З Ольгою ми не бачилися зі школи. Зустрілися випадково, коли нам було по двадцять шість. Ольга була заміжня. Сергій був на десять років старший за неї. Їх доньці було майже два роки. Я була рада за Ольгу. А вона за мене не дуже, тому що мені в особистому житті похвалитися було нічим.
-Приходь до нас частіше, у Сергійка багато друзів, часто в гості приходять. – підморгнула Ольга. – Познайомимо тебе, хтось та й сподобається.
Я не заперечувала, і в наступні вихідні, коли Оля покликала мене на шашлики, приїхала. Компанія була різношерста. Веселі товариські хлопці. Але якось виходило, що найчастіше поруч зі мною опинявся Сергій. Ми сміялися, жартували. Ближче до вечора гості почали роз’їжджатися, Ольга пішла вкладати доньку. Я теж вирішила їхати додому. Але Сергій сказав:
-Та облиш, вихідний же, погодка чудова, давай ще посидимо.
-Не знаю, чи зручно. – зніяковіла я. – Оля ще надумає собі.
-Не надумає. Спить вже, напевно, разом з дочкою. – Махнув рукою Сергій.
Додому мені, і правда, не хотілося. Останнім часом я взагалі рідко вибиралася кудись. До того ж спілкуватися з Сергієм мені подобалося. Я вирішила залишитися. Ми сиділи на літній веранді. Говорили так, про дрібниці. Потім Сергій почав розповідати, як у них з Олею все не клеїтися. Що ось вона – видимість ідеальної сім’ї. Насправді вони давно не люблять один одного. Мовляв, їх об’єднує тільки дитина.
-Навіщо ти говориш мені це? – я нахмурила брови. Розмова мені не подобалася.
-Тому що більше нікому. – знизав плечима Сергій. – Комусь треба. А з тобою легко.
-Мені пора. – відрізала я. Чужа сім’я – темрява. Розбиратися в ній мені зовсім не хотілося. Я поїхала. А навздогін отримала повідомлення від Сергія:
-Не ображайся. Ти мені сподобалася. Я подумав, що це взаємно. Як же я себе картала! Виходить, тим, що я залишилася, я дала привід так подумати. Наступні кілька разів, коли Ольга з Сергієм запрошували мене в гості, я знаходила приводи, щоб відмовитися.
Одного разу, я побачила їхню машину, припарковану біля місцевого торгового центру. У машині сиділи двоє. Звичайно, я вирішила, що це Сергій з Ольгою. Я не знала, чи помітили вони мене, і що б не здатися неввічливою, вирішила підійти, привітатися. У машині сидів Сергій, але не з Ольгою. Це була незнайома мені дівчина. Вони трималися за руки. Я була настільки здивована, що навіть не встигла вчасно піти. Так і стояла дивилася, поки Сергій мене не помітив.
-Привіт, – усміхнувся він.
-Привіт, – промимрила я, кліпаючи очима.
-Я зателефоную тобі пізніше, – сказав Сергій. Я зрозуміла, що це натяк на те, щоб я залишила їх у спокої.
І він, дійсно, подзвонив пізніше.
-Це Алла. Кох*нка, – спокійно пояснив він.
-Ага. – Тільки й змогла відповісти я.
-Зас*джуєш?
-Мене це не стосується, – мені було прикро за Ольгу, але я переконувала себе, що це, дійсно, не моє діло.
-Я говорив тобі, що у нас давно не все гладко, – намагався виправдатися Серьога.
-Мене це не стосується, – повторила я і скинула дзвінок.
Мені було неприємно усвідомлювати, що Сергій обманює дружину, а я про це знаю і мовчу. Виходило, я замішана в цьому обмані. Але і розповідати Ользі не наважувалася. Не такі ми і близькі подруги – говорила я собі. Я вирішила просто не зустрічатися більше з ними. Дружба наша зійшла нанівець сама собою.
Приблизно через півроку я дізналася, що Сергія нестало. За кермом машини, в якій він їхав була дівчина. Йшов дощ. Водій зустрічки заснув. Сергія немає. Дівчину звали Тетяна. Вона жuва. Тетяна розповіла, що була кох*нкою Сергія. Вони зустрічалися кілька місяців. У той вечір вони їхали за місто, до Тетяни на дачу.
Алла. Тетяна. Може, хтось ще, судячи з того, як легко Сергій спробував підкотити до мене. Мені було шкода Ольгу. Втратити чоловіка, залишитися одній з маленькою дитиною. Було шкода і Сергія. Але чи не гірше жити в постійній бр*хні. Навіщо зберігати цю видимість сім’ї? Чому люди так живуть? І живуть же… Я думаю, і ви знаєте подібні історії.