Олена йшла додому з важкими пакетами продуктів. – Вам допомогти, Олено Миколаївно? – раптом почула вона. Це був якийсь незнайомий хлопець. – А ми знайомі? – Ні, але я знаю вашого чоловіка. Думаю, він дуже засмутиться, коли дізнається що його дружина ходить по ресторанах з іншим чоловіком. Олена застигла від несподіванки

Олена почувала себе, як в якомусь фільмі. Темні окуляри, плащ, подорож у таксі. І це все заради зустрічі з Андрієм.

Таксист мовчки їхав, і вона задумалася. Із Андрієм вона прожила 2 роки. Було нелегко. Андрій мріяв розбагатіти будь-якими способами, але нічого не виходило. Мріяв виїхати за кордон та розпочати там свій бізнес.

Олена хотіла спокійного, сімейного життя, народити дитину, займатися улюбленою справою.

Амбіції Андрія не дали їй реалізувати свої мрії. Він знайшов знайомого, який живе за кордоном, і вирішив поїхати туди. Олена відмовилася їхати категорично. Вони посварилися, і розійшлися.

Через рік Олена вийшла заміж за Євгена. Спокійний, розважливий, працює вчителем математики. Олені було добре і спокійно з ним. Народився синок, у планах було народити ще одну дитину, добре б дівчинку.

«Олено, привіт! Це Андрій, пам’ятаєш ще мене, ластівко? Як ти, де ти? Так хочу побачити тебе, стільки всього розповісти потрібно! Приходь у “наше” кафе. Сподіваюся, там ще готують твої улюблені млинці з джемом. Чекаю в суботу о 18.00».

Олена не вірила своїм очам, коли побачила це повідомлення у телефоні. Знайшов її, пам’ятає ще, значить. Олена не могла зрозуміти, що з нею. Вона розхвилювалася. Навіщо він хоче зустрітися?

Їй було дуже цікаво дізнатися, як склалося в нього життя.

Чоловікові вона нічого не сказала. Він знав, що був такий чоловік у її житті, і не любив говорити про це. Ну ось і навіщо його посвячувати у цю історію.

Зустрінеться, поговорить, і додому…

Андрій чекав на неї, сидячи за столиком. Величезний букет червоних троянд, її улюблених. Елегантний, доглянутий. Олена відчула себе ніяково, у простенькій сукні, але не подала вигляду.

-Ластівко, ти не змінилася, така ж красуня! Ну, розказуй, ​​як ти? Чоловік, діти є?

-Привіт, Андрійку! Так, чоловік є і син. А ти як, здійснив мрію? Розбагатів?

-Так, Оленко, не повіриш! У мене бізнес у Канаді, шикарний будинок, колекція машин, все найкраще! Дружини ось тільки нема, уявляєш? Усі якісь меркантильні, гроші тільки подавай. А мені потрібна справжня жінка, щоб мене любила, і я її… Розумієш, про що я?

-Розумію. Знайдеш обов’язково, ти такий красень, Андрію!

Вони повечеряли, взяли трохи ігристого, потім каву. Згадували молодість, своїх знайомих. Наче й не було цих десяти років.

Андрій захоплено розповідав який він багатий, скільки в нього грошей, куди він їздить відпочивати. Олену почала втомлювати ця зустріч.

-Ну, що, Оленочко… Поїхали до мене в готель? Продовжимо згадувати молодість?

-Я… Мені… Мені треба йти, Андрію… Чоловік хвилюватиметься.

-Чоловік… Та що це за чоловік такий… Дружина ходить не зрозумій у чому, своєї машини немає, працює за копійки. Не розумію, навіщо тобі такий чоловік? Адже є інші, які на руках носили б!

-А мені не треба іншого! Нехай у мене немає брендових речей та машини, і не їздимо ми відпочивати на Мальдіви. Зате ми любимо одне одного та поважаємо, зрозуміло?

Олена кинула букет троянд на стіл і вискочила з кафе.

-Господи, ну навіщо я приперлася сюди! Подивитися хотілося на нього. Для чого, питається? Щоб що? Він же подумав, що буде продовження… Сором який! – думала вона по дорозі додому.

Євген був удома, дивився телевізор і пив чай ​​на кухні. Син сидів за комп’ютером у своїй кімнаті. Олена сказала, що була у подруги, трохи посиділи і що вона хоче спати. Їй було соромно дивитися йому в очі.

Наступного дня, Олена йшла додому з роботи, несучи у пакетах продукти.

-Вам допомогти, Олено Миколаївно?

-А ми знайомі, перепрошую?

-Ні, я знаю вашого чоловіка. Він – мій класний керівник. Гарний такий дядечко. Думаю, він засмутиться, коли дізнається що його дружина ходить по ресторанах з іншим чоловіком.

Олена застигла від несподіванки.

-Ви це про що, вибачте? Які ще ресторани?

-Ну, не прикидайтесь. Усе ви зрозуміли. У мене є докази, фото та відео. Я там був із друзями і випадково вас побачив. Не міг відмовити собі в задоволенні зняти ваше романтичне побачення на телефон. Ви так мило соромилися його, напевно, компліменти говорив кавалер?

-Досить. Що ти хочеш?

-У мене дуже скромне прохання. Мені не вистачає на новий телефон 5 тисяч гривень. Чому б вам не подарувати їх мені? І ваш чоловік не побачить ці чудові фото та відео. Обіцяю видалити їх за вас.

Олена мовчки дістала гроші, які сьогодні отримала на роботі, і віддала хлопцю. Він при ній видалив фото. Вона розуміла, що він може не заспокоїтися і знову захоче грошей, але виходу не було. Євген нічого не повинен знати.

-Євгене, я гаманець загубила, уявляєш? Там вся зарплата була, що сьогодні отримала… Так прикро.

-Ну от… Ну не сумуй, ластівко моя, буває.

-Не називай мене ластівкою, будь ласка.

Євген знизав плечима і пішов у кімнату. Олена місця не могла собі знайти. Ну як вона могла в таке втрапити.

Учень Євгена знову з’явився через тиждень. Тепер йому потрібні були гроші на навушники. Олена розізлилася і відмовила йому, вирішивши розповісти все чоловікові.

-Євгене, нам треба поговорити… Розумієш, я тут нещодавно зустрічалася з Андрієм, просто хотілося побачити його. У нас нічого не було, клянусь, просто посиділи в кафе, він троянди, щоправда, приніс. У нього все добре, хвалився, скільки грошей заробив. І знаєш, мені хотілося піти, що я й зробила. А твій учень випадково побачив і хоче грошей від мене…

А мені, по суті, боятися і нічого. Ну зустріла колишнього, побалакали, що тут такого. Що скажеш? Вибач, що раніше не розповідала, мені соромно.

-От же ж… Він же й до мене приходив, хотів гроші за мовчання, щоб фото твоєї зустрічі не розійшлися по інтернету.

-І що ти дав гроші?

-Звичайно. А що мені залишалося робити? Я за тебе переживав. Я знаю, що у вас нічого не було, але ж людям не поясниш. Я тобі довіряю, кохана.

-І скільки ж ти йому дав?

-Пʼять тисяч гривень. На телефон йому не вистачало. Я ці гроші відкладав тобі на подарунок.

Олена сіла на диван і засміялася.

-Господи, Женю, які ж ми нерозумні! Як ми повелися. Ну от чому я тобі одразу не розповіла про зустріч із Андрієм? Гроші в сім’ї залишилися б…

-Олено, обіцяй мені, що надалі нічого не приховуватимеш від мене. Інакше ми залишимося без грошей!

Вони розсміялися і обійнялися. Гроші то таке, головне, щоб у сім’ї був мир та порозуміння. І жодних секретів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.