– Тітко Олю, вам треба поїхати з нашого будинку, – Аня серйозно дивилася на неї. – Мама хоче повернутися і жити тут! Вона – рідна мати, а ви нам ніхто! Швидше збирайте речі. Ольга стояла і нерозуміюче дивилася на Аню. – Я ж їй матір замінила. А вона зі мною отак, – думала вона

-Тітко Олю, вам треба виїхати з нашого будинку. Мама хоче повернутись і жити тут, і я тільки цьому і рада. Вона – рідна мати, а ви нам ніхто. Збирайте речі швидше, будь ласка.

Ольга з сумом дивилася на Аню, дівчинку, яку вона виховувала останні 10 років. Замінила їй та її братові матір.

-І ось тепер вона мене виставляє… – сумно думала вона.

Ольга і сама не залишилася б тут жити, але коли прямо просить на вихід, людина, яку вона любила, віддавала своє тепло і турботу. Це прикро…

-Валізи зібрані, можна викликати таксі, – думала Оля. Добре, що є куди йти – покійний чоловік потурбувався.

10 років тому:

-Олю, давай разом жити, скільки можна ховатися.

-Валера, треба з дітьми твоїми поговорити, раптом вони будуть проти.

-Та не будуть, говорив я з ними вже, не вистачає їм жіночого тепла.

Ольгу хвилювали багато моментів. Куди подіти її однокімнатну квартиру? Єдиний син жив за кордономг. Здавати не хотілося, квартиранти таке понаробляють, що не відмиєш потім.

Валерій запропонував продати квартиру, а гроші покласти на вклад у банк під відсотки, хай лежать. Оля погодилася…

Зібравши все найнеобхідніше, вона перебралася до будинку Валерія. Квартира продалася швидко, і гроші поклали на рахунок Ольги.

У Валери було двоє дітей школярів. Мати дітей, його колишня дружина поїхала з дому у невідомому напрямку. Десь гуляє напевно…

Валерій був успішний фермер, збудував гарний будинок, міцно стояв на ногах.

З Ольгою він познайомився у друзів. Валерію одразу сподобалася ця скромна, мила жінка.

Він багато років прожив з гулящою дружиною, і забув, як це, спілкуватися з нормальною жінкою.

Ольга працювала вчителькою у школі. З чоловіком вона була давно розлучена, жила одна.

Син з дитинства мріяв працювати у відомій компанії за кордоном. І коли виріс, здійснив свою мрію. Ольга прийняла його рішення, хоч і розуміла, що не зможе бачити онуків та й сина, можна сказати, теж.

З Валерою вона відчула себе жінкою, гарною та бажаною. Він красиво доглядав, дарував квіти, водив її в кіно та ресторани.

Дітей вона любила, тому з легкістю переїхала до них у будинок.

-А як нам вас називати? Можна тіткою Олею?

-Звичайно можна, Паша. Ходімо вечеряти, я смачний пиріг спекла і компот зварила.

Діти з радістю наминали домашню їжу. Ольга не встигала готувати, апетит у дітей був чудовий.

З роботи вона звільнилася, грошей вистачало. Діти прийняли її добре, їх влаштовувала добра тітка.

Ані виповнилося 16 років. Батько не дозволяє їй іти на дискотеку.

-Валера, ну вона вже доросла, коли, якщо не зараз бігати на танці? Саме той вік.

-Ох, Олю, зайве це все. Про навчання треба думати!

-Та вона добре вчиться, чого тобі ще треба?

Валера махнув рукою, що означало, робіть що хочете!

Аня радісно підморгнула Ользі та побігла збиратися на дискотеку.

Пашка щось наробив у школі. Валера хотів його насварити. Ольга його зупинила.

-Валеро, ну з ким не буває, він же хлопчик, а вони вічно не поділять що-небудь. Нехай вчиться постояти за себе, не треба, будь ласка.

Валера погодився. Ольга діло каже. Його батько часто сварив у дитинстві, тому вважалося це нормально у вихованні. Але Оля переконала його, що це неправильно.

Перше кохання Ані було нерозділеним. Аня плакала гіркими сльозами, казала, що не може без Ромки.

Ольга гладить її по голові і казала, що вона розумниця та красуня, і зустріне ще хорошого хлопця. Потім вона запропонувала зробити маски на обличчя, заварити фруктовий чай та подивитися гарний фільм. Аня витерла сльози та погодилася.

Закінчивши школу, Аня пішла вчитися далі, вийшла заміж.

Народився синок, з яким допомагала няньчиться Ольга. Паша пішов працювати. Все було добре.

Але згодом несподівано не стало Валери. Швидка не змогла допомогти…

На поминки прийшло багато людей, Валерія поважали та любили. Ольга організувала все, як треба. Вона не могла повірити, що її Валерки більше немає.

-Оля, глянь, Валеркина колишня дружина тут. З’явилася на поминки. Стільки років не цікавилася дітьми, як так можна.. Глянь яка стала – згулялася…

Ольга побачила неохайно одягнену жінку, що стояла поряд з Анею.

Незадовго до того, як його не стало, Валерій ніби щось відчув.

-Оль, давай гроші знімемо і купимо тобі квартиру. Не треба було її продавати, хай би собі стояла. І ціни зараз виросли на житло.

Ольга знизала плечима і погодилася. На щастя, якраз продавалася саме її квартира, вони її викупили та здали знайомим. Валера був задоволений.

І ось тепер Ольга стала непотрібною. Рідна мати їм ближча, це зрозуміло, і вона має право на прощення.

Тихенько зачинивши двері, Ольга востаннє оглянула будинок, де була щаслива.

Потрібно починати жити наново. Без Валери, без дітей.

Вони свій вибір зробили і вона його прийняла. Вона їм ніхто, виявляється.

Прикро, але що вдієш.

Життя продовжується.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.