– Ох, доню, важко тобі буде, коли ти заміж вийдеш! – говорила Анжелі мати. – Стільки в тебе клопотів буде, а ти ж нічого не вмієш! Але Анжела тільки посміювалася: – Я і заміж? Та ніколи! Мені і з тобою добре, мамо. І тут раптом Анжела вийшла заміж за Геннадія. Чоловік їв все, що вона готувала, не зважаючи на смак. Носив погано попрасовані сорочки. – Е, ні! Так не піде! – раптом подумала жінка і вирішила діяти

Анжела жила з мамою, тому домашні жіночі премудрості обходили її стороною.

Мама іноді просила чимось допомогти, і Анжела ніколи їй не відмовляла. Проте освоїти ведення домашнього господарства навіть і не намагалася.

-Ох, доню, тяжко тобі буде, коли заміж вийдеш. Стільки тобі клопотів буде, а ти не готова, – нарікала мама.

Але Анжела тільки посміювалася:

-Я і заміж? Та ніколи! Мені і з тобою добре, мамо.

І раптом з’явився він.

Через пів року Анжела вийшла заміж за Геннадія. Він був простою людино і був дуже щасливий. Чоловік дивився на молоду дружину із захопленням. Їв все підряд, що вона готувала, не зважаючи на смак. Носив погано попрасовані сорочки і ні на що не скаржився.

Анжела сама відчула, що господиня вона ніяка. І почала працювати над собою.

Вона прочитала кілька книг, переглянула десятки відео, навіть записалася на курси. Набравшись знань, старанна дружина почала застосовувати їх на практиці.

Анжела раніше ніколи не цікавилася приготуванням, прасуванням, пранням. Все робилося за необхідності.

Тепер Анжела почала готувати, причому все частіше та все різноманітніше. Страви виходили щоразу смачнішими, чоловікові дуже подобалися.

Потім Анжела захопилася прибиранням. Мила, терла, не випускала ганчірку з рук з ранку до вечора. Якщо прала – одразу починала прасувати. Нічого не відкладала навіть на добу.

А вона ще й навчалася в інституті і підробляла репетиторкою. Через пів року Анжела так вимоталася, що перевелася на заочне відділення. Думала, що стане легше. Але тут і почалися проблеми.

Коло друзів різко скоротилося. Усі відкладені книги було прочитано, фільми переглянуто.

Єдиним повноцінним джерелом спілкування став чоловік.

Анжела чекала його з роботи, виглядала щохвилини у вікно.

А Геннадій додому не поспішав. То на роботі затримається, то з другом, то ще десь, то ще кудись. Йому й на думку не спадало, що він Анжела через це дуже сумує.

Жінка почала відчувати свою залежність від чоловіка. Думка про те, що чоловік проводить вільний час після роботи не з нею, не виходила в неї з голови. Анжела почала думати, що щось робить не так, стала більш старанно «піклуватися» про чоловіка, не розуміючи, що цим посилює ситуацію ще більше.

Жінка присвячувала Геннадію все. Все що вона робила, було для нього!

А потім почалися закиди, що чоловік не цінує її старання, можливо знайшов іншу, а її розлюбив.

Геннадій не витримав і поїхав на заробітки.

Перші дні без коханого були Анжела просто не знала, що робити. Така порожнеча утворилася, фільми та книги в мить обридли. Анжела займала голову чим завгодно: постійно читала, щось дивилася, шукала, сама не знаючи, що саме.

Розмови по телефону із чоловіком не радували. З’явилося почуття, що це кінець, що вони віддаляються один від одного. Анжела зовсім опустила руки, плакала, не хотіла ні з ким спілкуватися.

І ось, одного прекрасного дня, вона прокинулася із чудовою ідеєю в голові.

Вона вирішила створити сайт, сторінку в інтернеті, хоч що-небудь. Ідея окрилила її, думки текли рікою. Ще не розпочавши, Анжела вже знала, що це буде, про що, для чого, вже вигадувала оформлення. І розпочався творчий процес.

Перша ж розмова з чоловіком, після початку роботи над проектом, пройшла чудово: Анжела захоплено розповідала чоловікові, що знайшла собі заняття. Яке? О, це секрет! Він потім усе побачить!

Вони спілкувалися весело, невимушено, як і раніше. Ніби нічого й не сталося, ніби й не було проблем, переживань та сварок.

Наступного разу Анжела таки розповіла Геннадію про свою ідею. Говорила багато, описувала, що задумала. Він слухав дуже уважно. А потім сказав:

-Я такий радий, що ти знайшла собі заняття, що в тебе тепер є ціль. Я переживав, що забираю в тебе весь вільний час, що ти кожну хвилину свого життя витрачаєш на мене.

Анжела, раптом, усвідомила, яку величезну помилку зробила, забувши про себе, відмовившись від своїх захоплень.

Вона намагалася стати тим, ким не є для чоловіка.

Адже він покохав її не за борщі та блискучу підлогу. То навіщо ж вона перетворила себе на нецікаву, нудну домогосподарку, в якої на думці одні котлети?

Виявилося, що займаючись тим, що цікаво їй самій, вона наповнилася енергією та радістю.

Чоловік одразу відчув це! Тепер при кожному дзвінку він знову каже, що любить, сумує і чекає не дочекається повернення додому.

Дорогі дівчата, не губіться у своїх чоловіках, залишайтеся собою, шукайте своє покликання!

Бути хорошою дружиною треба. Але в усьому має бути міра, тоді ви, ваші чоловіки і діти будуть щасливі!

І Анжела дуже вчасно це зрозуміла!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.