– Оля, багато роботи, не чекай мене, лягайте спати, – Оля стояла біля вікна і слухала голос чоловіка. -Так, звичайно, – сумно і за звичкою сказала і знecилeнo опустилася на диван. Невже він не розуміє, що вона знає все? Невже він не розуміє, що вона знає де він?

-Оля, багато роботи, не чекай мене, лягайте спати, – Оля стояла біля вікна і слухала такий знайомий і рідний голос чоловіка.

-Так, звичайно, – сумно і за звичкою сказала вона і знесилено опустилася на диван. – Так звичайно…

Скільки років вона каже йому це: Так, звичайно…Їй здається, що вічність, хоча насправді лише п’ять.

Невже він не розуміє, що вона знає все? Невже він не розуміє, що вона знає де він? Так, він знову у неї.. А не з нею, з Олею і не зі своїми дочками. Невже він…Та знає він все! А ще він знає, що вона, Оля, його все-одно любить і дочки дуже люблять і нікуди вони від нього не подінуться.

Звичайно він прийде. Він ніколи не залишається ночувати у неї, але він прийде тоді, коли Оля і дочки будуть спати.

А завтра у Оксанки виступ, а вчора був у Оленки.. Оленка знала, що він не прийде, а Оксанка чекає…все ще чекає..

Може ну його? Може кинути все, забрати дітей та виїхати і залишити його їй?

Ні…Поки не можу…Тому що коли він удома, він так дивиться, ніби любить досі… Але якщо любить, то чому потім йде до неї?

………………………….

Ти не залишишся? – Наташа дивилася на Ігора.

– Ну ти ж знаєш… у мене дружина, доньки.. вони мене чекають..

– А я? Хіба я не чекаю?

-Звичайно чекаєш.., Ігор взяв руку Наташі і поцілував. – Ну, кицю, не сумуй.. До завтра..

Наташа сіла на диван і закрила обличчя руками: 5 років.. 5 років!.. вже цілих 5 років вона була з ним. І що? Який результат? А ніякого! Вона і з ним і без нього.. Вони ніби як разом, але поодинці. У нього дружина і доньки, а вона одна.. І кожен раз він йде до них.. кожен раз..

Скільки разів він їй говорив: “Почекай трохи. Зараз дочки підростуть і тоді я піду до тебе і ми будемо разом.” Скільки? Та напевно мільйон.. Спершу вона йому вірила, дуже вірила, а зараз ні.. Коли підростуть – а коли вони підростуть?

“Хочеш, ми народимо дитину”, – запропонував він.

“Ну добре, народимо. А що далі? Ти підеш від дружини?” – запитала Наташа і заглянула в його очі і прочитала там відповідь: ні..- “Я не хочу народити дитину і залишатися все-одно одній, розумієш? Я хочу жити з тобою!”

“Тоді почекай трохи…. Я тебе люблю.”

…………………………..

-Наташа, ти сьогодні якась тиха, – був вихідний день і Наташа обідала разом зі своєю подругою, Світланою. -У Тебе щось трапилося?

-У мене? Що у мене може трапитися? Ні! У мене все як і раніше…..

-А.. Ну зрозуміло.. Все той же чоловік, який обіцяє коли-небудь одружитися.. Скільки ви разом? Років 4?

-Ні.. вже 5..

-І?

-Що і”? – Наташа здивовано підняла погляд на Світлану.

-Ну як довго ти ще будеш з ним?

-Я люблю його! – гучно виголосила Наташа, чим привернула до них увагу оточуючих.

-Ну.. ну.. я знаю, – примирливо сказала Світлана. -Що він тобі каже? Він піде від дружини?

Наташа посміхнулася:

– “Треба трохи почекати,…..” – ось що він говорить.

-Наташа, ти мене звичайно вибач, але скільки ти будеш чекати? Тобі 30. Начебто небагато, але й не мало.. Якось визначитися вже треба..

-Ну звідки я знаю скільки чекати? Звідки? Коли дівчатка стануть старше!

Наскільки я пам’ятаю, однією зараз 7, а другий 5. Слухай.. Щось я раніше не помічала.. Він став зустрічатися з тобою в той момент, коли його дружина чекала дитину або тільки-тільки народила… Виходить, що дружина не могла тоді приділяти йому увагу і тут підвернулася ти..

Ці слова неприємно торкнулися серця Наташі:

-Як ти можеш так говорити? Він любить мене і я люблю..

-Ну, любить.. і що? І дружину мабуть теж любить, раз не йде.. Наташ, ну навіщо він тобі? Ти так і прочекаєш його все своє життя? А якщо він ніколи не піде з сім’ї?

-Ніколи?

-Ніколи!

-Ой, Світлано.. ну що ти таке кажеш?

-Ну добре, подруго. Ось тобі візитка одного ncuxoлога. Між іншим його хвалять. Сходи на прийом, розкажи свою ситуацію, може він щоcь порадить..

………………………..

Наташа знову була одна. Всі ночі вона була одна, всі свята вона була одна і вихідні теж… У цей час Ігор був з сім’єю, але іноді кидав їх і мчав до неї, до Наташі, і тоді для неї це було свято!

Наташа задумливо крутила в руках візитку ncuxoлога.

“До ncuxoлога ходять одні тільки нeвдaxи, а я не така” – подумала вона, зім’яла візитку і хотіла викинути її, але щось зупинило її. Вона розплакалася.. А потім рішуче взяла телефон, розправила зім’ятий клаптик паперу і записалася на прийом.

……………………………

-Наталія Володимирівна, а що ви хочете від життя? Про що ви мрієте? – Наташа вже разів зо три була на прийомі у Бориса Аркадійовича і кожен раз розповідала і розповідала йому свою ситуацію і тільки зараз він щось запитав її.

Наташа задумалася: “Що ж вона хоче? Що? Улюблена робота у неї є.. Гроші? Теж є.. Навіть якщо Ігор не буде їй давати, то зарплата у неї дуже навіть пристойна..”

-Я хочу бути щасливою!

-Дуже! А що значить для вас “бути щасливою”?

-Ну.. зараз для мене щастя – це бути дружиною і мати кілька дітей.. та хоча б одного.. і щоб ми з чоловіком любили один одного..

-Добре. Ось, якщо подивитися на вашу ситуацію з боку, то чи можете ви зустріти в даний момент чоловіка?

Наташа стиснула губу і задумалась..

-Ні, – нарешті сказала вона. – Не можу. У мене незакінчені відносини з Ігорем і я постійно чекаю його. Я і не ходжу нікуди. А якби і ходила, то не звертала б увагу на інших чоловіків.. Так, власне, я і не звертаю.. я його люблю.

Додала Наташа тихо..

-Бачите, Наталя Володимирівна… Я працював з досить великою кількістю жінок, які потрапили в вашу ситуацію і.., – Борис Аркадійович підняв палець. – І.. щоб вийти з цього так би мовити “кола”, Ви повинні прийняти рішення..

Яке?

-Саме радикальне. Ви повинні закінчити всі ваші відносини і почати жити з самого початку!

-Я?

-Ви! Ну хтось же повинен бути сильним! Розумієте, Ігор звичайно ж любить вас і любить свою дружину, звичайно любить.. Але він не може вибрати ні одину, ні другу. Повірте мені, його дружині також погано, як і вам. Та й йому теж погано. І хтось із вас трьох повинен сколихнути це “застояне болото”.

-Я? – знову запитала Наташа тремтячим голосом.

-Наталія Володимирівна, Ігор повинен прийняти рішення: або залишається з дружиною або йде до вас. А хто ще повинен поставити його перед вибором? Ви прийшли до мене, значить хочете змінити цю ситуацію, значить і вам першій робити свій хід..

-А якщо він залишиться з дружиною?

-Таке теж може бути.. Але краще дізнатися про це зараз і почати жити своїм життям. знайомитися з чоловіками, вийти заміж нарешті.. А не чекати 10, 20 чи 30 років.. Ви ж зараз живете!

………………………….

-Наташа, я не зрозумів.. Як це ти не будеш сьогодні вдома? А де ти будеш? – Ігор був обурений. Сьогодні він хотів поїхати до неї, вона йому була потрібна, як ніколи, тому що саме сьогодні він не зміг підписати потрібний договір, а її не буде вдома.

-Я буду у подруги, – пролунав голос на іншому кінці дроту.

-У якої подруги? – Ігор навіть і не знав, що у Наталки є подруги.. Вона завжди була тільки з ним.

-Це не важливо.. Я хочу щоб ти зробив вибір: або я або твоя дружина.

-Я ж тобі казав, що треба трохи..

Але Наташа вже повісила трубку.

……………………..

Ігор переживав.. Він ходив по своєму кабінету, як загнаний звір.

“Ну як же так? Стільки років Наташа говорила, що любить його, а тепер ставить умови: або вона або дружина..”

Та не може він вибрати.. не може.. Він і Ольгу свою любить і Наташу.. Якби було так просто, він вже 5 років тому до Наташи пішов би. Але ні.. все не просто.

Ігор сів в машину і поїхав до неї.

-Наталка! Відкрий двері! Я знаю, ти вдома. Я бачив світло. Відкрий! – казав він під дверима.

-Ти прийняв рішення? Ти вирішив з ким ти будеш?

-Та не можу я Ольгу кинути, діти у мене маленькі!

-Ну і йди до них, до дітей! Іди! Що ти стоїш у мене під дверима! Вони чекають на тебе! І дружина теж чекає.. Благаю, йди! Ти залишаєшся з нею, значить не лізь більше в моє життя. Все, вважай, що я тебе кинула! Зрозумій, хтось із нас повинен бути сильним..

Ігор притулився до дверей лобом. Скільки він так простояв? Та й взагалі яка різниця.. Він знав, що з того боку так само стоїть і Наташа..

Але саме в цей момент він зрозумів, що повинен дати їй свободу. Він зрозумів, що він робить всіх, і себе в тому числі, нещасними..

…………………

-Оля, привіт! Ти ще не лягла?

-Ні. У тебе знову багато роботи?

-Так роботи завжди багато. Я буду хвилин через 20, підігрій вечерю, – втомлено сказав Ігор в трубку і почув на тому кінці дроту плач дружини.

“Як же я винен перед усіма! – думав Ігор, сидячи за кермом автомобіля. -Я просто егоїст! Але що я міг зробити: я люблю обох. Але Наташа сказала правильно: Хтось із нас повинен бути сильним. Так, вона має рацію . І вона заслуговує на щастя. “

…………………………

Минув час.

Ігор так само одружений на Ользі. Тепер він намагається прийти раніше, щоб провести зі своєю родиною якомога більше часу і іноді йому стає соромно, що він так довго не приділяв їм свою увагу.

Ользі досі важко повірити, що Ігор змінився і що все стало так, як було раніше.

Іноді до Ігора доходить інформація про Наташу. Він знає, що вона вийшла заміж і ніби як вдало, що недавно народила сина і ніби як щаслива.

А Наташа, справда щаслива – вона отримала те, що хотіла. Іноді вона згадує Ігора, але не шкодує, що тоді розірвала відносини з ним.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.