Світлана чистила рибу, щоб посмажити на вечерю. А поруч, на кухні за столом сиділа мама Світлани. – Цю рибу краще в духовці запікати, з цибулькою, знаєш, як смачно вийде? – запитала мама. – Я хочу смажену – відповіла вона. – Добре, піду я. Пізно вже – сказала мама. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Світлано, – почула вона зaплaкaний голос своєї близької подруги, – мама, мама.

Світлана чистила рибу, щоб посмажити на вечерю. Діти сиділи по кімнатах і кожен займався своєю справою, молодша малювала і на фоні по телевізору йшли мультики, а старша наводила порядок в письмовому столі. Чоловік попередив, що затримається на роботі до пізнього вечора.

А поруч, на кухні за столом сиділа мама Світлани. Вона прийшла до них у гості кілька годин тому.

– Цю рибу краще в духовці запікати, з цибулькою, знаєш, як смачно вийде? – Запитала мама.

– Я хочу смажену, – у Світлани трохи бoлiлa голова.

Мама помовчала і потім запитала.

– Навіщо телевізор просто так працює, лічильник же крутить. Чому ти не привчаєш дітей відразу його вимикати, як подивилися?

Світлана мовчки знизала плечима. Сил вступати з матір’ю в дебати у неї сьогодні не було. Вона і так пів дня витратила незрозуміло на що, простоявши в черзі у банку.

– Будеш чай? – Запропонувала Світлана. Потім обваляти рибу в борошні з сіллю, включила газ і виклала підготовлену рибу на сковороду. Мама уважно спостерігала за її діями.

– Не буду, і так вже дві чашки випила на ніч, завтра знову набрякну. А навіщо ти кришкою рибу накрила, вона ж так не підсмажиться, а звариться.

Світлана глибоко зітхнула, головний бiль посилився. Вона мовчки прибрала кришку, дістала іншу, спеціальну для риби і накрила.

– Добре, піду я. Пізно вже. – Мама встала з-за столу і попрямувала до дверей.

– Дівчата, я пішла, – крикнула вона онукам.

– Бувай, бабусю, – долинуло з кімнат.

– Вийдіть хоч, – Світлана вигукнула до дочок. Вони вийшли з кімнат, підійшли до бабусі, поцілували в щічку і встали біля мами.

– На добраніч, – сказала бабуся і зачинила за собою двері.

Всі знову розійшлися по своїх справах. Світлана перевернула рибу і сіла, де недавно сиділа мати. Подивилася у вікно і задумалась. Їй раптом згадалося, як в дитинстві, батьки подумали, що вона поцупила гроші і повели її в покарання в ліс, до ведмедя, як вони казали. Світлана дуже пpyчaлacя, сильно плaкaлa, але батьки вивoлoкли її з дому і потягли по дорозі. У ліс звичайно її не відвели, але злякaлaся тоді вона дуже сильно. Потім з’ясувалося, що гроші вона не брала, вони знайшлися, але перед нею так ніхто і не вибачився.

Потім їй згадався випадок, як вона вже підлітком розповіла мамі про своє перше кохання, що це за хлопчик і який він. А мама взяла і все розповіла батькові, потім її дуже довго не пускали гуляти і не дозволяли користуватися телефоном, щоб вся дypь вийшла з голови, як говорив тато.

Після цього вона вирішила нічого не розповідати мамі і завела особистий щоденник, але мама, звичайно ж, його знайшла і влаштувала їй такий cкaндaл, що Світлана запам’ятала його на довго.

І все життя мама всіляко переконувала Світлану, щоб та жила за її правилами. А Світлана, зціпивши зуби, в більшості мовчала. Сперечатися з мамою було марно.

Риба була готова. Раптом пролунав телефонний дзвінок.

– Світлано, – почула вона зaплaкaний голос своєї близької подруги, – мама, мама.

Вона не могла договорити і зривалася на плaч.

У Світлани шалено закалатало серце, передчуваючи недобре.

– Катю, що сталося з мамою?

– Її не стало, – ледве вимовила вона і знову гірко заплaкaлa.

– Зараз буду. – Сказала Світлана і повісила трубку.

– Дівчата, я поїхала до тітки Каті, татові сама подзвоню. Спати в дев’ять і не пізніше. – Роздала вона вказівки і вибігла з квартири.

Швидко зловила таксі і помчала в потрібному напрямку. Їй не вірилося, що тітки Ніни, яку вона дуже любила, тепер немає, сльози котилися по її щоках, а серце стискалося від жалю. Вона не уявляла, як Катя впорається з цим горем, їх відносини з мамою були повною протилежністю відносин Світлани з її матір’ю. Вони були найближчими подругами, Катя шалено любила свою маму, обожнювала її.

Раптом Світлана подумала, як би вона себе відчула, дізнавшись, що її мами більше немає. Уявила.. і раптом відчула жахливу порожнечу, таку величезну, яка швидко розросталася і в ній пропадало все, все раптом стало неважливим.

Вона швидко дістала з сумочки телефон і набрала мамі.

– Мамо, ти вже вдома? – Швидко запитала Світлана, ледве мама підняла трубку.

– Ось, тільки зайшла, – захекавшись відповіла вона. – Що трапилося? У тебе голос якийсь схвильований.

Ось які мами, все вони відчувають і знають, варто лише тобі сказати хоч слово.

– Тітки Ніни не стало, – тихо сказала вона.

– Боже мій, бідна Катя, я зараз до них поїду.

– Я теж вже під’їжджаю.

Вони попрощалися. Світлана під’їхала, розплатилася і швидко забігла на третій поверх. Підійшла до подруги і обнявшись, вони дали волю своєму горю.

Потім приїхала мама Світлани, швидко все взяла в свої руки, чітко і зі знанням справи, роздаючи інструкції.

Після цього, Світлану ніби підмінили, та й її маму теж. Вона перестала випускати свої голки і відгороджуватися невидимою стіною кожен раз, коли мама дзвонила або приїжджала в гості. Вона завжди подумки її обіймала, в реальному житті їй поки було важко це зробити, у них з дитинства обійми були не прийняті. А мама стала дуже м’якою. Навіть якщо раптом і видавала непрохані поради, Світлану вже це зовсім не дратувало, вона зрозуміла, що тільки так мама вміє висловлювати свою турботу. І зрозуміла, що втомилася тягнути на собі мішок зі своїми дитячими oбpaзaми, ну ось такі були у неї батьки, це вже не виправити, залишається тільки прийняти.

Просто Світлана в один момент дуже чітко і ясно зрозуміла, що колись, і цей час набагато ближче, ніж усім нам здається, ніхто не подзвонить і не прийде, не запитає про твій схвильований голос. Хтось сказав дуже правильні слова: “Ось Ви думаєте, що батьки будуть завжди, ну куди вони подінуться, ось вони вдома. Але ви не розумієте, що, приїхавши до них, ви можете їх вже не застати.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.