– Ось все і з’ясувалося, що за кохання у моєї дочки зʼявилося. Знайшла, за кого заміж іти! А ти забирайся з мого дому і щоб я тебе більше не бачив ніколи! – сказав Андрій Іванович.
– Валеріє, ну виведи цього пройдисвіта з нашого будинку! Я забороняю тобі зустрічатися з ним, зрозуміла!
– Ну тату, ну чому? Стасик добрий, це тобі Валя знову наговорила, а ти й віриш! – Валерія надулася і вийшла слідом за Стасом.
Андрій Іванович провів обох сердитим поглядом.
– Але ж і легковажна, не знаю, що з нею й робити? Що скажеш, Валю?
Валя зніяковіло посміхнулася – за останній місяць у її житті все просто з ніг на голову перевернулося!
У них у селі все простіше, люди на очах один у одного. Сім’я у них велика, дружна, у Валі ще дві сестри та братик. Коли вона в місто вчитися їхати зібралася, мама навіть заплакала, хвилювалася за неї. А тато обійняв.
– Вчись, дочко, і додому повертайся, ми на тебе чекатимемо.
Дівчата з гуртожитку гуляли з хлопцями, відірвалися ж від батьків! Свободою треба скористатися.
Але Валя вирішила твердо, що поки вона вчиться – жодних гулянок, вона батькові обіцяла. А скоро буде практика на кондитерській фабриці, Валя її дуже чекає.
Щоправда, один хлопець на Валю давно поглядає. Коли в гуртожитку була вечірка, він її запросив на танець.
Дівчата потім навперебій Валю розпитували. У них на курсі хлопців мало, а це був чийсь друг, не з училища.
– Ну що, він тобі зустрітись пропонував?
– А коли танцював пригортався?
– Ти дивися, якщо що, одразу не погоджуйся, хлопці вони такі, отримають, що хочуть, і все. Потім уже вважає, що одружуватися не обов’язково!
Славко їй справді сподобався і Валя погодилася з ним зустрічатися.
Вони гуляли по місту і він їй розповідав, що живе вже самостійно. Працює і квартиру винаймає, переїхав від матері. Тому що він чоловік і має бути готовим до сімейного життя.
– Валю, ти мені дуже подобаєшся, а ти не змерзла? До речі, моя квартира зовсім поруч, може зайдеш до мене, я тебе гарячим чаєм пригощу. Купимо дорогою тістечок, ти ж на кондитера вчишся, напевно любиш солодке?
Валя хотіла відмовитися, але вона і справді змерзла. А Славко так широко посміхався, навряд чи він до неї чіплятиметься.
Тістечка були дуже смачні, від чаю Валя зігрілася. Славко мав маленьку, але дуже затишну квартиру.
– Ти вимастилася кремом, ти така солодка! – він наблизився до Валі і хотів поцілувати її.
Але побачив її злякані очі і відсунувся:
– Не буду, гаразд!
Дівчата з гуртожитку їй заздрили:
– Він такий симпатичний, пощастило тобі, Валю! І чим ти його так заманила?
А Валі здавалося, що вона закохалася. Але щось у ньому її насторожувало. І коли Славко вкотре завів Валю до себе, вона запитала:
– Славко, може ти мене зі своєю мамою познайомиш? Хочеш до моїх поїдемо, тут недалеко від міста?
Але Славко перевів тему, а потім взагалі кудись зник.
– Може, він поїхав кудись? І що навіть нічого не сказав?
– А в тебе з ним щось було? – розпитували Валю дівчата. – Ну хочеш у нашого Микити спитаємо, він же тоді Славка привів до нас на вечірку?
Микита спочатку мʼявся, а потім видав:
– Та нікуди він не поїхав, Валя гарненька, ось він і сказав, що вона його буде. А одружуватися він не збирається, доки не знайде таку, щоб батько її був багатий. Славко з матір’ю завжди бідно жив, ось і вирішив, що від життя треба все брати. Тож ти його, Валю, не шукай!
– Ну ти і підступний, Микитко, що ж ти раніше не сказав? – на нього дівчата накинулися, а Валя боком, боком пішла до своєї кімнати і кинулась на ліжко.
Сльози рікою Валя плакала від образи. Потім заспокоїлася, завіса зійшла з очей.
Що говорити, вона і справді завжди відчувала, що Славко щось недоговорює. А він просто хотів стосунків без зобов’язань. Добре, що Валя така несучасна!
Та й мама їй розповідала, що вона так само втрапила була.
Тільки мама дуже закохалася і довірилася. А той чоловік, він справжній батько Валі, поїхав і не повернувся до неї.
Зате потім мама вийшла за дуже хорошого чоловіка.
Валя була маленька, але пам’ятає, як мама дядька Миколу привела. Мама переживала, що Валя його не прийме, але він Валі сподобався. І тепер у них гарна й дружна родина. У Валі дві молодші сестрички Оля й Даринка і брат Антон. А дядько Микола для неї вже давно справжнісінький тато. Валя навіть забуває про те, що він не рідний, ніби це зовсім неправда.
Практика на кондитерській фабриці була дуже цікавою.
На прощання їм влаштували конкурс – змагання. Директор фабрики виділив премію для найкращих практикантів. Треба було за якийсь час приготувати тістечка і одне зробити за своїм особистим рецептом.
Валя виграла конкурс і отримала приз!
Директор сам прийшов на вручення, запропонував Валі та її двом подругам після закінчення училища працювати в їхньому кондитерському цеху.
– А приз вручається Валентині! – директор фабрики вручив Валі величезний торт і премію в конвертику і якось дуже пильно й душевно на неї подивився. – Приходьте до нас працювати, Валентино Миколаївно Тихонюк. У нас дружний колектив!
Валя була щаслива. З тортом та конвертом із премією вона поїхала додому.
Ось вона тепер накупить усім подарунків! І мамі, і татові, і Олі з Даринкою й Антоном!
– Мамо, там так чудово! Є гуртожиток, а потім я винайму квартиру. Скоро Оля вчитиметься, вона зможе зі мною жити, чудово, так тато?
– Молодець, доню, молодець! – радів Микола Васильович.
У душі шкодував, що додому вона не повернеться, але у дітей своє життя, хай буде щасливим!
– А як директора звуть? – раптом запитала мама. – Ти сказала Андрій Іванович, а прізвище?
– Степанюк, а навіщо тобі, мамо? – засміялася Валя, – Степанюк Андрій Іванович, він мені дуже сподобався, і колектив у них добрий, і робота цікава!
У кондитерському цеху Валі дуже подобалося. Вона навіть за роботу це не вважала, це ж яке щастя, коли чекаєш не дочекаєшся, скоріше б на роботу! Вигадувала нові форми весільних тортів, працювала з вогником. І Валю знову помітили, дали директорові завдання на підвищення.
– Ну що, Валентино, добре працюєш! – директор викликав Валю і побачивши її заусміхався. Хорошу доньку батьки виховали, я особисту справу дивився, твою маму звуть Поліна Сергіївна і живете ви не тут? Часто до мами їздиш?
А потім сталося зовсім дивовижне.
Андрій Іванович сказав, що раніше був знайомий із її мамою і хоче з нею зустрітися.
І виявилося, що це він – той самий батько Валі!
– Валю, Поліно, я тоді на машині в халепу втрапив, довго пролежав у лікарні. Був дуже слабий, час минув і я подумав – навіщо я такий Поліні? Мені й на думку не спало, що в мене дочка, ви мені вибачте!
Отже, Валя тепер права рука у Андрія Івановича на фабриці. А нещодавно Андрій Іванович її зі своєю донькою Валерією познайомив і дружиною Іриною Вікторівною.
Валя зразу Андрія Івановича попередила, що вона ні на що не претендує. У неї є тато, який її виховував, сестри й брат і це її сім’я.
– А я теж ні на що не претендую, – засміявся Андрій Іванович. – Просто в тебе мій хист є, і я хочу, щоб ти потім фабрикою керувала.
Валерія моя донька хороша, але легковажна, їй це не цікаво. А ти схожа на мене. Я й так багато втратив, тож треба надолужувати.
І взагалі я не хочу втратити такого гарного працівника!
З Валерією Валя відразу порозумілася, хоча Валерія звичайно Валю до батька трохи ревнувала.
Ірина Вікторівна теж не була особливо у захваті від появи Валі.
Але Валі вони обидві сподобалися і невдовзі вони налагодилися майже дружні, рівні стосунки…
…Одного вечора Валерія прийшла додому не одна. Вона привела свого хлопця, щоб познайомити його з татом, мамою та старшою сестрою.
– Познайомтеся, це Станіслав, мій Стас! – порога почала дівчина. – Тату, я тобі про нього розповідала і ми думаємо одружитися!
– Ну що ж проходьте на кухню молоді! – сказав Андрій Іванович. Будемо чай-каву пити. Я бачу у вас і тортик з собою.
– Так тату, тримайте гостинці, – сказала Валерія, а Стас потис руку Андрію Івановичу.
Тут з кімнати на шум вийшла Валя.
– Славко?! – Валя глянула на хлопця й очам своїм не повірила! – То ти Станіслав? Стасик? А Славко ти для маскування для бідних дівчаток, яких потім кидаєш?
Коли Андрій Іванович дізнався, як Славко-Стас за Валею бігав і кинув її, щоб багату наречену знайти, він просто розлютився:
– Забирайся з мого будинку, пройдисвіт!
Валерія спочатку плакала, але потім погодилася зі старшою сестрою – навіщо їй такий негідник, якому вона не потрібна. А потрібні тільки татові гроші?
Андрій Іванович дуже радий, що його дівчатка подружилися.
Вони добре впливають одна на одну. Валерія стала менш легковажною. А Валя не лише роботою тепер цікавиться.
Тож у Андрія Івановича турбот побільшало. Двох доньок треба видати заміж. А ще допомогти Валіним сестрам і брату, вони теж тепер не чужі!
Ох і непросто це, щоб усі були задоволені і ніхто не ображений був. Але Андрій Іванович мужик компанійський, він і з Миколою Васильовичем уже здружився.
Так що справляться вони зі своїми дружинами та дітьми.
А таких Стасиків їм не треба. Помилився Стасик-Славко з вибором і вперше, і вдруге!