Таня росла у бідній родині. Батьки працювали, але отримували дуже мало, насилу на життя вистачало. А потім, коли Тані було дванадцять, батька не стало. І в матері на руках залишилася вона та її молодша сестра.
Грошей зовсім не вистачало. Сестра доношувала одяг за Танею, а тій одяг діставався від сусідів. Таня пам’ятала, як цілий рік ходила до школи в хлопчачих черевиках, просто інших не було.
Їжа була найпростішою. І, як правило, те, що мама приносила з роботи. Вона працювала кухарем у дитячому садку, і Таня з її сестрою Олею доїдали те, що не з’їли дітлахи в садку. Інші вихователі забирали цю їжу собакам, а мама Тані своїм дітям.
А вже зібрати дівчат у школу було цілим випробуванням. Стільки грошей витрачалося на зошити, на ручки, олівці. Для когось це були копійки, але не для них.
Таня навіть не пам’ятала, чи купували їй хоч раз щось із одягу. Вона згадувала, як мріяла про яскраво-рожеву куртку, яку побачила у магазині. Ця куртка навіть снилася їй ночами. Але, звісно, у мами таких грошей не було.
Освіта у мами була простою, та й не прагнула вона якось розвиватися. Підробітки не шукала, казала, що дуже стомлюється на своїй роботі.
Коли Таня подорослішала, вона почала розуміти, що її батьки і не прагнули жити краще. Вони завжди всім скаржилися, що все так дорого, і грошей не вистачає, але щось змінити не хотіли. Звикли до такого способу життя, а може, не хотіли напружуватися.
Природно, що до інституту Таня не вступила. Навчалася вона, в принципі, непогано, але для вступу до ВНЗ все ж таки недостатньо добре. Пішла до коледжу, паралельно влаштувалася на роботу. Мила підлогу у кафе недалеко від свого місця навчання. Так хоч якась копієчка була, Таня хоча б могла собі дозволити сходити кудись із друзями.
Сестра її вчилася гірше і, на жаль, пішла в батьків. Не прагнула хоч щось змінити у своєму житті. Коли Таня закінчила коледж, Оля вступила до училища. Підробляти не хотіла, все намагалася з мами тягнути гроші. Але там і тягнути було нічого.
Напрочуд, незважаючи на такий спосіб життя, Таня виросла дуже симпатичною дівчиною. У неї була гарна фігура, волосся пшеничного кольору, яке вона ніколи не фарбувала. Розуміла, що підфарбовувати доведеться постійно, а грошей на це нема.
Таня мала гарну усмішку і великі блакитні очі. Вона взагалі могла б стати уособленням справжньої красуні.
І, звичайно, таку красуню помічали чоловіки. Але Таня не поспішала з кимось заводити стосунки. Після коледжу вона швидко знайшла роботу та пішла в неї з головою. Гроші намагалася вкотре не витрачати, ще й мамі іноді допомагала. Та й сестрі підкидала, щоб та хоч чимось порадувала себе.
Але одного разу на роботі Таня познайомилася із чоловіком. Він був за неї старшим і було видно, що він досить забезпечений. Приїхав гарною машиною, одягнений був із голочки. Та навіть його хода видавала в ньому людину, яка не бідує.
Таня йому дуже сподобалася. Він покликав її на побачення, і дівчина піддалася швидкоплинним емоціям. Вперше її доглядала така людина. Явно не її кола.
Увечері Олег, той самий чоловік, заїхав за Танею і повіз її до дорогого ресторану. Дівчина вперше була у такому місці. Незважаючи на те, що вона заробляла зараз набагато більше матері, вона собі дозволити походи такими закладами не могла.
Страви їй здавались дуже смачними. Можливо, ще вплинула атмосфера місця.
Олег був дуже галантним. Щиро цікавився життям дівчини. Натяків ніяких не робив, не вимагав якось відпрацьовувати вечерю.
Після ресторану він довіз її до дому та запропонував ще раз зустрітися. Таня подумала та погодилася.
А вдома на неї вже чекала мама і сестра. Таня зауважила, що вони стежили за нею з вікна, коли її привіз Олег.
– Ну як побачення? – запитала мама.
– Добре, – відповіла Таня, роззуваючись.
– Де були? – поцікавилася сестра.
– У Кристалі.
– Ого. Там дуже дорого!
Мама та Оля переглянулися. Таня лише кивнула у відповідь. Ще й як дорого, сама вона не факт, що сходила б туди.
– Він тобі запропонував ще зустрітись? – ге відставала сестра.
– Так, домовилися зідзвонитися.
– Якщо сам не подзвонить, дзвони перша, – давала мама напуття. – Таких наречених упускати не можна!
Тані стало якось неприємно. Наче її продають багатому купцю, не питаючи її думки. Адже ніхто не поцікавився, чи Таня хоче і далі з ним спілкуватися.
Але вона не почала розвивати цю тему, просто пішла до кімнати.
Олег, мабуть, був серйозно налаштований, бо зателефонував наступного ж дня. А під час чергової зустрічі подарував Тані подарунок – новий, дорогий телефон.
– Я не візьму, – схвильовано сказала вона.
– Припини, це просто подарунок. Я бачив, що в тебе стара модель, і просто хотів порадувати тебе.
У результаті Олег вмовив дівчину, хоч їй було й ніяково. А коли мама та сестра побачили шикарний подарунок, відразу почали захоплюватися.
Тепер усі розмови з Танею зводилися до одного – її залицяльника. Мама постійно тиснула на свою дочку, мовляв, треба триматися за цього чоловіка. Сестра заздрила їй . А коли Олег прийшов до Тані в гості (вона не встигла зібратися і запропонувала почекати її в нього), мама і сестра були в захваті. Він приніс дорогий торт, був дуже чемний. Таня, якщо чесно, думала, що може втекти, побачивши, як вона живе. І, мабуть, усередині навіть хотіла цього. Але Олег виявився не з полохливих.
І поки Тоня збиралася, мама встигла наскаржитися її залицяльнику на своє життя.
– Телевізор зламався. Кажуть, лагодити марно. А на новий грошей немає. Ось і дивлюсь тепер свої серіали по телефону.
А наступного дня до них приїхала доставка. Новий телевізор.
Коли Таня дізналася, що сталося, посварилася з мамою.
– Тобі не соромно було випрошувати?
– Та я не випрошувала! Просто сказала! А він у тебе молодець, дивись, який дбайливий.
Олегу Таня також висловила. Мовляв, вистачить цих дорогих подарунків, вона незручно через це почувається.
Проте її родичам ніяка незручність не заважала. Навіть Оля примудрилася заїкнутися про те, які в Олега круті навушники, і він тут же подарував їх сестрі Тані. Сказав, що він має другі.
Напевно, він хотів сподобатися Тані та її родині. У його світі гроші багато що вирішують, ось він і звик діяти за допомогою них. Але на відміну від рідні, Таня таке не оцінила.
Взагалі чим частіше вона бачилася з Олегом, тим чіткіше розуміла, що нічого до нього не відчуває. Він був цікавим співрозмовником, не нав’язувався, не дратував. Але на цьому все.
Таня розуміла, що вона не з тих, хто буде з чоловіком лише через гроші. Їй хотілося почуттів, хотілося емоцій. А коли Олег їй дзвонив, Таня завжди не одразу відповідала. Не було бажання спілкуватись.
Через два місяці їхніх дивних стосунків Таня зрозуміла, що вистачить морочити чоловікові голову. Вона не хоче бути з ним і явно не захоче. Немає навіть найменшої симпатії до нього.
І одного вечора, коли вони зустрілися в ресторані, Таня все чесно сказала Олегу.
– Ти чудовий, правда. Але я не відчуваю до тебе того, що ти відчуваєш до мене. І я так не можу, вибач… Я намагалася дати нашим стосункам шанс, але нічого не виходить. Я тобі поверну, все, що ти подарував.
Але Олег відмовився від повернення подарунків. Було видно, що він засмучений. Але він з честю прийняв її відмову, сплатив рахунок і просто поїхав.
Увечері Твня повернулася додому. А там вже, як завжди, на неї чекали мама і сестра. Напевно, сподівалися, що їм щось перепало від цих відносин.
– Як справи? – запитала мама.
– Я розлучилася з Олегом, – відразу розповіла Таня.
Усі застигли. Мама і Оля переглянулися, і в обох на обличчі читався страх.
– Таня, ти зовсім, чи що? – перша прийшла в себе мати. – Ти що наробила?
– Він мені не подобається, – спокійно промовила дівчина.
– Та яка різниця! Тобі підвернувся такий подарунок у житті, а ти від нього відмовилася! Розум є? Він був нашим шансом вирватися із цієї бідності! Скільки б він зробив, якби ти стала його дружиною!
Таня посміхнулася. Так, така собі підтримка.
– Тобто я мала бути з нелюбою людиною, щоб ви жили приспівуючи? Так? Замість того, щоб намагатися стати на ноги, ви поводитесь, як нахлібники. Намагаєтеся виклянчити подарунки у стороннього чоловіка! Мені соромно за вас.
– Ах, соромно… – простягла мама. – Не треба з нами жити, якщо соромишся! А то живеш на всьому готовому, а потім чимось дорікаєш!
Звісно, такого Таня не чекала. Притому що зараз більшість продуктів купувала вона.
Та дівчина почула маму. Зібрала свої речі та поїхала до подруги. А за кілька тижнів зняла собі кімнату.
Мама, звичайно, потім схаменулась, просила Таню повернутися. Але дівчина розуміла, що її рідня тягне її кудись униз, у те болото, в якому вони самі живуть. А вона хотіла чогось досягти. Тож відмовилася.
Таня старанно працювала, почала непогано заробляти. До мами заїжджала рідко, адже одразу починала скаржитися. Іноді Таня підкидала мамі трохи грошей, все ж таки вона її виховала. Але все одно вважала, що багато в чому вона сама винна.
Оля все ж так і сиділа на шиї мами. Влаштувалася на якийсь підробіток, а решту часу зависала зі своїми друзями. На ці ж гулянки і гроші спускала.
Ну а згодом Таня зустріла кохану людину, до якої були і почуття, і емоції. І ось тільки тоді вона зрозуміла, що означає бути щасливою. А ще переконалася, що правильно вона все зробила свого часу. Гроші і самій можна заробити, а от щастя вдасться збудувати лише з тим, кого любиш.