– Світлано, привіт, – Ніна міцно обійняла подругу та колегу. – Щастить тобі, вже йдеш у відпустку, а мені ще три місяці працювати.
Дівчина у відповідь посміхнулася.
– Час швидко пролетить, Ніночко, не хвилюйся, і ти скоро відпочинеш.
– Які плани на відпустку?
– Цього разу – жодних. Хочу машину чоловікові купити, от дочекаюся відпускних, премії за закритий проект та підвищення, і зроблю йому сюрприз. Михайло навіть не знає, що я йду у відпустку, – засміялася Світлана.
– Щастить же твоєму чоловікові. Балуєш ти його, дивлюся.
Дорогою додому дівчина думала про свого чоловіка. З Михайлом вони познайомилися випадково, на дні народження одного з друзів. Все закрутилося дуже швидко. Зараз у шлюбі вони були вже рік. Питання з житлом не стояло від самого початку – молода сім’я заселилася у квартиру Світлани, яку їй подарувала мати.
Ось тільки останні кілька місяців чоловік став дуже ревно ставитись до грошей. Він рахував кожну копійку, а ще намагався контролювати витрати. При цьому Михайло заробляв майже втричі менше за дружину. І саме Світлана постійно наповнювала холодильник і оплачувала рахунки.
Однак вона не засмучувалась, адже півроку тому чоловіка значно знизили на посаді. Впала й зарплатня. Начальник обіцяв, що тільки-но компанія вибереться з боргів, все повернеться на свої місця. А Світлана поки що може порадувати чоловіка новою машиною.
Дорогою додому вона заскочила в магазин, купила продукти для улюблених страв Михайла. До повернення дружина встигла навести порядок вдома та приготувати вечерю. З порога чоловік висловив подив:
– А ти чого так рано? Вас додому відправили? Щось на роботі сталося?
Світлана посміхнулася. Вона вирішила трохи пожартувати з чоловіка.
– Ні, просто в одну мить я зрозуміла, що мені все набридло. Ось і звільнилася, візьму перерву на кілька місяців, дуже втомилася. А в цей час може вийде дитину завести, ось одразу в декрет і піду. Ти ж сам казав, що хочеш, щоб я повністю присвятила себе сім’ї та дому.
Світлана ніяк не очікувала, що її чоловік так відреагує. Це, до речі, привело її в повне здивування.
– Світлано, про що ти думаєш?! А на що ми будемо жити?
– Трохи заощаджень у нас є, та й ти працюєш, – Світлані ця розмова остаточно переставала подобатися, але зізнаватися в обмані вона не поспішала.
– Я просто не можу повірити, що ти так вчинила. І навіть зі мною не порадилася!
Світлана насупилась.
– Чому я маю з тобою радитися? Я – доросла людина. Я втомилася і більше не могла там працювати, от і пішла. Припини так поводитися.
Ось тут Михайла, як кажуть, зовсім понесло.
– Так поводитися? Я подивлюся, що ти скажеш за місяць, коли гроші в нас закінчаться! Я подивлюся!
Світлана пильно подивилася на чоловіка.
– Ти поводиться так, ніби тебе цікавлять тільки гроші.
Бачити сьогодні Михайла вона більше не хотіла. Світлана зачинилася у вільній кімнаті. Декілька годин вона читала, дивилася фільми, а потім провалилася в неспокійний сон.
Зранку її розбудив телефонний дзвінок. Це була свекруха:
– Світлана, що ти наробила? – обурилася Лідія Степанівна.
– І вам доброго ранку, – відповіла жінка.
– Кому добре, а кому не дуже. Чому ти звільнилася? – різко спитала жінка.
– Я вже говорила вашому синові, що хочу дитину, але для цього потрібно добре відпочити, бо я дуже втомлююся на роботі.
– А нас ти чому не спитала? Ми ж сім’я.
– Вас? – Здивувалася Світлана, – А до чого тут ви? Це моє рішення.
Дівчина чула, як на тому кінці слухавки обурено пихкає свекруха.
– Гаразд, приходьте сьогодні ввечері на вечерю!
Дзвінок різко закінчився, а Світлана здивовано дивилася на телефон.
– І що це було?
Після цього Світлана вирішила, що треба поговорити із чоловіком. Вона вийшла з кімнати, але зустріла її тиша. Хоч і був вихідний, але вдома Михайла не було. Світлана йому зателефонувала, але чоловік просто скидав дзвінок.
Чоловік повернувся за півгодини з величезною коробкою в руках.
– Що це? – Запитала Світлана.
– Ігрова приставка, давно про неї мріяв.
Світлана розуміла, що вони можуть її собі дозволити, адже вона просто пішла у відпустку. Але Михайло цього не знав, тож дівчина вирішила підтримувати свою історію.
– І ти вирішив купити її зараз? Коли я звільнилася?
– Ну так, – невимушено зауважить чоловік, – Саме час, добрі гроші нам у найближчому майбутньому не світять.
Дівчина лише підняла брову, а потім поінформувала чоловіка:
– Твоя мама покликала нас на вечерю.
– О відмінно. Я скучив за її готування, – Михайло пройшов у вітальню і почав встановлювати приставку.
– Ти вже встиг розповісти, що я звільнилася?
– Звісно, а що такого?
– Вона зранку вже встигла мене посварити!
Михайло навіть не обернувся.
– Мама просто переживає, не бери в голову.
До самого вечора чоловік провозився із приставкою. А Світлана просто сиділа і думала. За останню добу на неї вилилося стільки нової інформації, що було над чим подумати. І вона не розуміла, чому Михайло так відреагував на її звільнення?
Коли йому зменшили зарплату, Світлана підтримала чоловіка і почала брати більше роботи, щоб збільшити дохід. І на цьому фоні дівчину підвищили, а перед вступом на нову посаду дали відпустку.
Світлана думала, що ці два тижні стануть ще одним медовим місяцем. Вони часто гулятимуть, кататимуться новою машиною. Але реальність виявилася зовсім іншою. А ще ця вечеря у свекрухи. З Лідією Степанівною у Світлани були нейтральні стосунки. До цього моменту жінка не лізла в їхнє життя, але щось змінилося.
Світлана зітхнула і почала збиратися. За годину їх уже зустрічала свекруха.
– Синку, ласкаво просимо. Світлано, привіт. – холодно кинула жінка.
Дівчина кивнула на знак вітання.
– Не стійте, проходьте за стіл. Михайле, я стільки всього приготувала тобі. Синочок коханий…
Хлопець майже одразу взявся за їжу. А Світлана не змогла подужати навіть легкий салат. Показна зневага Лідії Степанівни її напружувала.
Коли настав час десерту, жінка почала розмову:
– Світлана, ну що ти вирішила?
– Про що ви? – здивовано спитала дівчина.
– Ти вже почала шукати нову роботу?
– Я вже сказала Михайлу, що хочу кілька місяців відпочити. А потім почну переглядати варіанти.
Лідія Степанівна нахмурилася ще дужче.
– Ти збираєшся два місяці сидіти на шиї у мого сина?
Таке формулювання зачепило Світлану.
– Сидіти на шиї?
– Так, він буде один працювати, утримувати вас, а ти просто валятися на дивані? – обурилася свекруха.
А Михайло тим часом продовжував поїдати пиріг. Світлана глянула на нього мигцем, а потім різко відповіла жінці:
– Вже півроку ваш син майже не вкладається до сімейного бюджету. Ми живемо у моїй квартирі, тільки я купую продукти, побутову хімію та інше. Проте сьогодні ваш син прийшов додому з новою приставкою, яку купив на свої гроші. То про яке сидіння на шиї ви говорите?
Жінка почервоніла і обурилася.
– Мій син чоловік. А ти повинна його підтримувати! Як вірна дружина.
– А він мене ні?
– Ти маєш працювати і гроші в будинок приносити! А ти взяла і пішла з гарної роботи, що ви тепер робитимете?
– Про це має подбати Михайло. Може ти знайдеш іншу роботу, любий? – Звернулася вона до чоловіка.
Той проковтнув шматок пирога і відповів:
– Ні, мене і тут все влаштовує. Тож це тобі потрібно терміново знайти роботу! – Для переконливості він гримнув долонею по столу.
– А як не знайду? – Уперто запитала Світлана.
– Я не утримуватиму тебе, просто подам на розлучення і все.
Дівчина відчула, як щось усередині її зламалося. Їхня любов, обіцянки, мрії. Все це лопнуло, як мильна бульбашка.
– Тобі не доведеться.
Михайло підняв брову.
– Ось, а то упираєшся. Завтра разом подивимось вакансії.
– Ні, Михайле, ти не зрозумів. Тобі не доведеться подавати на розлучення, бо це я зроблю.
Свекруха та чоловік застигли на місці. А Світлана продовжила:
– Все було лише жартом, я хотіла подивитися, як ти відреагуєш на моє можливе звільнення. Я у відпустці, Михайле. І мене підвищили, збільшили зарплатню. Я тебе обманула, пожартувала. А ти таке влаштував…
Дівчина піднялася з-за столу і попрямувала до дверей. За нею схопились і мати, і син.
– Світланко, – залепетала жінка, – Стривай, не треба квапитися.
– Так, подумаєш, посварилися. – говорив їй чоловік.
– Ну вже ні, Михайле, – в’їдливо промовила Світлана, – Виявилося, що гроші хвилюють тебе більше, ніж я. Тож жити з тобою далі я не хочу. Залишайся у матері, все одно моя квартира. А завтра можеш приїхати по речі. Всього найкращого!
Світлана голосно гримнула дверима, ніби обриваючи зв’язок із Михайлом та Лідією Степанівною. Назавжди…