-Оленька, сонечко, терміново біжи до мене, терміново, у мене тут таке! – кричала в трубку Тамара. – Ось у чому ти одягнена, в тому і біжи! Дуже терміново!
-Ну я, взагалі-то в нічній сорочці! А скільки часу? – Оля спросоння подивилася на годинник. – Ти що зовсім, субота сьогодні, вихідний, ще тільки пів на восьму, а що трапилося?
-Терміново-о-о-о-о! – закричала Тамара. – Халат накинь, все поясню, біжи!
Бігти зовсім недалеко – з одного під’їзду в інший, та й бігти було дуже потрібно: допомога була потрібна найближчій подрузі.
З Тамарою вони дружать з самого дитинства, ще «з двору», вчилися в одній школі, правда, Тома на клас вище. У Олі мами не стало, коли вона була ще студенткою, а Тамарині батьки залишили їй квартиру і поїхали жити до моря. Ось так дві подруги залишилися до цих пір сусідками.
Тома заміжня, відправила на літо двох своїх дітей до бабусі з дідусем, а її чоловік Олексій часто роз’їжджає по відрядженнях.
Але Тому складно назвати вірною дружиною: одного разу вона закрутила роман з Едуардом – приятелем Льоші. Ось уже півроку зустрічаються, коли Льоша їде у відрядження, але в основному на території Едуарда. Ці секрети знала одна лише Оля.
У Олі шестирічний син Валік, і вона зовсім недавно розлучилася з чоловіком. Славік хороший чоловік, але шалено ревнивий, хоч Оля ніколи йому навіть приводу не подала. Втомилася вона від його підозр, виставила, коли почалося чергове «бу-бу-бу», ось уже місяць як розбіглися, але ще не розлучилися, просто живуть окремо, але вже почали нудьгувати один без одного.
Тома стояла в коридорі, трясучись від страху, і намагалася в двох словах все пояснити своїй подрузі:
-Оля, провал! Льоша з відрядження повинен був ввечері приїхати! Але подзвонив 10 хвилин назад, з вокзалу, додому їде, вже, напевно, десь в таксі.
Едик у мене, в ліжку, вчора трохи гульнув, я його не можу розштовхати і розбудити, зовсім ніяк! Благаю тебе, залишся з ним, нібито у вас з ним роман і ти мене попросила помінятися квартирами. Ну, типу, я за твоїм сином подивлюся і переночую у тебе, а ти на ніч до мене, поки Льоші немає. Інших варіантів у мене просто немає!
-Та ти вже зовсім чи що! – обурилася Оля. – Я хоч зі Славіком не живу, але ми ще навіть не розлучилися! Мені не потрібні такі неприємності! Тим більше Славік з Льошею досі спілкуються!
-Все, тоді я зовсім пропала! – Тамара заплакала. – Розумієш, далі нас це нікуди не піде! Льоша тебе зрозуміє – ну, мовляв, місяць без мужика, все буває! Обіцяю, все буде шито-крито, тільки врятуй мене!
Оля підбігла до Едика і спробувала його підняти, але все марно, Едик тільки мугикав і знову засинав.
-А-а-а-а! – заскиглила Тома. – Таксі під’їхало, я пропала!
-Так, біжи на поверх вище, – скомандувала Оля і кинула Томі ключі від своєї квартири. – Як почуєш, що Льоша зайде сюди, терміново біжи до мене додому. Я тут розберуся, а ти у мене вдома зроби вигляд, що спала всю ніч і тільки прокинулася, Валіка залишити не можеш.
Так і зробили. Коли Тома пішла, Оля скинула халат і лягла під ковдру поруч з Едиком. Серце шалено калатало, коли Льоша зайшов в квартиру, трохи потоптався там і з шумом відчинив двері в спальню.
-Що тут відбувається? – закричав він.
-Льоша, Льоша, пробач, це я! – Оля схопилася на ліжку і побачила здивоване обличчя Льоші. – Ти ж увечері мав прилетіти? Тома нам з Едиком квартиру запропонувала, а сама пішла до мене спати, і за Валіком доглянути. У нас просто з Едиком роман почався.
-Не зрозумів, – залепетав Льоша. – Я ж Томе недавно дзвонив, сказав, що їду! А Едик мені вчора ввечері сказав, що взагалі на два дні з міста поїхав. Ну, тепер все з вами зрозуміло, тебе виправдовував. А чого Томка тобі не подзвонила?
-Ой, а у мене телефон вдома залишився, – стала виправдовуватися Оля. – Мабуть, вона поки Валіка залишити не може. Сходи за нею, я зараз теж прийду, одягнуся тільки.
Видно було, що Леха сердитий, але в усі повірили. Він пішов, а Оля стала торсати Едіка, який вже почав щось бурчати і ворушитися під ковдрою.
-Едік, ти мене чуєш? – з надією запитала Оля. – Ну явно чуєш, якщо вже сів! Слухай мене уважно.
Едик прийшов в себе за лічені секунди, коли Оля йому все розповіла. Він сходив, вмився і закивав головою – все-все зрозумів. Трохи пізніше прийшли Льоша з Томою, і Оля тут же повернулася до себе в квартиру. Увечері додому увірвався розгніваний Славік.
-Ага! – закричав він. – Ось я так і відчував, що ти гуляєш, я був впевнений! Тільки я за поріг, так ти наліво! Мені Льошка дзвонив, сказав, що ти вже давно зустрічаєшся з цим Едиком і Томка все підтвердила! Я дитину лишу собі, я тобі влаштую райське життя!
-Славік, це не те, що ти подумав! – Оля намагалася вставити хоча б одну фразу, але Славик нічого не чув. Йдучи, він голосно грюкнув дверима.
-Томка, як це розуміти? – обурено засичала Оля в трубку. – Ти ж сказала, що все буде шито-крито, а тут вже до Славіка дійшло! Як мені тепер виправдатися?
-Оль, ну так вийшло, – зітхаючи, відповіла Тома. – Тобі-то вже всерівно, ви зі Славіком розлучитеся, а мені якось треба рятувати сім’ю.
-Ага, рятуючи, ти мене підставляєш! – Оля майже плакала. – Ми могли б зійтися з чоловіком! Терміново дзвони йому і поясни ситуацію, Славик НЕ базіка, як твій Леха, все в секреті залишить.
Тома, начебто, погодилася, але замість того, щоб зателефонувати Славіку, вона почала телефонувати загальним подругам і пліткувати на Олю – мовляв, вона розлучитися не встигла і відразу ж закрутила роман з Едиком. Навіть попросила у Тоні квартирами на ніч помінятися! Ті жахалися і складали ще щось від себе, щоб плітка здавалася «гострішою».
Тому зрозуміти було можна – шкуру свою рятує, ось і робить таке! Але Оля і тут вчинила, як справжня подруга – вона не виправдовувалася, взяла весь удар на себе, все одно з ревнивим Славіком вона вже точно жити не буде, але з Томою спілкуватися вже більше не хотілося.
Тут історія могла б підійти до кінця, якщо б не один випадок. Через тиждень до Льоші підійшла літня сусідка і запитала:
-Що тут у вас в суботу вранці відбувалося? Я вийшла рано вранці на зупинку, щоб їхати на дачу, автобуса довго не було, тому я сиділа і дивилася на наш будинок. Бачу – біжить в халаті в ваш під’їзд Оля, ніби за нею женуться. Потім вийшов ти з таксі. А потім біжить в Олькин під’їзд твоя Томка, теж в халаті, аж спіткнулася. Я так сміялася! Ось зараз приїхала, і так мені цікаво було дізнатися – що ж там у вас відбувалося, що це за марафон такий?
Незабаром усе з’ясувалося. Тома і Оля розлучилися зі своїми чоловіками, але і між ними дружби вже нема.
Тома намагалася помиритися з Олею, але та категорично проти. Славко теж намагався повернутися в сім’ю, але Олі набридла його ревнощі і недовіра. Оля більше не хоче такого, треба жити почати з чистого аркуша.