В цей день життя Ольги розділилося на “до і після”. Вона ніколи не забуде, як на її телефон надійшов дзвінок, і якийсь незнайомий голос повідомив про те, що її чоловіка Дмитра не стало. Саме в цей день Ольга залишилася одна з двома дітьми.
Зі своїм чоловіком жінка познайомилася ще в університеті, вони якось одразу один одному сподобалися і почали будувати стосунки. Жінка сподівалася, що саме з цим чоловіком вона буде щасливою до кінця своїх днів.
Спершу народилася донька Інна, а потім син Іван. Це була дивовижна сім’я, і всі знайомі заздрили їхньому щастю. Ольга часто чула, як про них кажуть, що щасливіших людей просто немає, вони справді випромінювали тепло, коли знаходилися поруч.
І нехай останнім часом у їхній сім’ї стосунки були складними, але ж про це ніхто не знав. Складними вони були тому, що Дмитро щось не домовляв своїй дружини, часто затримався на роботі, і взагалі не давав жодних коментарів щодо того, де він пропадає, іноді до ранку.
А Оля смиренно очікувала, вона знала, що навіть якщо у Дмитра хтось і з’явився, то рано чи пізно йому це набридне і він просто повернеться додому. Ольга завжди була за сім’ю, вона вважала, що заводити когось на стороні, це найнижче, що може бути у житті.
І ось сьогодні, коли Дмитро повертався з відрядження, з ним сталася біда. Почувши цей незнайомий голос у трубці, жінка застигла, а потім і випустила слухавку з рук.
До кімнати одразу ж вибігли діти, котрі почали засипати жінку питаннями.
Вже минуло 3 місяці з того дня, та тільки Ольга досі не змогла з цим упокоритися. Щовихідних вона їздила на цвинтар до свого чоловіка, сиділа там годинами, розмовляла з ним і просто сподівалася, що колись зможе це пережити.
Жінка ніколи не думала, що лишиться сама. Вона мріяла, що вони з Дімою разом зістаряться, що разом виховуватимуть онуків, і підуть разом.
Сьогодні Ольга сиділа на кухні, вона дивилася у вікно та пила гарячий чай. За вікном йшов дощ, настала осінь. Це перша осінь без Дмитра. На душі було сумно, Оля вже й не вірила, що колись буде щасливою. Та й якщо чесно, вона цього не прагнула. Тепер усе життя вона планувала прожити у спогадах про чоловіка.
Можливо так було зручно. І хоч друзі та знайомі казали, що Діму вже не повернути, просили Ольгу стати колишньою, вона нікого не слухала.
Щиро кажучи, у Ольги складалося таке враження, що між нею та чоловіком залишилася якась недомовленість. Тільки зараз її почало цікавити, чим насправді займався її чоловік, де пропадав, чому ніколи й нічого не говорив. Та тільки дізнатись тепер уже було нічого неможливо.
– Оля, ну так не можна, ти б хоч волосся трохи підстригла, подивися, ти вже сама на себе не схожа! – говорила її мама Ганна Миколаївна.
– Мені й так нормально, нема для кого мені тепер бути красивою. – відповіла та.
Ганна Миколаївна важко зітхнула і пішла до своїх онуків, що вона тільки не робила, як не переконувала Олю повернутись до життя, та нічого не хотіла.
Ольга чудово знала, що так не можна, але нічого вдіяти з собою не могла.
Зміни у житті Ольги відбулися лише тоді, коли вона випадково знайшла записну книжку свого чоловіка. Вона лежала на самому дні шухляди, де він зберігав старовинні книги.
У цій книжці жінка знайшла незрозумілі записи, якісь дні, розрахунки та навіть номери. Все це зацікавило жінку, не давало спокою. Виходить, вона зовсім не знала свого чоловіка. Також у цій записнику було написано, два номери з жіночими іменами, поряд був намальований якийсь графік.
Недовго думаючи Ольга вирішила зателефонувати за одним із номерів. Їй відповіла жінка, яка із задоволенням погодилася зустрітись
Вже на цій зустрічі Ольга дізналася, що Катерина є коханкою чоловіка, що зустрічаються вони вже протягом 5-ти років. А цей незрозумілий графік, це графік її роботи.
– Він мене цими днями з роботи зустрічав. – сумно відповіла Катя.
Ольга не вірила своїм вухам, входить Діма не був таким ідеальним, яким здавався їй, він зраджував їй, і це вже не припущення, це підтверджена інформація.
А потім вона зателефонувала за другим номером і також зустрілася, з Аліною він теж був близький. Найцікавіше, що графік роботи Аліни та Катерини не співпадали, і чоловік встигав зустріти що одну, що іншу. Виявляється, романтиком був.
Ользі було дуже прикро, чоловік, якого вона любила більше життя, так легко її обманював. Він навіть з роботи її ніколи не зустрічав, мабуть, йому це було не потрібно.
Після того, як Ольга дізналася правду про свого чоловіка, її ставлення щодо нього змінилося. Вона перестала ходити до нього на могилу кожні вихідні і вирішила довести насамперед собі, що вона теж може бути коханою.
Виходить, щоб розлюбити людину, достатньо лише дізнавшись про її зраду. Хоча, не можна сказати, що Ольга його розлюбила, адже вона й раніше здогадувалася, що в нього хтось є…
Але саме цей поштовх спонукав жінку нарешті змінитись, знайти в собі сили, не опускати руки.
Зараз у неї все добре, вона виховує своїх дітей, прагне до того, щоб у них все було. Нещодавно почала зустрічатися із чоловіком, на ім’я Ігор. Сподіватимемося, що з Ігором у неї все складеться, і вона нарешті буде щаслива.
Найголовніше, і найважливіше, що зробила Ольга, то це не зганьбила Дмитра в очах дітей. Для них він назавжди залишиться найкращим батьком. І це безперечно правильно!