Світлана Павлівна дуже хвилювалася. Привід був серйозний – вона не знала, чи вміє готувати її невістка. А це було важливо! Її син завжди харчувався дуже вибірково і їв не все поспіль, як деякі юнаки. Світлана Павлівна готувала дуже добре, і Денис звик до смачної їжі. Правда, перші страви він не шанував і любив з’їсти щось типу гамбургерів, наггентсів або ролів. Але на це жінка заплющувала очі, адже вдома він їв лише якісну та корисну їжу.
Познайомитися з невісткою добре до весілля Світлана Павлівна не встигла, оскільки син привів Олю в будинок, коли вони вже подали заяву і поставив батьків перед фактом. Олю була дівчина приїжджа, причому здалеку, тож знайомство з її батьками відбулося лише напередодні весілля. Вони виявилися людьми пристойними, але чи навчила мама свою дочку смачно готувати, Світлана Павлівна так і не дізналася, тому й була дуже спантеличена цим питанням.
Відразу після весілля молодята поїхали жити в бабусину квартиру, а сама жінка похилого віку перебралася до дочки із зятем.
Якось, суботнього, вже далеко не раннього ранку, Світлана Павлівна зателефонувала синові.
– Привіт, синку! – тепло привіталася вона з сином.
– Привіт, мамо,- ще сонним голосом обізвався Денис.
– Як у вас справи? – поцікавилася жінка.
– Нормально, – трохи здивовано відповів син і, щоб прояснити ситуацію, спитав. – Щось сталося?
– Ні з чого ти взяв? – відповіла Світлана Павлівна.
– Ну в суботу з ранку ти нам зазвичай не дзвониш,- пояснив молодик.
– Просто вирішила дізнатися – може вам млинців напекти та привезти, ти ж любиш…
– Не треба, – швидко відповів син. – Оля вже яєчню приготувала.
– А може, вареників з вишнею зробити? Я б і сметанки дорогою купила.
– Мамо, Оля вміє готувати, – твердо сказав син і вже м’якше додав. – Дякую, звичайно. Порадуй тата млинцями, він їх теж любить.
– Ну гаразд, якщо вам не треба нічого… – з легкою образою в голосі промовила мама.
На тому й попрощалися.
“Яєчню вона йому приготувала. Великий талант треба мати, щоб у вихідний день чоловіка годувати яєчнею”,- невдоволено думала про себе Світлана Павлівна.
У неділю вона повторила дзвінок і на своє невдоволення почула, що снідати вони збираються сирниками, які Денис з дитинства не любив і кава у них… з покупними булочками. Світлана Павлівна засмутилася.
Увечері вона під пристойним приводом вже дзвонила невістці.
– Доброго вечора, Оля, – ласкаво почала вона розмову.
– Здрастуйте, Світлано Павлівно, – відповіла невістка і в голосі явно чулося здивування – з якого приводу дзвонить свекруха.
– Я випадково знайшла у книжковій шафі гарну кулінарну книгу. Там стільки різних рецептів. І перших страв та гарнірів та різноманітні способи приготування м’яса. Я свого часу дуже багато чого навчилася саме завдяки цій книзі. Тепер хочу тобі її подарувати,- радісно закінчила Світлана Павлівна.
– Дякую, – ввічливо подякувала невістка. – Але мені не треба, в інтернеті стільки цих рецептів, можна цілий день читати.
– А що сирники, які ти готувала вранці, їх їв Денис? – поцікавилася жінка.
– Звичайно,- незворушно відповіла Ольга.- Куди йому подітися.
– В якому сенсі куди подітися? – насторожено спитала свекруха.
– Ну, крім сирників, більше нічого не було, я ж не професійний кухар готувати п’ять страв на сніданок, та й не шведський стіл у нас. Приготувала сирники – отже їмо їх.
Від такої чесної відповіді жінка трохи здивувалася, але, взявши себе в руки, продовжила розмову вже на іншу тему.
Ще трохи поговоривши ні про що, вони попрощалися.
“Як же, буде він її сирники їсти,- думала з гіркотою Світлана Павлівна.- Він мої не їсть, а її буде їсти, ага. Голодний, мабуть, до обіду був. А що цікаво вони їли на обід? Але дзвонити їм ще раз жінка не наважилася.
Неспокійна матуся ніяк не могла вгамуватися. Думка про те, що її синочок голодний, не давала спокою. Тоді вона вирішила особисто перевірити, як готує невістка і заїхала до них з ранку під пристойним приводом – у бабусі в коморі стоять порожні банки, які раптом знадобилися їй з самого ранку понеділка.
Встигла вона якраз до сніданку.
– Сідайте з нами, – запросила її до столу невістка.
– Дякую, – посміхаючись, відповіла свекруха і швиденько сіла до столу.
На сніданок була рисова молочна каша з курагою та чорносливом. На вигляд страва виглядала дуже апетитно, але те, що таку кашу її син їсти не буде, у цьому Світлана Павлівна була переконана. Зачерпнувши ложку каші та підносячи її до рота, вона непомітно спостерігала за реакцією сина. Молодий чоловік взяв ложку і взявся з апетитом їсти рисову молочну кашу! На диво Світлани Павлівни її син з’їв все, що було в тарілці. Щоправда, від добавки відмовився.
Каша була чудова, що неохоче відзначила сама жінка, але молочну кашу, та ще рисову… Денис вдома її не їв ніколи!
Що стосується кави, то зварена вона була гідно і рогалик виявився смачним, хоч і покупним.
Здивована жінка, взявши для вигляду кілька порожніх банок, зібралася додому. Разом із сином вони вийшли на вулицю та Світлана Павлівна запропонувала підвезти Дениса на роботу.
Коли вона припаркувалася біля офісу, де працював син, жінка вирішила прибрати банки у багажник, щоби не гуркотіли. Поки вона переміщала ємності, краєм ока побачила, що Денис попрямував прямісінько у бік якогось закладу з нехитрою назвою “Смакота”, а за п’ять хвилин вийшов звідти з чимось, загорнутим у паперову серветку. Здивована Світлана Павлівна поспішила до молодого чоловіка.
-Денис, це що? – суворо запитала вона, дивлячись на те, що було в його руках.
– Сосиска в тісті,- незворушно відповів син і пояснив.- Тут дуже смачна випічка, до обіду розбирають, то я зранку заходжу.
– А що тобі Оля не поклала з собою обід? – здивувалася жінка.
– Поклала, ось картопля з м’ясом, салат овочевої та рогалики до чаю,- показав він на пакет, який тримав у руці.
– А це що?
– А це смачна сосиска в тісті.
– А ти кашу молочну вранці їв, не наївся чи несмачно?
– Смачно, наївся. Мамо, ти що від мене хочеш? – здивувався син таким розпитуванням.
– А коли ти почав їсти каші, сирники? Ти ж це раніше не любив.
– Мамо, коли я служив, я переглянув свої смакові вподобання. М’ясо звичайно так і залишилося на першому місці в списку улюблених страв, але туди додалося ще багато чого. Я навіть сало полюбив,- бешкетно посміхнувся він і додав.- Та й взагалі, навіщо дружину ображати, вона ж старалася, готувала… – все бувай, мамо, я побіг, бо запізнюся.
Помахавши Світлані Павлівні на прощання рукою, син поспішив до офісу.
Здивована жінка постояла ще якийсь час, а потім усміхнулася, сіла в машину та поїхала на роботу.
Незабаром схвильована свекруха переконалася в тому, що невістка готує справді добре. Коли був день народження Дениса, Світлана Павлівна скуштувала всі страви, які приготувала Оля і залишилася дуже задоволена. Згодом вона остаточно визнала кулінарний талант дівчини.
Тепер, якщо Світлана Павлівна чула, що син їв на сніданок смачні сирники чи якусь кашу, то вже зовсім не хвилювалася, бо була певна – невістка поганим не нагодує і син голодним не залишиться. Зрештою, купить собі сосиску в тісті…