─ Оксано, привіт, треба поговорити, ─ голос Рити звучав загадково, ─ тільки давай не по телефону. ─ Добре. Давай через 2 дні? ─ Оксаночко, не можу чекати так довго. ─ Та що ж трапилося? ─ Оксано, не знаю, як ти до цього поставишся, але Ігор зробив мені пропозицію. Твій Ігор..

─ Оксано, привіт, треба поговорити, ─ голос Рити звучав загадково, ─ тільки давай не по телефону.

Оксана знала подругу, як найближчу людину. Якщо зараз розповідати не хоче, немає сенсу наполягати. Тому вона призначила зустріч через два дні і зайнялася своїми справами. Через півгодини Рита знову зателефонувала:

─ Оксаночко, не можу чекати так довго. Давай сьогодні побачимося!

─ Так що ж трапилося?

─ Все ─ при зустрічі.

Увечері подруги зустрілися в улюбленому кафе. Спочатку мова зайшла, про погоду, новини, спільних знайомих. Оксана терпляче чекала, коли ж Рита перейде до головного. Було видно, що вона не знає, як почати розмову, ходить колами, як ніби чогось побоюється.

─ Рито, ну досить вже. Говори, що трапилося, ─ Оксана вирішила допомогти подрузі. І та почала:

─ Оксано, не знаю, як ти до цього поставишся, але Ігор зробив мені пропозицію.

─ Ну ти даєш, подруго! А при чому тут я? І хто у нас такий Ігор?

─ Твій Ігор…

─ Не зрозуміла …

─ Твій колишній чоловік. Що тут незрозумілого? Я дала згоду.

Сказати, що Оксана здивувалася ─ нічого не сказати. Всього рік тому вона розлучилася з чоловіком і тільки-тільки почала приходити до нормального життя.

─ Рито! Ти що? Він же такий гул*ка. Я ж тому і розійшлася з ним!

─ Це було давно. Він уже рік як нормально живе. Зakoдyвaвcя. На роботу влаштувався. Добре виглядає, спортом зайнявся.

─ Нісенітниця якась! ─ обуренню Оксани не було меж, ─ він вже koдyвaвcя, і не раз. Все це ненадовго.

─ Ти так говориш, бо ображена на нього.

─ Я ображена? Це він ображений. Кажеш, роботу знайшов? Чудово, подам на допомогу. А то за рік копійки жодної синові не дав!

─ Оксано, заспокойся. Ось я так і знала, що ти розізлишся. Повір, він змінився. Уважний такий, турботливий. Каже, що любить. Пробач, але він зізнався, що звернув на мене увагу, коли ви були ще одружені.

─ Ні, Рито, вже взагалі. Причому тут мої oбpaзu? Ти з таким збираєшся сім’ю створювати? Знаєш про його проблеми, і все одно йдеш в РАЦС. Хіба мало навколо нормальних, здорових чоловіків?

─ Ми любимо один одного…

─ Ми теж любили, але це не заважало йому робити всяке п’ять років.

─ Це ─ в минулому. Зі мною він буде іншим. Я впевнена.

─ Ну не так вже й в минулому. У нас дитина, яка так чи інакше пов’язує на все життя.

─ Я не проти, щоб він спілкувався з сином.

─ Рито, прокинься вже! Ти чуєш, що я кажу? Він рік про сина не згадував. Тебе це не насторожує?

─ Він важко переживав розлучення. Ти ж не дала йому ні найменшого шансу все виправити. І взагалі, ніколи його не розуміла. Зізнайся, подруго, ти ж не любила Ігоря? Він це відчував, тому і оті гульки в нього всі були. Тепер все буде інакше. Зрештою, ми маємо право на щастя. Я тільки переживаю за нашу дружбу.

─ Не переживай. Ніякої дружби не буде. Я не збираюся пускати в своє життя цієї людини ні в якому вигляді. Що стосується тебе ─ роби, як хочеш. Тільки не кажи потім, що я тебе не попереджала і не відмовляла. Ну, все, будь щаслива.

─ Обов’язково буду!

На цьому подруги розійшлися. Рита вийшла заміж за Ігоря. Він, дійсно, майже три роки був просто чудовим чоловіком. За цей час, Рита двічі побувала в декреті. Ігор старався, непогано заробляв. Але потім сталося непередбачуване: підприємство, де він був уже начальником охорони, закрилося і всіх звільнили.

Товариші по службі вирішили на прощання посидіти, обговорити ситуацію. Ігор не зміг відмовитися. Тому що був засмучений, попереду була невідомість, та й образа була… Увечері він ледве дійшов додому. З цього моменту життя Рити і двох її дочок розділилася на до і після.

Тепер жінці потрібно було на власному досвіді дізнатися, що означає жити з людиною, для якого nл*шka на першому місці. Перший час він просто спав, перебравши. Потім стало гірше. Набагато гірше. Ну власне те що й було колись, кілька років тому…

І одного разу Ріта подзвонила Оксані:

─ Привіт, подруго. Можна ми сьогодні у тебе переночуємо.

Оксана ні про що не запитала, запросила до себе. Коли Рита приїхала, вона не стала ускладнювати ситуацію докорами, нагадуваннями, мовляв «я тобі казала». Жінки поклали дітей спати і довго сиділи на кухні практично мовчки.

Обидві розуміли, що попереду у Рити важке життя, і швидше за все розлучення. Що жіноча впевненість: «зі мною він буде іншим» зовсім не підтвердилася. А любов…

Та яка вже тут любов…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.