Сашко мав величезний вибір. Високого ловеласа любило багато дівчат.
Навіть Рита, перша красуня школи, дозволяла себе іноді проводжати додому.
У неї, звісно, теж не бракувало шанувальниках, але Сашко затьмарював усіх…
Завжди перший на спортивних змаганнях, не тільки школи, а навіть району й області. Він без проблем вступив в інститут на вчителя фізкультури.
Щоправда робота в школі йому не дуже й подобалася, але після весілля треба було утримувати сім’ю.
А обраницею його стала Рита. Вона довго перебирала наречених, але кращого за Сашка не знайшла.
Не за сільського ж такій панянці виходити заміж, а Сашко в інститут один вступив з усіх однокласників.
Хто на службу, хто працювати, хто училище тільки подужав, а Сашка в місті та ще й з квартирою.
Хоч і від родичів дісталася, але яка різниця.
Сашко тоді з Марійкою зустрічався, теж колишньою однокласницею.
Рита знала про це, але її нічого не зупинило. Завела Сашка до себе в ліжко і Марійці розповіла.
Звичайно Марійка пробачати не стала, а Рита повела Сашка в ЗАГС…
Чи велика у зарплата вчителя? А це кому як. Сашку б і добре було, от тільки Рита не працювала.
Одразу після весілля вона завагітніла, а потім їй сподобалося вдома сидіти.
Другої дитини народжувати вона не хотіла – навіщо псувати фігуру. Та й одну виховати треба купу часу.
Про гроші вона не думала. На це є Сашко, хай і забезпечує! А її донька повинна мати все найкраще.
А Сашко старався, працював у школі, а ще таксував ночами. Усі гроші в сім’ю, все Риті віддавав. Все життя в спортивних костюмах проходив…
А його дівчатка справжні красуні. Донька вже заміж вийшла, одразу після школи. Навчання було не для неї, а Рита все вдома сидить.
Начебто й освіта є, а куди з нею? Двадцять років тому здобула і не працювала. Кому тепер цей диплом покажеш?
І сидить Рита вдома, гроші з чоловіка вимагає, а той за інерцією їй віддає.
Тільки останнім часом її вимоги збільшились, а чоловік перестав віддавати всі гроші. Дочка поїхала, а дружині він давав менше половини від заробітку, щоб на продукти вистачало. Бо вже шафи від вбрань не закриваються…
…І ось Сашко поїхав на замовлення в приміський район.
З дому вийшла жінка із сумкою і назвала дуже знайому для Сашка адресу в його селі.
Їхати було десь півтори години. Жінка платили подвійну ставку…
Спочатку вони їхали мовчки, а потім жінка стала якось часто поглядати на Сашка.
Вона все дивилася й дивилася на нього і нарешті не витримала і запитала:
– Сашко, це ти чи що?! Я вже пів години дивлюся й не зрозумію…
Сашко раптом розгубився. Він дивився на жінку і не знав, що сказати.
Так, він впізнав її по голосу. А як не впізнати? Він кохав її… Може й досі кохає…
– Марійка? – просто запитав він.
– Впізнав нарешті! А ти змінився. Вибач, але виглядає втомлено. Я розумію, що ти вчитель фізкультури, але ж цей костюм! Що ж наша красуня за тобою не стежить? Як вона, до речі? Де працює як кар’єра нашої відмінниці? І чому ти таксуєш?
Сашко їхав мовчки, не знав, що відповісти. Кар’єра? Яка у Рити кар’єра? Ніякої. Таксист? Та він уже давно просто таксист. Школа набридла. Попереду нічого не світить, особливо з Ритою. А у таксистів заробіток вищий, аніж у вчителя…
– Гаразд, можеш нічого не говорити. До матері зайдеш? Ти ж давно не був?
– Не знаю…
– А ти зайди.
– Пізно вже, не турбуватиму.
– Мати завжди чекає. Повір мені.
– А ти чому так пізно?
– Справи в мене, – сумно сказала Марійка. – Мами не стало, сорок днів завтра…
– Співчуваю, – Сашко тільки зараз помітив, що Марійка в чорному костюмі. – А ти чому одна?
– А в мене нікого немає. Із чоловіком розлучилася, дітей нема. Племінниця з дідом поки що залишилася, місяць ще до канікул. Треба опіку оформляти. Брата мого нещодавно не стало, ото й мама не витримала… Більше немає нікого…
– Допомога потрібна тобі? Я допоможу.
– Я впораюсь. Ти до своєї мами зайди.
– Зайду. Ось мій телефон, – Сашко дав візитку. – Ти коли назад?
– Завтра ввечері.
– Дзвони, я буду у мами.
– Гроші я перевела.
– Назад поїдемо безкоштовно…
…Мама була рада бачити сина, незважаючи на пізню годину. Рідкісний гість.
– Зовсім тебе Рита заїздила. Подивися на кого ти схожий, синку. Хіба так можна. Здорова освічена і вдома сидить. Жодного дня не працювала. Королева. До матері вибратися не можеш. Яким вітром тебе занесло?
– Вибач, мамо. Я Марійку привіз, сороковини в неї.
– Знаю. Горе в них, брата не стало, племінниця залишилася, матері її ще при пологах не стало. Дівчинці не пощастило. А тепер і мати Марійки пішла…
– Буду частіше приїжджати. Дочка тепер одружена, до чоловіка переїхала. А Рита… Я її й раніше мало бачив, працював. Їй тільки гроші потрібні. Помилився я тоді, а потім так і жив, донька росла. Для неї старався.
– А був ти яким? Згадай? Проходу дівки не давали, вибирай будь-яку. Ти відпочинь. Поїж і спати. Ліжко твоє все там же.
Рита подзвонила тільки вранці.
– Де тебе носить? Ранок уже. Ти що спиш у машині?
– Не галасуй. Я у мами.
– Щось трапилося?
– Просто в гості приїхав.
– В гості? Ти там що робиш? Ти ж поїхав заробляти, а не відпочивати. Мені потрібні гроші. Донька просить новий телефон.
– В неї є чоловік.
– Я сказала, що ми купимо.
– У неї що свято якесь?
– Просто так.
– Для просто так є чоловік. А якщо ти сказала, то й купуй сама. Все. Мені ніколи, тут справ повно.
– Надішли мені терміново гроші! – галасувала Рита, але її вже не чули.
Сашко з самого ранку переробив у матері всі справи, вірніше не всі, а найнеобхідніші. Рита постійно дзвонила, але Сашко не відповідав.
– Все, синку. Ходімо в магазин. Одягнися нормально. Рита твоя, як цукерочка, приїжджає, а ти.
– Мамо, я сам.
– Ні. Ходімо разом, бо знову собі спортивні штани купиш. Гроші я маю.
– Мамо, у мене є свої гроші.
– Рита тобі за них влаштує.
– Більше не влаштує.
– Ось тепер ти стаєш колишнім Сашком!
…Вони купили джинси, модну куртку, нові кросівки, ну і так дрібниці.
– Іди у ванну, а я поки що млинців напечу. Встигнеш.
Після ванни Сашко відчув себе свіжіше. За столом сиділи мати і Марійка.
– Тут твоя пасажирка прийшла. Пийте чай.
– Зараз поїдемо, – сказав Сашко.
– Відпочинь. Я почекаю.
Назад їхали майже мовчки. Марійка помітила зміни в Сашку, і подумала: може, дарма вона так йому говорила? Адже він і сама доросла людина. Але вийшло отак.
– Ти вибач мені, я напевно була не права.
– Ти про що?
– Ну про твої спортивки, про твій костюм.
– Все правильно. Дякую. Як там батько, племінниця.
– Тримаються. Їм добре разом. Тільки батько слабий часто, здав останнім часом. Йому опіку не дадуть, а Василина дуже його любить. Придумаємо щось.
– А скільки їй років?
– Чотирнадцять.
Про що далі говорити вони не знали, хоча хотілося запитати багато про що.
– А в тебе немає машини? Ти ж здавала на права.
– Машини немає, права є. Коли ми розлучалися, колишній чоловік вибрав дорогу машину. Ну, а мені дістався будинок. Його коханка хотіла й половину будинку, але документи вже підписали. Та й коштували вони однаково. Так що все порівну, разом нажите.
– Значить, ти без машини. Пропоную власного водія. Машина не нова, але хороша.
– Ну от, впізнаю колишнього Сашка. Вже й заграєш до мене. А я не проти. Давай у п’ятницю ввечері поїхали в село. Ти до мами будеш їхати?
– Поїдемо.
Вдома на Сашка чекала грандіозна сварка.
– Що це?! Ти витратив на це гроші?! Я ж тобі казала про дочку! Все витратив?!
– Навіть більше, аніж все! Мама додала.
– Відпочив?! Можеш працювати далі!
Але Сашко не поїхав, а ліг на диван і заснув. Рита спочатку його будила, але так і не змогла нічого вдіяти.
Вранці він зварив собі каву і тихо сидів на кухні. Дружина ще спала.
Незабаром вихідні, а значить він їде в село. Треба заробити грошей, а ще подати на розлучення. Про розлучення Сашко думав давно, зупиняла дочка, але тепер уже можна…
Рита встала, а він вийшов з дому, сів у машину, чекав на замовлення.
Краєм ока він помітив чоловіка, що заходив у їхній під’їзд.
– А він же ж завжди заходить, коли я йду, – раптом подумав Сашко. – І виходить іноді, коли я приїжджаю.
Минуло пів години, замовлень не було. Сашко піднявся в квартиру, щоб випити ще кави.
Він відкрив двері своїм ключем і раптом побачив у коридорі чужі черевики. Не роззуваючись, Сашко пройшов у спальню.
Той самий чоловік, який заходив у підʼїзд, вискочив з квартири Сашка у тому, в чому був і побіг десь по вулиці…
Рита сіла в куток.
– Не переживай, – сказав Сашко. – Я зараз піду, а ти збирай свої речі. Увечері, щоб тебе не було. Якщо щось залишиться з твоїх вбрань – викину.
– Ти не можеш просто так мене виставити…
– Можу.
Увечері Рити вже не було. Не було й її речей. При розлученні вона нічого не вимагала. Можна було поділити лише машину зі спільно нажитого майна, але вона не стала її ділити. Коханець її прийняв і поки що утримував.
…Сашко часто їздить до матері. Марійка теж їздить з ним, щовихідних вона намагається відвідати батька та племінницю.
Вони кохають один одного. А родичі вже роблять натяки на швидке весілля…