Робочий день добігав кінця. Вся робота була виконана, справи закінчені, але додому ще не підеш, і останні півгодини Тамара просто сиділа за столом та з важливим виглядом переглядала сайт знайомств.
Нічого цікаво не було й цього разу. Пара не зовсім пристойних пропозицій, автори яких були тут же заблоковані, і нудні розповіді про себе трьох чоловіків у поважному віці, один з яких навіть у дідусі годився.
Чого там гріха таїти, Тамара не з красунь. І фото на сайті виставила відповідне: яке є, таке є, щоб при можливій зустрічі чоловік не розчарувався.
– Тамаро, мені треба поговорити з тобою, – почула вона за спиною знайомий голос Ольги.
Тамара різко закрила сайт, який Оля, звичайно ж, встигла помітити і почервоніла. Тим часом Ольга присунула стілець і вмостилася ближче.
– Слухай, у мене до тебе прохання. Цієї суботи мій день народження, який відзначатиметься у ресторані «Грінвіч». Я тебе запрошую. Прийдеш?
Тамара здивувалася так, що слова вимовити не могла. З Ольгою вони лише віталися, і то іноді, коли та удостоювала її поглядом, така собі гламурна красуня, яка одружена з багатієм.
А працює в їхній фірмі так, аби бути на людях та супроводжувати велике начальство на зустрічах з іноземцями. Перекладач-референт.
– Оля, я в такі ресторани не ходжу. Чому я? – Запитала Тамара, хоча знала, що подруг у Ольги немає з числа їхніх співробітників.
Усі поступово почали розходитися, робочий день закінчився, але Ольга попросила затриматись хвилин на десять.
– Ну ось тепер про прохання, – сказала вона, коли за останнім колегою зачинилися двері. – Я хочу, щоб ти пофліртувала з моїм чоловіком.
Тамара застигла від почутого. Що ця Ольга собі думає?! Фліртувати?! З чоловіком?!! Ні, це не вміщалося в жодні загальноприйняті рамки і не піддавалося логічному осмисленню.
– Так, спокійно, – продовжувала Оля. – Під словом «фліртувати» я не маю на увазі нічого поганого. Просто зробити так, щоб з бенкету він пішов із тобою – під будь-яким приводом. А потім затримай його на годинку-півтори. Це все.
– Оля, як ти собі це уявляєш? Привіт, ходімо зі мною прогуляємось? – дуже тихо, майже пошепки промовила Тамара.
– Знайди привід, скажи, що погано почуваєшся, треба вийти на свіже повітря. А там попроси відвезти тебе до дому. Ну, невже треба вчити таким банальним речам, Тамаро!
Після відмови пішли козирі.
– Вибач, що нагадую, але я знаю, що в тебе мама нездужає, і вся зарплата йде на неї. Я заплачу тобі сто доларів. — Потім трохи подумала, бачачи, що Тамара не реагує, і додала: — двісті. Домовилися?
Оля мала рацію. Матеріальне становище Тамари було дуже важке, через мамину недугу. Вона ледве зводила кінці з кінцями. Ольга швидко прорахувала її сумнів, що межує зі згодою, і додала:
– Завтра я принесу тобі сукню та туфлі і ось тобі номер салону, зателефонуй заздалегідь Каті, скажи що від мене і запишись на суботу. Вона приведе тебе до ладу. Подарунок для мене також буде в пакеті з одягом.
Після цих слів вона пішла так швидко, ніби й не було її поряд хвилину тому.
Таксі привезло Тамару до ресторану якраз вчасно. Гості зібралися, було шумно та весело. Ольга підійшла до неї і відразу підвела до групи чоловіків.
– Знайомтесь, моя колега Тамара. Скромна і розумна, прошу любити та шанувати.
Тамара почервоніла, особливо коли руку простяг Віктор, чоловік Ольги. Елегантність цього чоловіка у поважному віці справляла враження. Напевно таке саме, яке робить зовнішність вже не молодого, але все ще дуже знаменитого актора.
Урочистість проходила жваво, було сказано багато тостів, промов, поздоровлень. Столи рясніли відмінними стравами. Але Тамара почувала себе, як не у своїй тарілці. Нарешті настав час танцювальної частини програми, і Ольга шепнула їй тихенько:
– Він запросить тебе танцювати, я попросила. Так що дій, люба.
При цьому вона непомітно поклала Тамарі на коліна конверт із грошима. Тобто, вже не викрутитися. І після цього Ольга кудись пішла, а Віктор підійшов до неї і галантно простяг руку: Дозвольте?
Танцювали вони повільно та красиво. На щастя, Тамара була цьому навчена у шкільному танцювальному гуртку. Навіть на конкурсах виступала. І Віктор це наголосив:
– Легко танцюєте, Тамаро, плавно. Навчалися десь?
– Ні, – відповіла вона, – мабуть, від природи. – І тут же додала: – Тільки мені щось недобре. Потрібно вийти на свіже повітря.
Віктор узяв її під руку і вивів надвір. Перед рестораном розстилався міський парк, було свіжо і гарно від мереживних тіней дерев, від подиху легкого літнього вітерця.
– Знаєте що, – несподівано сказав Віктор, – а давайте прогуляємося парком. Така чудова ніч.
– А як же Ольга? – Запитала Тамара, напевно , від несподіванки забувши про всі домовленості
– Вона нашої відсутності не помітить. З годину приблизно буде зайнята зі своїм молодим дружком. А вас попросила мене з вечора відвести, чи не так? – Усміхнувся він, і Тамара була готова крізь землю провалитися.
– Ну-ну, не переживайте. Я знаю свою дружину, і всі її таємниці. Нехай розважається. Я не проти.
Вони вже йшли по доріжці, Віктор так само притримував її під руку. І якось просити, щоб Віктор відвіз її додому, Тамарі зовсім не хотілося.
“Якщо він зараз запитає про гроші, буде так соромно”, – подумала вона, а Віктор сказав:
– У мене ніколи не було жінок на стороні. Я взагалі вважаю зради поганою справою. Але моя дружина чомусь іншої думки. Я маю намір з нею розлучитися. Якщо хочете, можете сказати їй про це. Буду тільки радий.
– Ні, ви самі. Викличте мені таксі будь ласка, – попросила Тамара, мало не плачучи.
І він викликав. Приїхавши додому, жінка розплакалася від сорому та образи. А в понеділок повернула гроші збентеженій Олі, сказавши при цьому:
– Я не впоралася з твоїм дорученням. Віктор не схотів продовжувати знайомство і відправив мене додому на таксі.
– Хто б сумнівався, – усміхнулася Ольга. – Все свято мені зіпсувала, невдаха.
А наступних вихідних Тамарі несподівано зателефонував Віктор і запропонував зустрітися. Але вона поки що не вирішила, чи йти їй на цю зустріч.