– З такою роботою нам дорожче обійдеться твоє відновлення, – сердився Дмитро на дружину. – Я давно говорю, що треба звільнятися тобі з цього заводу.
– З одного боку, мені фізично важко там працювати, і доводиться перебувати у постійному холоді, – міркувала Ольга. – Але з іншого боку, там платять добрі гроші, а ми збираємо на квартиру.
– Квартира – це добре, але нам треба думати і про народження дитини, – нервував Діма. – Ти через свою роботу не виходиш із лікарняних, і ось тепер ще й спина ниє. Мене це не влаштовує, так що звільняйся, приходь в себе і вирішуй всі питання щодо здоров’я. Потім шукатимемо тобі роботу з нормальними умовами, звідки ти зможеш піти у декретну відпустку.
Ольга сумнівалася, бо вдома сидіти не хотілося, і загалом вона звикла мати свої гроші. Вона навіть проконсультувалася з спеуціалістами, як такі умови роботи можуть позначитися на її здоров’ї у майбутньому. Почувши думку фахівця, жінка вирішила таки звільнятися. Оля насправді усвідомила небезпеку для свого здоров’я та вирішила прислухатися до порад чоловіка.
Тим більше, що подружжя давно хотіло дитину, але чомусь не виходило. Тимчасовий простій у кар’єрі Оля вирішила використати для проходження обстеження у центрі планування сім’ї. Вони з Дмитром нікому не розповідали про особисті плани, обмежуючись загальними фразами щодо причин звільнення. Але ніхто особливо не вникав у сімейні справи пари, крім матері Дмитра.
– Дивна позиція у твоєї дружини, – журилася Надія. – Зараз вся молодь хапається за можливість будувати кар’єру та добиватися матеріальної незалежності.
– Але їй лише тридцять років, вона не збирається постійно сидіти вдома, просто на колишньому місці були погані умови, – терпляче розповідав Діма. – І взагалі, це я наполіг на тому, щоб дружина звільнилася і поки що вдома побула.
– Та вона тобі на вуха завжди навішує, а ти радий вірити, – обурювалася Надія Петрівна. – Є такий тип жінок, які просто сідають чоловікам на шию і потім витрачають їхні гроші на всі боки.
– Оля не така, у нас все добре, можеш про це не хвилюватись, – говорив Діма.
Тільки у Надії Петрівни була інша думка. Поки невістка працювала на заводі, вона особливо не вникала у її труднощі та проблеми. А тепер непрацююча невістка стала в очах свекрухи утриманкою та ледаркою, яка просто не хоче нічого робити. При цьому Діма якось одразу став героєм, змушеним робити все посильне задля забезпечення безвідповідальної дружини. Тільки в очі Олі висловлювати невдоволення жінка не поспішала, вирішивши діяти за допомогою хитрощів.
– А тобі не набридло вдома сидіти? – з’явилася вона в гості до невістки через пару тижнів після її звільнення. – Ти не подумай, мені все одно просто переживаю про тебе.
– Все нормально, я переглядаю вакансії і обов’язково знайду гарне місце, але для цього потрібен час, – відповіла Оля.
– Просто в мене подруга тримає свій магазин і їй постійно потрібні продавці, можу тебе влаштувати туди, – пропонувала турботлива Надія. – Ти не подумай, я ваші гроші не рахую. Просто хочу допомогти тобі і підтримати у разі потреби.
– Дякую, все нормально, – намагалася бути чемною Оля. – Тільки я не хочу працювати у магазині. Може, якісь курси закінчу, доки перебуваю у пошуках роботи.
– Може, ти й маєш рацію, – демонструвала смирення та підтримку Надія. – Вам зараз краще знати, як у житті влаштовуватися. Просто я допомогти хотіла, але жодним чином не збираюся на тебе тиснути чи втручатися.
Ольга повірила словам свекрухи, обіцяла її інформувати про хід пошуків роботи та незабаром забула про цю розмову. А ось Надія була вкрай незадоволена поведінкою невістки, вважаючи її утриманкою її сина. Вона постійно розповідала Дімі про важливість внеску до сімейного бюджету подружжя. Дмитро нервувався, кілька разів мало не посварився з матір’ю, але не хотів розповідати їй про планування дитини. А Надія тиснула на сина і при кожній нагоді нагадувала про це. При цьому вона посміхалася до Ольги і міркувала, як важко зараз знайти нормальну роботу.
– Зараз стільки пройдисвітів, які намагаються обманути з роботою, – міркувала вона за сімейною вечерею.
– Та й мені хотілося б знайти нормальну роботу, щоб не бігати постійно різними місцями, – відповідала Оля. – Розглядаю вакансії адміністратора чи секретаря, щоб працювати в офісі у комфортних умовах.
– Звичайно, звичайно, тут поспіх ні до чого, – погоджувалась Надія. – Потрібно звертати увагу, щоб це було офіційне працевлаштування, хороший колектив, і взагалі робота повинна приносити задоволення.
Ольга раділа такому розумінню та підтримці з боку свекрухи, не сумніваючись у розумінні чоловіка. Тільки ілюзія гармонії у стосунках зруйнувалася після випадково почутої розмови свекрухи та чоловіка.
– Поки твоя дружина сидить цілими днями вдома і висипається до обіду, ти маєш працювати за двох, – невдоволено сварила мати Дмитра.
– Мамо, у нас все нормально, це все, що тобі потрібно знати, – нервував чоловік.
– Я вже пропонувала Ользі роботу гардеробщиці у школі чи прибиральниці в офісі нашої дальньої родички, – не заспокоювалася Надія. – Тільки їй не подобається і носом постійно крутить. Синку, так не можна, ти маєш відправити її працювати.
– А ви, отже, настільки сильно хвилюєтеся про мене, що готові послати навіть вантажником на ринок? – Не стала більше ховатися за дверима Ольга. – Тільки ми вас про допомогу не просили і самі впораємось зі своїми справами!
– Ти все неправильно зрозуміла, немає причин для підвищення голосу, – відразу почала виправдовуватися Надія Петрівна. – Це просто я міркую про ситуацію образно і нічого проти тебе не маю.
– Виходить, ви весь цей час усміхалися мені в обличчя і говорили добрі слова, а самі Діму проти мене налаштовували? – не могла заспокоїтись Оля.
– Нічого такого не було, синку, розкажи своїй дружині, що я тільки про ваше благо дбаю, і слова проти неї ніколи не говорила, – задкувала до дверей гостя, намагаючись скоріше втекти додому.
Потім Ольга плакала на кухні, а чоловік намагався її заспокоїти та шукав виправдання для витівок матері.
– Не хвилюйся, ти чудово знаєш мою рідню, – міркував Діма. – Просто вона хотіла, як краще, і все.
– Тепер я не впевнена, що знаю твою матір, – відповіла Оля. – Весь цей час я була впевнена, що вона адекватна жінка, яка цілком розуміє все. А вона за моєю спиною тобі намовляла на мене і невідомо кому ще на мене скаржилася.
Надія вирішила тимчасово не показуватись невістці на очі. Дмитру дзвонила, він відповідав однозначно, в гості не запрошував і сам приїжджати не поспішав. Через деякий час жінка набралася сміливості і сама вирушила до сина та невістки, купивши гарні цукерки.
– Дякую, я не буду цукерки, я ж на них не заробляю, – ображено сказала Оля, приготувавши свекрусі чай і пішовши в іншу кімнату.
– Навіть не думала, що твоя дружина така злопам’ятна, – шепотіла потім Надія синові. – Я ж нічого не зробила проти неї і просто намагалася допомогти.
– Може тобі варто попросити у Олі вибачення? – припускав Діма.
– Значить, я хотіла якнайкраще, а тепер ще й винна залишилася і змушена вибачатися? – розлютилася Надія. – У такому разі я сама на вас ображуся і тобі доведеться вибирати між рідною матір’ю та розпещеною дружиною!
За наступний місяць Дмитро жодного разу не зателефонував матері. Вона зрозуміла, що син зробив вибір не на її користь, і від цього стало дуже прикро. Надія зачекала ще місяць і пішла до невістки миритися.
На той момент Ольга вже знайшла гарну роботу. Зі свекрухою вона помирилася, але більше довіряти їй ніколи не збиралася, незважаючи на показну привітність і каяття. Дівчина вирішила бути хитрішою, такою ж, як і її свекруха.