Сергій зайшов у квартиру і з порога заявив своєму братові: – Андрію, привітай мене! Я одружуюсь! – На Марійці? – запитав Андрій. – Ні звісно! На Ларисі. – А Марійка? – здивувався Андрій. – Ви ж стільки років разом. – Та треба мені ця Марійка! Андрій ледве стримався, щоб не сказати: – Так Марійка ж вагітна від тебе

-Андрію, привітай мене. Я одружуюсь, – Сергій не встиг навіть зайти у квартиру, як видав братові новину.

-На Марійці? – Андрій трохи напружився, але бачачи здивування Сергія трохи заспокоївся.

-Ні звичайно! На Ларисі.

-А Марійка? – тепер дивувався Андрій. – Ви стільки років разом.

-Та треба мені ця Марійка. Батько Лариси мене підвищити обіцяв, а потім до заступника довести. Тож буду я в шоколаді, – Сергій сяяв від щастя. – Та й Лариска вагітна.

Андрій ледве стримався, щоб не сказати:

-І Марійка теж вагітна!

Він сам дізнався сьогодні вранці, коли випадково побачив її з тестом у руках. Вона взяла з нього слово, що він мовчатиме…

-Тільки от як сказати про це Марійці, щоб вона свої речі від мене забрала? – Сергій почухав потилицю. – Плакати ж буде.

-Я сам скажу, – Андрій у голові продумував плани дій.

Сергій завжди був легковажним, хоча з Андрієм у них різниця лише п’ятнадцять місяців.

Батька не стало несподівано, раптово… Хлопчикам було тринадцять і чотирнадцять. Мами не стало, коли Сергієві виповнилося сімнадцять…

Після того, як не стало батька й так було тяжко, а синів на ноги ставити ще важче.

Андрій тільки вступив до інституту, а Сергій ще школу закінчував. Було складно. Підручники, підробітки, переведення на заочне. Витягли таки…

На третьому курсі Сергій привів у будинок Марійку. Незвичайна дівчина. Добра, вихована, скромна, хазяйська. А очі… От Андрій і закохався. Тільки треба було заспокоїтися – це ж дівчина брата…

Так і прожили вони кілька років під одним дахом, а тут Сергій заявив, що одружується з Ларискою, донькою начальника.

-Андрію, ти їй грошей дай, – Сергій дістав із кишені гроші. – Їй же жити, мабуть, не буде де.

-Я передам. Зроби мені послугу, не з’являйся до завтра.

-Із задоволенням, – Сергій пішов з квартири, сяючи від щастя.

Розмова з Марійкою була складною. Вона коли дізналася, то дуже засумувала. Розплакалася…

-Марійко, ти забудь про нього. Не вартий він тебе, раз так зрадив…

-Але як же наша дитина? Я ж йому вірила, – Марійка плакала в обіймах Андрія.

-Марійко. Все буде добре. Я вас не залишу. Давай разом поїдемо. Мені у Києві давно місце пропонували. Я все відмовлявся, а коли ти вранці про дитину сказала, то я зрозумів, що не зможу з вами жити. Люблю я тебе, розумієш? Кохаю! – Андрій обійняв Марійку ще міцніше.

-І дитину твою виховаємо. Ти не бійся, все буде добре.

Коли Сергій вранці прийшов додому, то побачив брата із сумками.

-Брате, ти куди?

-Розумієш, Сергію, ти вчора такий щасливий був, що я не встиг тобі сказати, мені в Києві роботу запропонували.

-А як же весілля? – Сергій був здивований.

-На весілля я приїду, не хвилюйся, – Андрій поплескав брата по плечу і поспішив залишити батьківську квартиру.

Марійка чекала його на автостанції. На цю поїздку вона погодилася тільки тому, що не могла залишатися тут, а в Києві у неї є ще й дядько.

Весілля у Сергія і Лариси було шикарне. Гості, ресторан, подарунки. Про те, що Андрій одружився з Марійкою, він братові не сказав.

Життя йшло своєю чергою. Марійка народила доньку. Турбота Андрія зробила свою справу і Марійка забула Сергія, знайшовши своє щастя з Андрієм.

У Сергія й Лариси народився син. Він був гордий цим.

Андрій іноді приїжджав додому, зустрітися з братом.

Сергій викупив у Андрія його частку в батьківській квартирі. Тільки хитро оформив через дарування, щоб дружина, якщо що не підкопалася.

Андрій про свою дружину та дітей не говорив. Так в загальному розповідав, мовляв, одружився, діти…

Навіть про те, що дядько Марійці залишив серйозний бізнес, особливо не розказував.

Тільки сказав, що тепер управляє бізнесом дружини. А як інакше було пояснити дорогу машину, на якій він приїжджав.

Сергій схвалив спритність брата, що знайшов собі багатійку в Києві.

Хоча коли Андрій робив Марійці пропозицію, про те, що її дядько багатий, він не знав.

Марійка тільки після весілля сказала, що вона завжди мовчала про це, щоб ніхто не зазіхав на гроші дядька.

На Сергія у неї очі розплющилися, коли вона про весілля з Ларисою дізналася.

Минуло п’ять років. Андрій з Марійкою жили влітку за містом, в особняку, який дістався від дядька. Дітям там краще, адже у них народився ще й син…

Андрій не був готовий побачити брата. Він йому не давав цю адресу.

У Сергія була адреса квартири, яку Андрій купив на частку від батьківської квартири. Добре, що Марійки з дітьми не було вдома.

-Сергій? Яким вітром? – брата було не впізнати.

Пом’ятий якийсь. Одяг якийсь дивний – кепка, спортивна кофта.

-Поговорити приїхав. Ледве тебе знайшов. Ти ж мені цю адресу не давав.

-Так ми на літо приїхали. Якби ти зателефонував, то у місті зустрілися б спокійно.

Вони пройшли в альтанку, де можна було посидіти і поговорити.

-То чого приїхав? – запитав Андрій.

-Біда в мене Андрію, біда. Лариса зі своїм батьком мене підставили. Дуже підставили. Її батько мені якісь папери підсунув, а я їх підписав. Виявилося, що я гроші фірми переказав невідомо куди. А гроші це були кредитні. Тепер мені треба їх повернути.

-А Лариса? – Андрій не знав, що й сказати.

-А вона взагалі мене обкрутила. Не мій це син. Вони з сином два місяці тому поїхали закордон і звідти мені вона надіслала документи на розлучення, – Сергій говорив швидко і плутано.

-Серйозно, – Андрій задумався.

-Вони з батьком давно це вигадали. Їхня фірма давно ледве трималася. Шукали, на кого все звалити. І тут я попався. Думав заживу, а мене використали. Розумієш? Використали! – Сергій перейшов на крик. – Я все продав, щоби борги закрити, але грошей не вистачило. Андрійку, допоможи! У тебе є гроші. Або у твоєї дружини.

-Пробач, але гроші всі у бізнесі, а я тільки квартиру купив. Ремонт закінчив, – Андрій говорив спокійно. – І у дружини грошей не зможу попросити. Вона точно не дасть.

-Але я твій брат! – Сергій був у розпачі.

-Мій, але не її. Вибач, я нічим допомогти не можу. Можу дати трохи грошей, тобі ж жити напевно ніде?

-Ах ось ти як. Я думав мені брат!

-Пробач Сергію, але ти вже не дитина. Сам має вирішувати свої проблеми.

Сергій був злий на брата, він не розумів, за що він з ним так.

-А ти не знаєш де Марійка? Вона, напевно, мене ще любить. – Сергій чомусь згадав про колишню кохану.

-Заміжня вона.

-Он як…

-Тату, ми приїхали, – донька раптом вибігла з-за будинку.

Вони не чули, як під’їхала машина.

Сергій глянув на дівчинку і все зрозумів. Маленька копія Марійки. Він більше нічого не сказав Андрію і мовчки пішов геть.

Повертаючись додому, він думав про те, що не з тією жінкою одружився. Марійка його любила по-справжньому і вона багата.

-Що він хотів? – Марійка підійшла до чоловіка, який залишився в альтанці з донькою.

-Грошей. Лариска з батьком його обманули, – відповів Андрій.

-Ого! Шкода звісно його, але добре, що він тоді зробив такий вибір…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.