Юля була на дні народженні подруги. Якийсь гарний чоловік весь вечір очей від неї не відводив, а наприкінці наважився запросити її на танець. Іменинниця Катя, помітивши погляд Сергія, раптом підійшла до подружки. – Дивись обережно, Юлько, – зашепотіла вона. – Чого? – здивувалась Юля. – Доньці його шість років. Дружина там інтрижку на стороні завела. Сергій одразу дверима і гримнув. Юля не розуміла, що ж не так з тим Сергієм

Юля зустріла Сергія на дні народження подруги. Він весь вечір очей від неї не відводив, тільки наприкінці вечора наважився запросити на танець.

Катя – іменинниця, помітивши погляди Сергія, підійшла до подружки пошепотітися:

-Дивись обережно, Юлько. Він недавно розлучився, ще не охолов.

-В сенсі?

-Та ніби нормально вони з Оленою жили, доньці шість років. Дружина там інтрижку на стороні завела. Сергій одразу дверима гримнув, не пробачив.

-І розлучився?

-Так. Додому так і не повернувся, подав на розлучення.

-Ну ось. Значить, вільний чоловік. Чесно кажучи, не розумію, навіщо ти все це мені розповідаєш. Я його вперше бачу і, цілком можливо, що в останній.

-Кажу, бо все ж бачу. Давно знаю його зі школи, і бачу, як він на тебе дивиться. А стосунки зі свіжорозлученим чоловіком – випробування не для новачків, повір. Треба б років зо два почекати.

Юля знизала плечима – у неї вистачало претендентів, і Сергій особливого враження на неї не справив. Але Катя не помилилася. Помітивши, що подруга збирається йти, чоловік напросився проводити дівчину додому, дорогою чарівно жартував і отримав, звичайно, на прощання її номер телефону. А там і продовжилося знайомство.

…Роман розвивався, як у кіно. Сергій красиво і вміло залицявся, а Юля швидко і безоглядно закохалася.

Вона була майже на десять років молодшою, і хоча мала успіх у ровесників, жодного з них не розглядала всерйоз, досвіду тривалих стосунків не мала – так, ні до чого не зобов’язуюча романтика.

Сергій захопив її і як чоловік, і як особистість. А той факт, що коханий регулярно бачиться з дочкою, їй навіть подобався: порядна людина.

Коли Юля із Сергієм вирішили жити разом, її мама була проти.

Вона колишнім одруженим не довіряла в принципі і в мріях бачила поруч із дочкою чоловіка із чистою біографією.

Мовляв, колишні дружини та діти – це назавжди, а зрозуміти та прийняти другу половинку «з минулим» може лише той, хто й сам має схожий «хвіст».

Юля ж вірила, що кохання, ласка і турбота вилікують будь-яке розбите серце, з нею Сергій розмерзнеться, зможе почати життя з чистого аркуша.

Але варто їм з’їхатися, як Юля стала помічати, що колишня дружина займає в житті її обранця занадто багато місця.

Дзвонить будь-коли, часто вечорами, радиться щодо дочки.

То покупки, то здоров’я, то з садка забрати… Сергій все частіше відвідував дівчинку не тільки в суботу і неділю, а й у будні, у ці дні майже завжди відмовлявся вечеряти вдома – колишня годувала…

Практично що кожні вихідні «недільний тато» влаштовував для доньки спеціальні розваги.

Кіно, виставка, атракціони, кафе, аквапарк.

Колишня дружина їх часто супроводжувала, і потім щедро викладала спільні фотографії в соцмережі. Юлі це не подобалося, але вона знала, що сам Сергій у всіх соцмережах відсутній, і розуміла: претензії щодо цього здадуться йому смішними.

Якось Юля зустрілися на зупинці з Катею, у якої на дні народженні і познайомилася з Сергієм, і та не посоромилася запитати про віртуальну поведінку колишньої:

-Навіщо ти це терпиш? Мало того, що він до дружини бігає, так ще й вигулює її парками, а потім вона всім фоточками хвалиться, тоді як її милий Сергійко з тобою вже півроку живе і ніби щасливий.

-Він не до дружини, а до дочки ходить.

-Та що ти! Впевнена? Добре якщо так. Але, знаєш, це велика рідкість, щоб батько раз на тиждень до дітей бігав, якщо мама цих дітей йому нецікава.

Те саме, слово в слово, говорила Юлі мама. Мовляв, якщо чоловікові не потрібна жінка, він ніколи не буде стільки часу проводити у колишній родині.

Мама сама пережила драматичне розлучення. Через сім років шлюбу чоловік пішов від неї до іншої, там один за одним народилися два сини і про стару сім’ю їхній щасливий батько не згадував. У всякому разі, не спілкувався ні з дружиною, ні з Юлею. Дякувати, хоч аліменти платив.

Юля всупереч усьому хотіла вірити, що Сергій просто дуже любить доньку і не хоче її образити. Але все частіше в душу закрадалися сумніви. Коли коханий проводив вихідні з дівчинкою, Юля замислювалася:

-Кого насправді він так часто відвідує у будинку, де прожив понад десять років?

Незабаром вона зізналася собі, що із задоволенням заборонила б Сергію ці зустрічі. Якби ж могла. Однак ясно було як Божий день, що, почувши умови на кшталт «вона, або я», чоловік відмовиться від стосунків із новою пасією.

Так що Юля мовчала і вдавала, що все нормально. Намагалася привернути увагу, як вміла: смачно готувала, не втомлювала питаннями, вигадувала спільні розваги.

Але атмосфера в їхньому затишному гніздечку мінялася повільно, але вірно.

Юлія почала дратуватися через дрібниці, ображалася на Сергія, шукала приводу для сварок.

Зрештою вона зловила себе на думці, що вже й не чекає на нього з роботи. Навпаки, рада, коли його немає вдома.

Але тут сама себе вмовляла потерпіти і не бути такою самолюбкою. Адже, крім спілкування з колишньою сім’єю, їй об’єктивно не було чого пред’явити Сергію.

Мама бачила, що дочка переживає, вгадувала думки по обличчю – пройшла любов, нема радості, одні переживання та очікування.

Юля все тягла час, сподівалася, що Сергій охолоне до минулого і потеплішає до неї, чекала відповідного моменту.

І дочекалася. Одного дня він просто зібрав речі і повернувся до колишньої родини. Сказав, що дочка не має бути без батька.

Юля поплакала, але сильно переживати не стала. Проте зробила собі чітке правило – чоловіків, які нещодавно розлучилися, краще оминати!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.