– Хазяйка! – листоноша зупинилася біля невеликого будинку. – Вам лист! На поклик вийшла молода жінка. – Давайте, – сказала …
– Борисе, щось переживаю. Відчуваю, що в сина щось не так! Треба зʼїздити, подивитися, – сказала Галина до чоловіка, зібралася і вирушила в дорогу. За кілька годин жінка була в місті, де жив її син Олег та невістка Валя. З вокзалу Галя викликала таксі та поїхала до будинку сина. Поки жінка розраховувалася з таксистом з будинку вийшов Олег з внучками, і пішли у бік садка та школи. А слідом вийшла невістка Валентина! Галина Іванівна глянула на неї, придивилася і аж рота відкрила від несподіванки. – Що в них відбувається? – тільки й вигукнула жінка
– Борисе, щось я дуже переживаю. Відчуваю, що в сина щось не так, він по телефону віджартовується, а мені здається, …
Ірина повернулася додому рано. Чоловіка вдома ще не було. – Алло, Олексій. Ти коли будеш вдома? – запитала жінка, набравши номер чоловіка. – Я сьогодні трохи затримаюся, на роботі аврал, – відповів Олексій. – Добре, чекаю, – сказала Ірина і закінчила виклик. – Так, треба переодягнутися, і зайнятися приготуванням вечері. Якраз до приїзду Олексія все буде готово, – вирішила вона і пішла у кімнату. Ірина зайшла у спальню, відкрила шафу і застигла від побаченого
Ірина була на сьомому небі від радості. Вона вийшла заміж за людину, в яку закохалася з першого погляду. Олексій справді …
Оксана повернулася додому з відрядження. Вона відкрила двері своїм ключем і поставила сумку на порозі. – Я повернулася, Сергію! – радісно гукнула вона свого коханого. – Ти чому не береш від мене слухавку? – Ой! – раптом з кухні визирнула незнайома молода жінка. Вона запахнула рожевий халатик і зробила крок убік. – Ви хто?! – ахнула Оксана. – Що ви тут робите?! – Я? – здивувалася жінка. – Я Аліса. Ми з Сергієм… – Це моя квартира! – не дала їй договорити Оксана. – Даю вам три хвилини, щоб піти. Незнайомка пішла в кімнату. Оксана стояла і не вірила, що це відбувається насправді
Оксана відкрила двері своїм ключем і, поставила сумку прямо на порозі. – Я повернулася, Сергію! – радісно вигукнула вона. – …
Віктор дивився телевізор, коли до нього підійшла дружина і сіла на сусідньому кріслі. – Віктор, я думаю, що нам треба розлучитися, – раптом сказала Лариса. – Навіщо? – здивувався чоловік. – Ми давно вже живемо як сусіди. Почуттів нема, – пояснила жінка. – У мене залишилися почуття, – заявив Віктор. – Я не хочу розлучатися. – Залишилися? Точно? – єхидно сказала Лариса. – Так! – впеванено відповів Віктор. – Тоді як ти поясниш це! – Лариса дістала свій телефон і передала чоловіку. Віктор взяв телефон, глянув на екран і застиг від побаченого
В Олени сьогодні щасливий день – її коханий Віктор нарешті розлучився зі своєю дружиною! – Уявляєш, Алло! Він вільний! Тепер …
Юрій сидів на дивані і дивився в одну точку. Його дружина Ніна не прийшла ночувати. Чоловік заснув тільки під ранок. Він все крутився в ліжку, прислухаючись, чи не клацне дверний замок. Та Ніна не поверталася… Прокинувшись, Юрій не знав, що й думати. Весь день учора Ніна не відповідала на його дзвінки, а потім зовсім вимкнула телефон. Юрій зайшов на кухню. Дочка допивала каву. – Ти не знаєш, де мама? – запитав Юрій. – Вона тобі не дзвонила? – Тату, розбирайтеся самі, – сказала дочка. – Я знаю, що ти маєш іншу! Юрій оторопів від несподіванки
Юрій сидів на дивані і дивився в одну точку. Його дружина Ніна не прийшла додому ночувати. Чоловік зміг заснути тільки …
Юля зі своїм чоловіком Анатолієм ще спали, як раптом хтось наполегливо постукав у двері. Анатолій, примружуючи очі, взяв з тумбочки свій телефон. – Господи, шоста година ранку, – пробурмотів чоловік. – Та кому там ще не спиться, так рано?! Чоловік махнув рукою і повернувся на другий бік… Постукали знову. Тут уже і Юля теж прокинулася. – Що там сталось? – здивовано запитала дівчина. – Не знаю, – позіхаючи відповів Анатолій. – Мабуть, треба відкрити. Раптом щось сталося… Анатолій швидко накинув халат. Він відкрив двері й очам своїм не повірив! – Я що – ще сплю? – тільки й подумав чоловік
Весілля гуляло, гості веселилися, а молоді поспішали на поїзд. Юля з Анатолієм ледь не запізнилися. І ось, нарешті, вони самі! …
Світлана готувала вечерю, у духовці запікалася курочка, на плиті доварювався борщ. – Якраз до повернення Сергія з роботи, все буде готово, – думала жінка. Через півгодини вхідні двері відкрилися. – Сергію, а що у нас за свято? – здивувалася Світлана, вийшовши зустрічати чоловіка, і побачивши в нього в руках ігристе і шикарний букет. – Світлано, це тобі, – чоловік вручив «подарунки» дружині. – Мені? Навіщо? – запитала дружина. – Світлано, нам треба розлучитися, – раптом сказав Сергій. – Як розлучитися? Чому? – Світлана здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
П’ять років тому Сергій закрутив роман. Від нічого робити, у відрядженні. «Інше місто, – думав він. – Ніхто не дізнається”. …
Рита ще солодко спала, як раптом хтось наполегливо постукав у двері. Жінка здивовано визирнуло у вікно. Біля воріт стояла якась велика чорна машина. А з неї виходили люди… Рита поспішила відкрити двері. На порозі стояв її рідний дядько, Олег. І він був не сам, а з усією родиною! Окрім нього приїхали ще його дружина Люба і троє синів. – А ми до тебе! – сказав весело Олег. – Приймай гостей! Дізналися, що ти повернулася в село, от і вирішили навідатись… Рита ахнула від несподіванки. – Що ж тепер робити?! – тільки й подумала вона
Риті довелося піти від чоловіка з дворічною дитиною на руках. Куди йти? У неї був тільки стара хатина матері в …
В Григорія не стало мами. Чоловік важко переживав втрату найріднішої людини. Повернувшись додому після прощання, Григорій втомлений турботами і переживаннями, ліг на диван і напрочуд швидко заснув. А вранці його розбудив довгий дзвінок у двері. Грицько підійшов до дверей і відчинив їх. Біля порога стояв респектабельний чоловік у дорогому чорному костюмі. – Ви Григорій Валерійович, – запитав чоловік. – Так, – трохи здивовано кивнув Григорій. – Ваша мама просила вам дещо передати, – сказав незнайомець і дістав з кишені якийсь конверт. Григорій взяв конверт, переглянув вміст і застиг від побаченого
Вісімнадцятирічний студент Григорій Мельник йшов під зливою, не відчуваючи холоду, і не міг осмислити звістку, яку щойно почув. Він прийшов …