Після першого невдалого шлюбу, Олег одружуватися не поспішав.
Звичайно він уже не хлопчик – сорок три роки, і легковажним він не буде, як це сталося в молодості.
В Олену він закохався з першого погляду після закінчення інституту, коли прийшов на роботу в одну фірму.
Олег зустрів її на сходах, коли піднімався на третій поверх, а вона спускалася вниз. Зустрівшись очима, вони обоє на мить зупинилися, посміхнулися і пішли кожен у своїх справах.
Більше того дня він не зустрічав дівчину.
Натомість вранці він побачив, як вона виходить з автобуса на зупинці. Він вийшов з машини і пішов слідом за нею.
Дівчина піднялася на другий поверх і зайшла в кабінет бухгалтерії.
-Зрозуміло, значить, ця незнайомка, бухгалтерка, – задоволено сказав Олег сам собі.
В обідню перерву він пішов у їдальню на першому поверсі, став за двома дівчатами в чергу, і раптом зрозумів, що попереду стоїть вона!
Коли Олег взяв обід, то побачив, що обидві дівчини розташувалися за столиком біля вікна і підійшов до них:
-Доброго дня, можна приєднатися до вашої компанії?
Дівчата підняли очі на Олега, і одна з них впізнала його:
-Здрастуйте, можна звичайно, я пам’ятаю, ми вчора зустрілися на сходах, – з усмішкою промовила вона.
-Справді, я теж пам’ятаю. Мене звуть Олег, я тут у вас новенький, давайте знайомитись.
-Я Олена, а це Настя, – сказала дівчина, з якою він зустрівся вчора.
Так у них почалося знайомство, потім зустрічі з Оленою, потім одруження.
Проживши з нею два роки, Олег став розуміти, що вона не та жінка, з якою чоловік може бути щасливим.
Незабаром після весілля вона йому заявила:
-Я дітей не люблю, народжувати не збираюся, одразу тебе попереджую.
Олег спочатку не зрозумів, і сказав:
-Я тебе не кваплю, давай поживемо один для одного, а там вирішимо.
Олена не стала йому пояснювати, що й надалі вона не збирається народжувати, і вирішила залишити все як є.
-Нехай думає, що я ще не дозріла для материнства, – вирішила вона.
Олег любив Олену, в інституті він зустрічався з дівчатами, але до весілля справа не доходила.
А тепер він вирішив – Олена його доля!
Минуло ще років зо три, сімейне життя йшло якось не так. Не про таку сім’ю мріяв Олег. Йому хотілося сина чи доньку, а Олена не хотіла. Вона часто зустрічалася з подругами, іноді пізно приїжджала додому, пояснюючи це посиденьками з подругами.
Олег вирішив серйозно поговорити із дружиною:
-Олено, може досить приділяти увагу своїм подругам, настав час вже зайнятися сімейним життям і народжувати дітей?
-Я тобі тоді на самому початку сказала, що народжувати не буду! Мені не потрібна дитина, я дітей не люблю. Якщо тобі не подобається, йди, шукай, яка тобі народить.
Олег одразу не пішов, він сподівався ще, що Олена передумає, але зрештою до нього дійшло – він помилився.
Йому вже й колеги відкрито говорили про пригоди Олени, але чоловік завжди про все дізнається останнім.
Розлучилися.
Після розлучення він довго не зустрічався з жінками, друзі запрошували його в кафе, на рибалку, в сауну, і з часом він майже забув про свій невдалий шлюб.
Потім у нього зʼявилися якісь жінки, але одружуватися поки що він не збирався.
Коли йому було тридцять вісім, він познайомився з Юлею на дні народження в друга.
Вони зустрічалися потім ще кілька разів, але в Юлі щось трапилося з батьком і вона поїхала надовго з міста. Та так і не зʼявилася…
Олег прокинувся у своїй холостяцькій пустій квартирі. Була неділя, поспішати нема куди.
У п’ятницю він поїхав з друзями за місто. Вони смажили шашлики, були там два дні.
Раптом задзвонив телефон. Номер був незнайомий. Олег взяв слухавку.
-Олег, привіт, – почув жіночий голос.
-Привіт, а хто це? – здивовано запитав він.
-Ну ти що?! Ми ж у Андрія познайомилися, танцювали, ти мене пригощав шашликом. Це Катя, – ображено сказала дівчина.
-А, Катя, вибач, я твій голос по телефону не впізнав. А де ти взяла мій номер?
-Та я в Андрія попросила. Може, зустрінемося сьогодні?
Олегу зовсім не хотілося з нею зустрічатися…
-Вибач, Катрусю, але в мене сьогодні справи, на мене чекає мама, їду в гості до неї. Бувай.
Він справді поїхав до батьків, давно не був у них в гостях. Мати нагодувала його пиріжками, з батьком вони пограли в доміно.
Ближче до вечора він приїхав додому, не встиг зайти в квартиру, як хтось подзвонив у двері.
На порозі стояла сусідка Ганна, яка тримала за руку маленького хлопчика. В іншій руці в неї була сумка.
-Олеже, до тебе тут якась жінка дитину привела, – раптом сказала сусідка. – Вона довго дзвонила до тебе в двері, але тебе вдома не було. Вона зайшла до мене, і попросила подивитися за дитиною, а потім відвести хлопчика до тебе.
Олег застиг від здивування. Він не розумів, що відбувається.
-Що за жінка, як хоч виглядає? – нарешті запитав він.
-Та не знаю я… Ось попросила передати дитину і сумку, – сказала сусідка і пішла додому.
Олег не знав, що й думати.
-Привіт, – звернувся він до хлопчика. -Ти хто? – запитав він.
-Я, Андрій, – поважно сказав він, і дістав з кишені сорочки листок.
-Ось, мама сказала, щоб я передав тобі цей папірець, якщо вона тебе не застане вдома.
Олег розгорнув листок:
-Олеже, це Андрій, наш з тобою син. Йому майже чотири роки, він спокійний і тямущий. Я б не звернулася до тебе, але я дуже заслабла. Якщо я видужаю, я заберу сина назад, а якщо ні, то будь ласка не залишай його. Я не маю більше рідних. Якщо що, виховай Андрія гідно.
Олега застиг.
-Нічого собі, звідки у мене син? – думав він. – Якась жінка хоче на мене свою дитину залишити?
Він читав далі:
-У сумці є все необхідне і документи. Твоя Юля.
Він згадав Юлю, симпатичну молоду жінку з якою він зустрічався кілька разів. А потім вона поїхала в інше місто і так і не подзвонила.
Андрій мовчав, але потім побачив, що Олег перестав читати і сказав:
-Мама сказала, що ти хороший. Вона ще сказала, що ти, напевно, не повіриш, що ти мій тато. Але ти обов’язково полюбиш мене. А ще я хочу чаю, можна он те печиво взяти? – показав він на миску з печивом на столі.
Олег не знав, як поводитися. У нього ніколи не було дитини, а тут раптом чотирирічний хлопчина.
Коли Андрій заснув, Олег вирішив пошукати оголошення, де можна зробити тест на батьківство.
Потім він взяв сумку з речами Андрія і знайшов у конверті свідоцтво про народження.
У графі «батько» стояв прочерк.
Олег взяв тиждень відпустки, з’їздив з Андрієм на тест.
Коли вони вийшли і сіли в машину Олег сказав:
-Андрійку, зараз поїдемо в магазин, закупимося з тобою продуктами, а то в мене в холодильнику порожньо, нас же тепер двоє мужиків в домі!
-Я люблю по магазинах ходити! – радів Андрій.
Олег умів готувати, він радів, що зможе нагодувати Андрія. Поки він готував, то пообдзвонював всі установи у місті, але про Юлю ніде не чули.
Нарешті в одній з лікарень, йому сказали, що Юля там.
Він попросив сусідку доглянути Андрія і поїхав туди.
До Юлі його не пустили, але він зміг поспілкуватися з лікарем. Йому пояснили, що Юля проходить обстеження, але поки що про щось говорити рано.
-Ти був у мами? – запитав його вдома хлопчик.
-Так, мамі треба підлікуватися, ще якийсь час вона буде в лікарні.
-Значить я буду ще в тебе?
Олег кивнув.
-Мені в тебе подобається, краще, ніж у нас з мамою вдома, мама була права, ти хороший, мабуть, найкращий…
Олег відчув, що звикає до хлопчика, придивляється, і навіть начебто знаходить щось схоже на себе.
Тиждень підходив до кінця, вони гуляли в парку, ходили в кафе, їли морозиво, і раптом Андрій запитав:
-Тату, а ми підемо на каруселі?
Олег кивнув, і раптом відчув, йому дуже приємно чути слово «тато».
Він уже не боявся, що це чужа дитина, Андрій стала для нього радісною віддушиною.
Олег думав про Юлю і чекав на результати її аналізів. Він уже знав, зробить усе можливе, але допоможе їй.
Андрій називав його татом, а він щоразу радів, почувши це слово.
Олег порався на кухні, коли почув дзвінок у двері.
На порозі стояла Юля, схудла, трохи не така, як була раніше, серйозна і строга. Видно було, що вона втомлена.
-Мамо, мамо, як добре, що ти прийшла, я скучив, – застрибав навколо неї Андрій.
-Проходь, Юля, йди сюди на кухню. Ми з Андрієм зварили смачний суп, ось спробуй. А ти ж маєш бути в лікарні?
Вона похитала головою:
-Все обійшлося, найгірше не підтвердилося. А я за сином, дякую тобі, Олеже, нам треба додому…
Олег розгубився. Він не очікував, що Юля так просто забере Андрія, і вони поїдуть. Юля обіймала, цілувала сина, повторюючи, що більше його не залишить.
-Тату, ти приїжджай до нас, я за тобою сумуватиму, – сказав Андрій, а Юля здивовано дивилася на сина.
Олег стояв розгублений біля відчинених дверей, розуміючи, що від нього йде щось важливе, що він втрачає щось дороге.
У понеділок після роботи хтось подзвонив у двері.
Олег радісний побіг відчиняти, думаючи, що це Юля з Андрієм, але йому принесли запечатаний конверт. Це був результат тесту на батьківство.
Він крутив його у руці, не розуміючи, чи потрібно йому знати, що там написано, чи ні. Олег уже знав, що йому потрібний не результат, йому потрібна дитина, Андрій, який називає його татом.
Він довго дивився на конверт, але все ж таки розкрив його, побачив висновок і радісно посміхнувся, бо інакше не могло й бути – Андрій його рідний син!
Знаючи адресу Юлії, він швидко приїхав до неї. Двері відчинив Андрій.
-Тату, а я знав, що ти прийдеш! Мамо, дивись, тато прийшов! – кін кинувся обіймати Олега.
-Ти тепер завжди будеш з нами? – заглядаючи в очі батькові, запитав Андрій.
-Ну куди ж я від вас подінусь, ви мої найближчі та рідні.
Того ж вечора всі сиділи на кухні в Олега вдома і вечеряли.
Тепер вони сім’я…
Багато, звісно, у них назбиралося питань, справ, але це дрібниці.
Головне, що вони тепер є один в одного…
Тепер вони разом і ніколи не розлучаться!