-Ти, Оленко, зі своїм поступливим характером до будь-якої свекрухи підхід знайдеш, – говорила мама, допомагаючи дочці збиратися в дорогу. – …
Віктор збирався в гості до батьків дружини, коли пролунав телефонний дзвінок.Дзовнила сестра. – Вітя. Нам треба зустрітись! – схвильовано вигукнула Олена. – Що сталося? Я зараз не можу. До тещі на ювілей йду, – пояснив Віктор. – Дещо сталося! Але це не телефонна розмова, – схвильовано сказала Олена. Завтра після роботи заскочу, – сказав брат. Наступного дня Віктор заїхав до сестри. – Ну, що там сталося? – почав розмову Віктор. – Мені написала жінка. Представилася дочкою нашого батька! Нашою сестрою! – раптом сказала Олена. – Яка ще сестра? І що вона хоче? – Віктор здивовано дивився на Олену, нічого не розуміючи
У Віктора та Олени не стало батька, чоловік залишивши своїм дітям дві квартири та будинок у селі. Спадкоємців лише двоє, …
Баба Марія дуже заслабла. Вона жила сама, рідних не було. Почала старенька просити в кого хліба, а в кого чаю… Тоді сусідка Оля почала їй продукти купувати і готувати. Та бабі Марії все було не так! Мовляв, погано її годують. – Що це таке?! – не витримав чоловік Ольги. – Ти їй робиш добро, а вона отак! Оля поплакала, і відмовилася допомагати Марії. Так і заявила: – Сил моїх більше немає, бабо Маріє! Як хочете самі так і живіть, не можу я так більше! Аж раптом до баби Марії приїхала гостя
– Літня людина голодна сидить! Покинули зовсім! – Бабо Маріє, ну що ви таке кажете? Хто вас покинув? – обурювалася …
Людимла вирішила відвідати колишньго чоловіка. Сашко чомусь не відповідав на дзвінки, а донька дуже хотіла побачити батька. Схвильована Людмила вирішила дізнатися, що сталося. Жінка подзвонила у квартиру Сашка. Двері їй відчинив незнайомий чоловік. – А …. – розгубилася Люда. – А де Сашко? – Ви про колишнього господаря? То я не знаю! Сам його півроку тому тільки бачив! – знизав плечима чоловік і закрив двері. – Та що ж це таке? Де ж Сашко? – не розуміла вона. Раптом в голові Людмили з’явилася несподівана здогадка. – Невже він наважився на таке?! – тільки й сказала жінка і тихо заплакала
-Люда, ну не йди! Я обіцяю! Я кину! – вмовляв дружину Сашко. Людмила дивилася в обличчя чоловіка і не відчувала …
Віра сиділа у білій весільній сукні перед дзеркалом. Вона то щасливо посміхалася, то сумувала. Зараз наречений Степан по неї приїде, а вона досі не знала, чи правильно робить. – Сім’я у Степана міцна, господарство велике, хлопець працьовитий! – казала їй мати. Віра сиділа і раз у раз прислухалася, чи не під’їхала машина. Вона раділа, коли машина проїжджала повз… Аж ось мотор затих. Гримнули дверцята машини. Віра стрепенулася і напружилася. Раптом двері відчинилися. Віра глянула на чоловіка, який зайшов і не повірила своїм очам
Віра з самого ранку недобре себе почувала. За вікном валив сніг. Вона пораділа, що вчора в магазин сходила, а то …
Ліда приїхала до бабусі в село. Трохи відпочивши з дороги, вона взялася допомагати бабусі. – Там треба яблука зібрати. Допоможеш? – попросила бабуся внучку. – Так, – весело сказала Ліда і пішла в сад. Раптом за сусідським парканом Ліда помітила, симпатичного молодого чолдовіка. Коли роботу було закінчено, і вони з бабусею сіли вечеряти Ліда запитала: – А що це за чоловік по сусідству? Такий симпатичний! – Лідо забуть! Не зв’язуйся з ним! Ти дечого не знаєш про нього, – вигукнула бабуся. Ліда здивовано дивилася на літню жінку, нічого не розуміючи
– Бабуся, можна я в тебе поживу з Юлею? – Ліда сиділа за столом, обхопивши голову руками. – Звичайно, Лідо, …
Марія поверталася з роботи додому. Жінка піднялася на свій поверх і неповірила своїм очам. Марія дістала телефон та набрала номер свого нареченого. – Я зараз зайнятий, – пошепки відгукнувся Олексій. – Я тобі передзвоню. – Краще тобі знайти час і приїхати, – похмуро сказала Марія. – Що сталося? – захвилювався Олексій. – Прошу тебе, приїдь, – наполягла Марія. Через півгодини двері підїзду відкрилися, і Олексій вихором злетів сходами, глянув на сходову клітку і застиг від здивування. – Кохана, що тут сталося?! – тільки й вигукнув чоловік
Марія розглядала свої речі, хаотично розкидані сходовим майданчиком, і не вірила своїм очам. Ні, такого просто не може бути. Її …
Борис привів свою наречену знайомитися з батьками. – Мамо, це Оксана! – представив з порога син дівчину. – Дуже приємно! Ніна Вікторівна, – представилася жінка. – Проходьте у кімнату, я там стіл накрила. Молоді сіли за стіл. – Ой, Борисе, допоможи мені голубці з кухні принести, – попросила Ніна Вікторівна. Борис з мамою вийшли на кухню, а Оксана залишилася сама в кімнаті. Раптом дівчина почула, що Борис про щось розмовляє з мамою. Оксана встала з-за столу, підійшла ближче до дверей, прислухалася і застигла від почутого
– Якщо ти ще раз приведеш цю сільську дівчину до нас додому, сам з нею і підеш. З речами! Така …
Марина зі своїм чоловіком Петром приїхали до свекрухи на день народження. Святкувати вирішили на дачі. Приїхало багато родичів, друзів. Марина допомагала накривати на стіл і дуже втомилася. Під кінець посиденьок вона вирішила вийти на двір, перепочити. Марина трохи прогулялася, а потім присіла на лавку під вікном дачі. У кімнаті всі сміялися, свекруха розповідала щось веселе. Сміх не вгавав. Раптом крізь гомін Марина почула голос Петра! – Мамо, перестань! – казав він. – Мені не подобається, що ти говориш про Марину! Марина прислухалася, що каже свекруха й очі вирячила від несподіванки
Марина познайомилася з майбутнім чоловіком, коли їй виповнилося двадцять два роки. Петро вже побував у шлюбі, але розійшлися. Причин розлучення …
Алла сиділа в своїй кімнаті гуртожитку, коли повернулася її сусідка Віра. – Сьогодні Тамара приїде, гроші забери в неї, бо мені ніколи, я йду на побачення, – навіть не привітавшись сказала Віра. Алла лише кивнула, продовжуючи читати. Але раптом відволіклася від книги. – А Тамара це хто? – пильно подивившись на Віру запитала Алла. – Мама моя, – відповіла Віра. – Чому ти маму кличеш Тамарою? – здивувалася Алла. – От приїде сьогодні, побачиш її і зрозумієш, – сказала Віра. Алла здивовано дивилася на сусідку, нічого не розуміючи
Алла йшла по ринку вже до виходу, купивши все необхідне. Вона бувала тут рідко і не юрмилась серед тих роззяв, …