Олена заміж вийшла успішно. Чоловік займався бізнесом. Сама жінка могла собі дозволити і не працювати. Одне погано, цілодобово Віктор був із головою в роботі. Додому приходив лише переночувати. У вихідні він також часто був відсутній. А ще часто був у роз’їздах. То в одному місті нарада, то в іншому засідання.
Олена чоловіка любила і їй хотілося більше проводити з ним часу. Але життя штука складна, тут вже або гроші, або спілкування.
Олена мала гарну подругу Ларису. Дружили з самого дитинства. Був час, коли Лариса розійшлася з чоловіком і залишилася без засобів для існування. Ось тоді Олена їй і допомогла. Вмовила Віктора взяти до себе у помічниці. А що Лариса дівчина розумна свого часу університет закінчила. І ось вже п’ятий рік, як вона працює під керівництвом її чоловіка. Віктор нею, як робітницею, дуже був задоволений. Останній рік, навіть у відрядження із собою брати став.
Вже 10 років Олена із Віктором у шлюбі. Цього року у серпні ювілей. Дітей наразі не завели. Олена вирішила, що поспішати не варто. Потрібно собі пожити років так 15, а потім вже і про продовженні роду подбати.
Віктор же дитину завжди хотів. Перші п’ять років весь час тільки про дітлахів і розмовляв. Але бачачи, що дружина не поспішає, трохи стримав своє бажання. Але останній рік Олена стала помічати, що чоловік начебто став прохолодний до неї. То бувало приїде з відрядження і надивитися на неї не може. А тепер приїжджає стомлений, нічого його не тішить. Іноді буває, спати йде окремо.
Спочатку Олена виправдовувала все це втомою. Але в душі з’явилися сумніви та ревнощі. І тоді Олена не знаходила собі місця. Але як дізнатися чи вірний їй чоловік вона не знала.
Як то кажуть у народі, що винен — віддати повинен. Що ж колись вона допомогла Ларисі, а тепер і Лариса нехай відплатить тим же, вирішила Олена.
Вона зателефонувала подрузі та запросила в гості попити чаю. У суботу чоловік, як завжди, зранку поїхав у справах. Олена сходила до кондитерської, купила солодкого до чаю. На обід Лариса, як і обіцяла, приїхала в гості. Олена вирішила розмову розпочати не одразу. Поки пили чай Олена звернула увагу, що животик подруги, якось дивно змінився.
– Ага значить вона вагітна, – Подумала дівчина. І поставила питання на пряму. – Ти чекаєш на малюка?
– А що дуже помітно? – Лариса опустила погляд.
У Олени виникли підозри.
– А хто батько дитини? – Запитала вона.
-Ти його не знаєш, він живе в іншому місті. Ми познайомилися на нараді рік тому.
Олена все сильніше почала підозрювати подружку. Адже приблизно рік тому їхнє сімейне життя з Віктором дало тріщину.
– Чому ти мені так і не розповіла про це? – здивувалася Олена.
– Та розумієш робота, та й не хотілося раніше часу все розповідати, – відповіла Лариса. – Ну, а взагалі мені час.
Лариса квапливо вийшла. Цей візит вніс смуту в голову Олени. Вона хотіла щоб Лариса їй допомогла, а виходить тепер Олена має, ще більший привід для занепокоєння. По-перше, якщо Лариса розлучниця, то їхній шлюбу з Віктором, добігає кінця. Він так мріяв про дитину. А вона все відтягувала і не хотіла. Тепер вона була готова на все. Але вже пізно.
Через тиждень чоловік знову збирався на нараду в інше місто. Олена як би ненароком запитала з ким він їде і в яке місто.
– Як завжди з Ларисою. А їдемо ми у Вінницю, – Відповів Віктор.
Ох, і неприємно стало Олені. Але вона й виду не подала. Дочекавшись, коли чоловік пішов, вона сіла за телефон. Почала обдзвонювати всі готелі Вінницт. Жінка знайшла, у якому готелі зупинився Віктор. Собі він взяв третій номер, а Ларисі четвертий. Олена засмутилася в кінець. Навіть номери поруч, що було б зручно. Вона в засмучених почуттях рішуче поїхала на вокзал.
У Вінниці в цьому ж готелі Олена винайняла номер. Як би там не було Олена хотіла викрити коханців. Вранці у віконо вона побачила як Віктор разом із Ларисою, пішли у кафе навпроти. Олена пішла слідом. Добре, що сама кафешка з панорамними вікнами і все добре видно. Олена сиділа за столиком Віктор приніс сніданок та сік у келихах. Потім вони їли і про щось захоплено розмовляли. Олені хотілося зайти всередину і влаштувати сварку. Але вона стрималась. Нічого вона викриє їх, коли вони ніжитимуться в ліжку.
І ось настав довгоочікуваний вечір. Годині о 12-й ночі, Олена прийшла на рецепцію готелю, і сказала, що вона загубила ключі, при цьому назвала номер кімніти у якій жила Лариса. Дівчина на рецепції, дала їй запасні ключі.
Олена обережно підійшла до дверей. Тихо відкрила двері. У місячному світлі були чітко видно два силуети, що лежали на ліжку. Вона навшпиньки підійшла до ліжка. Нахилилася і тільки хотіла стягнути ковдру, як побачила, що поруч із Ларисою лежить не її чоловік, а якийсь незнайомець. Олена тихенько вийшла. Добре, що вчасно помітила, а то б сварки було б не уникнути.
-Значить Лариса говорила правду. А вона вже надумала у своїй голові. Цього ж дня вона поїхала додому. А за 2 дні повернувся чоловік.
Наступного ранку він не пішов на роботу. Олена здивувалася, а Віктор тим часом повідомив.
Збирай валізи їдемо на море. Я добре потрудився, час і відпочити. Олена, аж застрибала від радості. Цілий тиждень вони з чоловіком грілися на сонечку і все було так, як у перші місяці їхнього знайомства. Після приїзду з моря Олена зрозуміла, що чекає на дитину. Але це ні скільки її не засмутило, а навпаки – зробило ще більш щасливою.