Пролунав дзвінок в двері. – Синку, відчини! – крикнула з кухні Олена Петрівна. – А то руки в мене в тісті. – Та кого ж там принесло, – буркнув Геннадій. Чоловік різко відчинив двері. Перед ним стояла незнайома жінка. – Здрастуйте, я до Олени Петрівни, — усміхнулася вона. За 5 хвилин до нього в кімнату зайшла мати: – Сину, у нашої нової сусідки Ксюшеньки до тебе є прохання

У двері квартири подзвонили.

-Синку, відчини двері, — крикнула з кухні Олена Петрівна. — А то руки в мене в тісті.

-Та кого ж там принесло, — буркнув невдоволений Геннадій. Він дивився телевізор, і його так безцеремонно відволікли від цього заняття.

Чоловік різким рухом відчинив двері. Перед ним стояла миловидна жінка.

-Здрастуйте, я до Олени Петрівни, — усміхнулася незнайомка.

-Мамо, це до тебе, – крикнув Геннадій.

Він розвернувся і швидко пройшов до своєї кімнати. Слава богу, Геннадій може повернутись до свого заняття.

За п’ять хвилин до нього до кімнати зайшла мати.

-Сину, до нас прийшла наша нова сусідка Ксюшенька, — сказала Олена Петрівна. — У неї перегоріла лампочка у коридорі. Ти не міг би допомогти їй?

-Ні, не міг, — буркнув Геннадій.

-Синку, але…

-Мамо, є така послуга, як «Чоловік на годину», — розлютився чоловік. — Нехай зателефонує туди і замовить майстра. А я у твої ігри не граю.

-Які ігри? — здивувалася Олена Петрівна.

-Мамо, після мого розлучення це вже п’ята сусідка, якій потрібна допомога. Ти думаєш я зовсім д*рень?

-Синку, я не розумію про що ти, — знизала плечима жінка. — До нас прийшла самотня жінка, в якої перегоріла лампочка. Вона звернулася по допомогу. Нині вечорами вже темно, а майстер прийде лише завтра. Ну то ти допоможеш Оксаночці?

-Гаразд, — погодився Геннадій. Він був невдоволений тим, що матері вдалося його вмовити.

Чоловік вийшов у коридор.

-Ходімо до вас, — буркнув Геннадій Ксенії, що стояла біля дверей.

Жінці було незручно перед сусідом. Адже вона чудово чула розмову матері та сина.

-Геннадію, я хотіла перед вами вибачитися, — тихо сказала Ксенія, коли Геннадій поміняв лампочку в коридорі. — Я нещодавно переїхала до вашої оселі, і відразу ж познайомилася з вашою мамою.

-І вона відразу запросила вас у гості, щоб нас познайомити, — закінчив Геннадій.

-Ну взагалі то мене просто запросили на чай, — заперечила жінка. — Не хвилюйтесь, я не мисливець за вашим серцем.

-Хоч одна добра новина, — буркнув чоловік. – До побачення.

-Дякую, до побачення, — усміхнулася Ксенія, зачиняючи за сусідом двері.

Увечері, лежачи у своєму ліжку, Геннадій несподівано для себе згадав свою нову сусідку. Ксенія була гарною жінкою, та ще й розумною. Швидко зрозуміла, що з ним їй нічого не світить.

Несподівано для себе, Геннадій відчув поколювання задітого самолюбства. Зазвичай, всі жінки, яких приводила мати, були не проти закрутити з ним роман. Але тільки не Ксенія, яка чітко дала зрозуміти, що ставиться до нього лише як до сусіда. Ну і біс з нею, не хоче – не треба!

Ксенія стала частим гостем у їхньому будинку. Олена Петрівна з радістю вітала гарненьку сусідку. Вона помітила, як Геннадій поглядає на Ксенію. Тепер він часто розважав жінок своєю присутністю. Серце матері співало дифірамби Ксенії, яка змогла розтопити кригу в душі сина.

Через місяць Геннадій зважився на відверту розмову з Ксенією. Він купив букет квітів, одягнув свій парадний костюм, напахнився дорогим парфумом.

-Сину, ти куди? — здивувалася Олена Петрівна.

-Піду до Ксенії зізнаватись у своїх почуттях.

-Правда? – сплеснула руками жінка. — Щастя яке.

Коли Геннадій пішов, Олена Петрівна ходила по квартирі та співала пісні. Вона уявляла, як син та гарненька сусідка створять сім’ю, народять їй онуків. Найголовніше, що молоді житимуть по сусідству.

За п’ять хвилин додому повернувся Геннадій. Він явно був чимось засмучений.

-Сину, що трапилося? — стурбовано спитала Олена Петрівна.

-Мамо, ти знала, що наша сусідка має нареченого? І що весь цей час він був у відрядженні?

-Оксанка щось говорила про це, але я не сприймала це всерйоз. Я думала, що вона його покине, як тільки ти зробиш перший крок.

-Не кинула! — розлютився Геннадій. — Навпаки, сказала, що вона раніше попереджала мене, що я для неї лише сусід. Вона любить свого нареченого, і в них незабаром весілля.

-От нахаба! – обурилася Олена Петрівна. — Я її приймала як майбутню невістку, а вона… Ноги її більше не буде в нашій квартирі. Нічого, синку, не засмучуйся, ми знайдемо тобі порядну і вірну дружину, не рівню цій Ксюшці.

Геннадій пішов у свою кімнату. Він був дуже засмучений. Тільки вирішив почати нові відносини, як тут же був зраджений жінкою, яка так і не стала його нареченою.

Все-таки краще бути одному, ніж із такими непорядними жінками…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.