– Ну що, діти! Ви ж не хотіли їхати в санаторій? Правильно, там нудно, там друзів немає, а на лижах ми й так знайдемо, де покататися, чи не так? Ну загалом, Андрійко, Віра, стрибайте до стелі – по вашому все вийшло! В санаторій ми не їдемо, в останній момент нам у путівці відмовили! І, значить, ми їдемо куди? До бабусі Марії та діда Василя, все правильно!
– Як не їдемо? У сенсі – у путівках відмовили? Ти ж казав, що все гаразд? – Оля вийшла з кухні і аж в обличчі змінилася, почувши слова чоловіка. – Вітя, ти себе чуєш? І ти так легко про це кажеш? Знаючи, як я мріяла виїхати та змінити обстановку? Щоб ніякого готування, два окремі номери. Ми в одному – діти в іншому. Басейн, гірські лижі, вечірнє караоке.
До того ж ти згадай, я взагалі хотіла хоч раз без дітей поїхати, але твоя мама не погодилася їх взяти! Шумно їй дуже, бачите. Тому що в них завжди діти твоєї сестри Марини.
Адже ми в ті вихідні до них з’їздили, заздалегідь привітали з наступаючим. Подарунки їм подарували, а тепер значить все нанівець? – Оля від обурення навіть сіла, сил немає.
– Ну Оля, ну пробач, я не винен! На роботі тоді сказали, що за путівки ясно буде ближчим до нового року.
Ну ось і віддали зрештою путівку Мельнику, заступнику по кадрах, він перший у списку. Він спершу відмовлявся, по роботі не міг. А тепер він передумав, зміг, він же начальство, йому й дали! – Вітя спробував обійняти дружину, але вона смикнула плічком,
– Відчепись, все свято мені зіпсував! Ну який Новий рік зі свекрухою? Ти ж сам знаєш, що я твоїй мамі не подобаюсь. У неї сестра твоя Марина – донька кохана.
А діти Марини та Толіка – улюблені онуки, адже ж від дочки ж! А до нас їм і справи немає, тож і мені до них їздити не хочеться! – Оля засмучено дивилася на чоловіка.
– Та облиш, не гарячкуй. Ну, просто я рано від батьків з’їхав. А Маринка молодша, з ними завжди, живе поряд, тож і так. Ну а потім ти сама на зближення не йдеш. Приїдемо – добридень – до побачення, навіть не ночували жодного разу! – намагався згладити ситуацію Вітя. – Ну а в місті просидимо – краще чи що? Ще нудніше!
– Гаразд, поїдемо! Тільки ти мене знаєш, не люблю нікому бути зобов’язаною. Якщо їдемо, треба подарунки нормальні купити, а не сувеніри, що ми їм подарували. І на стіл треба щось купити! Тобі, Вітю, легко говорити, а купувати мені! І взагалі, я куплю те, що мені подобається, нехай не ображаються! – Вже випустивши пару, заспокоїлася Оля.
Вітя на дружину ніколи не сердився, Оля у нього просто чудова!
Просто вона без батьків виросла, її бабуся з дідом виховували, тепер їх вже нема. Гарні, каже, були. Але дуже суворі, не звикла вона до тепла і доброти, все їй щось здається, що вона не подобається. Різка іноді буває, не всім довіряє, що робити.
Свекруха зустріла їх усмішкою, але в очах здивування.
Перший раз син із сім’єю до них Новий рік відзначати приїхали.
Зате діти Марини радісно вигукнули: – Уррра, Андрійко та Віра приїхали!
Андрійко з Вірою швидко скинули куртки та взуття і тут же побігли грати з Михайликом та Ірочкою.
– Проходьте, ми дуже раді! – Марія Сергіївна привітно посміхнулася, – Василю! Вітя з Олею приїхали, де ти?
За стіною вимкнувся телевізор, і тут же вийшов Василь Іванович, зніяковіло посміхаючись: – О, приїхали вже? А я і не зрозумів!
До вечірнього застілля Марина і Толік притягли всяку смакоту. Оля не знала, що Марина так готує смачно. Салатик якийсь незвичайний, а торт – просто смакота.
– Та це у нас Марина все переживає набрати зайвого, от і вигадує всяке, а ми тільки раді, – підтримала Марія Сергіївна, – Нам теж набирати ні до чого.
Салат Олі із креветками зустріли на ура, вона й не чекала. А спробувавши її рулетики з кальмарів, свекруха навіть рецепт попросила,
– Ну, Оля, оце й смачно ти готуєш! А ми тепер теж морепродукти полюбили, рибне ми з Васильком любимо, він же рибачить часто.
Діти гасали від столу – схоплять щось, і в кімнату десь грати.
Їм не нудно разом, вони мають компанію.
А завтра дядько Толік обіцяв усіх на квадроциклі прокатати, а потім на гірку відвезти кататися.
Після застілля Марина спритно зібрала посуд і віднесла до посудомийки. Оля здивувалася, не думала, що у сільської свекрухи посудомийка є.
– Оля, йдемо чашки принесемо, чаю вип’ємо і підемо салют влаштуємо на вулиці. Толік накупив – ось діти будуть раді! – Покликала Олю Марина.
Вони з нею розмовляли, і виявилося Марина чудова жінка і в них багато спільного. Надворі Василь Іванович узяв баян, і почав грати.
І після салюту він як заграв! А Марія Сергіївна заспівала, а Марина підхопила – це було чудово.
Спочатку співали народні пісні, а потім і сучасні, Оля теж підспівувала, Вітя з Толіком розклали багаття у дворі, щоб тепліше було.
Діти так нагулялися, що заснули миттєво.
Марія Сергіївна розклала пасьянс. Впіймала погляд Олі:
– Хочеш, поворожу? А вранці ще на кавовій гущі можу на рік поворожити, хочеш?
На картах Марія Сергіївна наворожила Олі стільки гарного, що спати вона лягла у чудовому настрої. Виявилося, що її свекруха зовсім не така, якою вона її собі уявляла.
Може даремно Оля їм такий подарунок під ялинку поклала? Мовляв, ось вам, а раптом не зрозуміють?
Подарунок від свекрухи Оля також не встигла відкрити.
Там напевно шкарпетки в’язані або шарфик. Начебто Марія Сергіївна в’язати любить.
– Ну що, ти вже не так переживаєш? – Вітя обійняв Олю. – Вони в мене дуже гарні, ти не думай, просто не одразу розкриваються. Ну, а завтра Толік нас на зимову риболовлю звозить ненадовго. Я ж знаю, що це тобі цікаво!
На рибалці Олі дуже сподобалося, ось це екзотика! І на квадрику покаталися, і на лижах. Гірки тут чудові виявилися, а діти як раділи білому снігу.
І на обід бабусину соляночку, картоплю і квашену капусту всі з’їли з величезним апетитом.
У подарунку виявилися модні рукавички ручної вʼязки для Олі, Віті та Андрійка з Вірою.
Ну, треба ж, яка майстриня Марія Сергіївна виявилася!
А коли вже свекруха підійшла і стала Олі за подарунки дякувати, Оля ще більше здивувалася.
– Оля, доню, подарунок твій просто диво! Я завжди хотіла таку нічну сорочку з мереживом, та думала, що мені не за віком! А одягла, так і знімати не хочеться!
Але шовкова постільна білизна! Та я й не мріяла, сама б таке точно не купила, посоромилася б. Хоча в кіно бачила, гарно, як у казці! Чарівні подарунки, Оля, радість від них на душі!
– На наступний Новий рік жодних путівок! – Оля обняла свекруху та свекра. – Ми до вас відзначати приїдемо, мені дуже сподобалося! Навіть не думала, що може бути так весело. А як же ви співаєте, Маріє Сергіївно! Та ви просто талант!
– Дякую, дочко, – Марія Сергіївна розрум’янилася від хвилювання, – А ми з Василем Івановичем соромилися, думали не зрозумієш. Скажеш ще, що у Віті батьки не зовсім нормальні!
І шепнула Олі на вушко від надлишку почуттів:
– А за постільну білизну та ночнушку – окреме дякую, я від такого подарунка молодою себе відчула!
І Марія Сергіївна ще раз обняла Олю.
Толік та Марина намітили наступного разу поїздку на сироварню. Олі все це дуже подобалося, але найприємніше було інше.
Нарешті вона раптом відчула себе у великій, веселій та дружній родині.
І це виявилося дуже приємно!
До речі, на кавовій гущі свекруха наворожила Олі відпочинок удвох із чоловіком. А онуків вони з дідом Василем із задоволенням візьмуть на якийсь час до себе. Вони ж їх усіх дуже люблять.