразд, я щось у вас засиділася. Мені час, – Надя поправила пасмо волосся, що вибилося, і раптом спіймала на собі зацікавлений погляд Вадима.
Все, годі, щось вона зажартувалася. Надя швидко попрощалася, посміхнулася і кивнула Ганні: – Дякую, сестричко, добре поспілкувалися, я на фітнес і додому, бувай! Вадим бувай!
Вадим провів Надю до машини і повернувся до Ганни: – Слухай, як вона живе одна? Нормально? Ну не знаю. Вона твоя ровесниця? Старша? За тридцять? А виглядає молодше за свої роки. У нас хлопець гарний працює, Микола, дизайнер з інтер’єрів. Може познайомимо їх? Класний хлопець, неодружений. Ганно, а ти ж хотіла в котеджі дещо переробити? Давай я якось Миколу запрошу, а ти Надю. Раптом у них щось вийде.
Ганна здивувалася. Не помічала за Вадимом таких поривів раніше. Ну та гаразд, в принципі ідея непогана, особливо з ремонтом кімнат.
За кілька тижнів Вадим домовився з Миколою, щоб він до них заїхав, наречена хоче дещо переробити. Ганна ж, як і домовилися, запросила на цей час Надю побалакати. Вирішила, що пошлеться на забудькуватість з приводу візиту Миколи і познайомить їх, може й справді що і вийде.
Микола приїхав вчасно і з задоволенням обійшов котедж.
– У вас дуже затишно, але не вистачає родзинки. Вадим сказав, що ви хочете щось переробити, давайте разом подивимося і ви мені скажете ваші побажання.
Микола весело поглядав на Ганну, наче хотів сказати – покажи свою фантазію, що б ти хотіла, розкажи мені! І Ганна раптом відчула себе не у своїй тарілці. Що це таке? Прийшов якийсь Микола, дизайнер, якого вони з Вадимом хочуть з Надею познайомити, а вона раптом розхвилювалась. Як це безглуздо! Микола мовчки за нею спостерігав.
– А до речі, Ганно, ви, напевно, вже вирішили, де у вас буде дитяча? Може, ми почнемо з дитячої? Як ви хочете її обставити? Напевно, треба з’єднати її з вашою спальнею? Думаю, не треба ні блакитних, ні рожевих тонів, це примітивно. Пропоную зробити так…
І Микола почав говорити, потім показувати альбоми із пробниками матеріалів, щось питав у неї. Ганна стояла і безглуздо посміхалася, вона взагалі ще не думала про дітей. А він так гарно розповідав, що Ганна раптом уявила себе мамою з малечею на руках. Це було так дивно та чарівно, вона застигла, думаючи про це…
Так, а де ж Надя? Ганна струсила з себе раптом чарівність Миколи. Щось Надя спізнюється! Вона зателефонувала сестрі, але та, розтяпа, виявляється проколола колесо, не доїхавши до котеджного села. Ганна передзвонила Вадиму, він вже їхав додому і сказав, що звичайно ж допоможе сестрі Ганни, а потім вони разом приїдуть, треба тільки притримати Миколу. А то їх задум їх познайомити невдасця.
Те, що відбувалося з ними далі, день за днем, потихеньку зовсім не вписувалося в плани Ганни. Та й Надя відчувала себе якщо не розлучницею, то принаймні винуватцем цих непередбачуваних змін у їх із сестрою долях.
Тепер Ганна не може похвалитися, що вона точно знає, що буде завтра. Тепер Ганна та Микола чоловік і дружина і в них незабаром народиться малюк. Вони живуть у величезній квартирі Миколи в центрі міста, і в Ганни таке враження, що на цій квартирі Микола спробував усі свої шалені ідеї з дизайну. Але їй це все чомусь дуже подобається!
Вадим та Надя теж одружилися. Надя постійно робить непередбачувані на думку Вадима вчинки, а Вадим її рятує, опікується і розуміє, що йому без неї, а їй без нього просто не жити. Вони теж очікують народження малюка, а сестри Ганна та Надя тепер часто зустрічаються та обговорюють цю неймовірну майбутню подію.
Кажуть, неможливо відчути смак життя у всій повноті, не кинувшись у бурхливий потік своєї долі. Ті ж, хто все-таки залишилися на березі і впевнені в тому, що вони контролюють ситуацію, насправді не живуть, а тільки спостерігають за тими, хто істинно живе.