З самого ранку в будинку Микитенків була метушня. Батьки прокинулися раніше і вирушили в магазин за продуктами. Мама довго і ретельно вибирала все найсвіжіше і кращої якості, звіряючись зі своїм досить довгим списком.
Принесли об’ємні сумки додому. Потрібно ще встигнути приготувати курочку за особливим фірмовим рецептом. Тісто на пиріг благополучно підійшло. Чорницю на начинку для пирога мама ретельно відбирала. Вона повинна була бути добірною, ягідкою до ягідки і обов’язково стиглою. Салати теж за особистим рецептом.
Тато ставив стіл у великій кімнаті. Розставляв стільці. Молодша дочка теж була задіяна. Її завдання було розстелити скатертину та розставити тарілки.
Вся ця метушня була заради одного єдиного гостя. Сьогодні старша дочка приведе свого нареченого знайомити з батьками.
Ліда давно вже зустрічається з ним. Завжди розповідала з сяючими очима. Видно було, вона закохана в нього. Вони познайомились на якійсь вечірці. З того дня не було жодного дня, щоб вони не зустрічалися. Наречений був старший за Ліду і мав свою справу, тому подарунки та квіти стали звичними. Щодня він приїжджав і забирав її з університету, де вона закінчувала своє навчання.
А тут, з тиждень тому, приходить Ліда і з придихом розповідає, що Микола зробив їй пропозицію! Ну тут батьки і запросили його познайомитись, щоб все як годиться було. Микола пропонував у ресторані повечеряти, але батько категорично заявив:
– Жодних ресторанів! Тільки вдома! Тихо, спокійно та по-сімейному.
І ось зранку метушня. Все мало бути на найвищому рівні, щоб не осоромитися перед майбутнім зятем. Мама метушилася на кухні, батько всіма силами допомагав їй, сестричка не відходила від вікна, щоб не пропустити наречених і вчасно попередити батьків. І ось вже все готово. Мама одягла свою найкращу сукню і зробила зачіску.
– Приїхали! Приїхали! – побігла молодша до дверей.
– Батьку, ти хоч би краватку одягнув чи що!
– Ну ось ще! Я не на нараді у директора.
Мама махнула рукою. Сперечатись із упертим чоловіком зараз не було бажання. Пішли зустрічати доньку із нареченим.
– Мамо, тату, познайомтеся! Ось мій Микола, — сказала дочка.
Батьки очікували побачити молодого чоловіка, ну нехай років на п’ять старше за їхню Ліду. А увійшов чоловік, навіть старший за батька Ліди. Мама аж рота відкрила від здивування, батько крекнув, а молодша сестра захихотіла.
– Дуже приємно познайомитись, Миколо. Проходьте до столу. А як Вас по батькові? — мама натягла посмішку і почала вдавати з себе гостинну господиню.
– Можна просто Микола, – кивнув гість і пройшов слідом за майбутньою тещею.
І ось сімейство розсілося за стіл.
– Миколо, а Ви що ж, одружені не були? – заговорила мама.
– Чому ж був. Розлучилися минулого року.
– Як же так?
– Втомилися один від одного.
– Чуєш, мамо, а може нам теж розлучитися? Втомилися ми один від одного. У Ліди багато однокурсниць, підберу собі якусь, – єхидно сказав батько.
Дружина штовхнула його під столом, і помахала пальцем.
– А дітки у Вас, Миколо, є? – продовжила мати.
– Так двоє.
– І скільки їм років? Не важко дружині одній з ними справлятися?
– Вони вже дорослі. Синові тридцять, а дочці двадцять сім.
– Чуєш, Лідо, а дітки будуть старші за тебе. Іде такий тридцятирічний хлопчик і гукає тобі, двадцяти дворічної, “Ей, мамо!” – знову вставив своє слово батько.
Ліда почервоніла, мама знову штовхнула батька, а сестричка захихотіла.
– Миколо, Ви пригощайтеся, пригощайтеся! Тут ось салати, курочка. Вам який шматочок покласти?
– Якщо можна, біле м’ясо, мені червоне не можна.
– А що таке? Вже нездужаєте?
Микола почервонів:
– Так, вже є трохи.
– Аааа, зрозуміло. Ну ти ось, стару дружину спровадив. А сила хоч на молоду вистачить? – продовжив батько.
– Тату!
– Я, мабуть, піду. Лідо, не проводжай, – не витримав такого прийому Микола.
І він спішно покинув гостинний будинок.
– Тату! Ну, як ти міг! – плакала на колінах у матері Ліда.
– Не плач, дочко! Ти мені ще потім дякую скажеш! Де це бачено, щоб зять на десять років старший за тестя був!
Батько засунув руки в кишені і наспівуючи пішов до себе в кімнату.