Ніна прийшла додому пізно. Вона вчилася в інституті, а жила в квартирі свого хлопця.
Ніна зайшла в квартиру, поставила на кухні пакети з продуктами, сіла за стіл і задумалась.
-Як же йому сказати, – крутилася в неї в голові одна єдина думка.
З кімнати вийшов Олег.
-Привіт. Чого так пізно? – запитав він.
-Привіт, любий. Я маю тобі сказати дещо важливе, – тихо промовила Ніна. – Сьогодні я дізналася, що в нас буде дитина!
Олег здивовано глянув на дівчину і мовчки сів за стіл.
-Як ти могла таке допустити?! – раптом запитав він. – І чого це я маю вірити, що це моя дитина? Ти все придумала, щоб я з тобою одружився. Я не поведуся на таке, пошукай когось іншого!
Ніна не вірила своїм вухам. Не такою вона уявляла розмову з коханим…
-Я думав, що ти особлива, а ти така, як усі! – вже не міг зупинитися Олег. – Правильно мені мама казала, що вас, сільських, десятою дорогою треба обходити! Захотіла за мій рахунок в місті прижитися! Не вийде! Все! Збирай свої речі! І не дзвони мені більше!
Олег швидко розвернувся і пішов на вулицю, голосно гримнувши дверима. Ніна стояла і дивилася йому в слід. Такого вона точно не очікувала…
Їй було так прикро, що не передати словами… Думки крутилися в голові, і вона не знала, що їй тепер робити і як далі бути…
Раптом задзвенів телефон. Це була її мама.
-Доню, як у тебе справи? У тебе все гаразд? – запитала вона.
Ніна заплакала, немов маленька дівчинка. Крізь сльози, вона розповідала матері про те, що сталося. Найбільше вона чекала якою буде реакція батька.
-Що ж тепер батько скаже? – запитала вона в мами.
-Нічого не скаже, – почула вона у слухавці його голос.
Виявляється, телефон був на гучному зв’язку і батько все чув.
-Знаєш, доню, – спокійно сказав батько. – Що б не трапилося, ми завжди будемо з тобою. І нічого собі там не вигадуй. Раз Бог дав дитинку, значить так і має бути. Не хвилюйся, виховаємо. З Божою поміччю. А те, що Олег так вчинив, то нехай це на його совісті і залишиться, не твоя це турбота…
Розмова з батьками трохи заспокоїла Ніну, в голові стало прояснюватись і вона тепер знала, що робитиме далі.
Ніна взяла академічну відпустку і поїхала до батьків у село.
Згодом у неї народилася донечка.
Бабуся з дідусем дуже полюбили внучку. Особливо дідусь. І все в їхній сім’ї пішло своєю чергою…
Віка росла, Ніна перевелася на заочне і закінчила інститут.
А на заочному вона познайомилася з Миколою, який згодом і став її чоловіком.
Так у Віки зʼявився тато і братик Юрко, який народився через рік у Ніни з Миколою.
Разом вони почали будувати будинок у селі, де жили батьки Ніни. Згодом вони відкрили власний магазин і потихеньку справи їхні пішли вгору…
З неба зірок вони не хапали, але жили в достатку.
До міста повертатися бажання не було ні в Ніни, ні в Миколи.
Коли настав час Вікторії іти вчитися в інститут, вони вирішили купити в місті квартиру, щоб їхня дівчинка не їздила по гуртожитках і орендованих квартирах
Тим більше що гроші на квартиру були. І на хороший ремонт також…
Микола знайшов будівельну бригаду і всі справи вирішував із ними сам.
Ніна приїжджала в квартиру тільки два рази – коли оглядали її перед покупкою і коли вирішували, який буде ремонт.
І ось через два місяці, коли ремонт було вже закінчено, Микола з Ніною поїхали разом приймати роботу.
У квартирі їх зустрів майстер… Ніна глянула на нього і застигла від здивування. Це був Олег…
Вона дивилася на нього, а у вухах звучали його останні слова.
-Ніна? – здивувався Олег.
Їй хотілося сховатися за чоловіка і сказати:
-Ви помилилися, це не я!
Але вона оглянула його з ніг до голови і гордо сказала:
-Так!
-Ви знайомі? – здивувався Микола.
Ніна мовчала, а Олег дивився то на Миколу, то на неї, а потім запитав:
-Ніно, ти що, не впізнала мене?
-Ні, – збрехала Ніна.
Олег був впевнений, що Ніна його впізнала і розізлився, що вона вдає, ніби його не пам’ятає.
А ще він був злий, що вона одружена. І що чоловік у неї шанована людина і має гроші.
Тільки він не знав, що гроші вони все життя заробляли разом. Разом працювали, разом заробляли, разом будували…
Олег думав, що вона просто знайшла собі багатого чоловіка і сердився, що ця жінка з села таки купила собі квартиру в місті.
-Напевно, мільйон мужиків поміняла і всім, мабуть, говорила, що вагітна. І цьому, видно, наговорила такого, – подумав він.
Він хотів висловити все, що подумав, але вирішив спочатку отримати гроші за роботу. А то мало що…
Перерахувавши отримані гроші, Олег запитав у Миколи:
-Одружився по зальоту?
-Ні, – здивувався Микола. – З чого ти це взяв?
-Та було діло колись, – посміхаючись сказав Олег. – Намагалась твоя жіночка мене на собі одружити, казала, що нібито чекає дитину…
У цей час в коридор зайшла Ніна. Вона не чула початок розмови і Олег, підвищивши голос, запитав її:
-Пам’ятаєш, як в молодості хотіла мене на собі одружити? Ну і що, де твоя дитина?
Ніна подивилася на нього й сказала:
-А тобі, я дивлюся, подобається в моєму житті копатися? Не намагайся, бо нічого не знайдеш. Все сміття, зі свого життя, я вже давно викинула!
Микола зрозумів, що Олег і є батьком Вікторії. Він знав, що той залишив Ніну, коли дізнався про її вагітність. І знав, як вона переживала…
Як же йому зараз хотілося сказати Олегу все, що він про нього думає, але він спокійно дістав з кишені гаманець, витягнув звідти кілька купюр і простягаючи йому ці гроші, сказав:
-Це тобі за те, що не одружився з нею тоді. Інакше в мене не було б коханої жінки і прекрасних дітей.
Олег взяв гроші і швидко вийшов з квартири.
Він так і не дізнався, що робив ремонт у квартирі для своєї доньки.
А Вікторія, мабуть таки на щастя, так і не дізналася, хто насправді є її батьком, адже їй змалку казали, що її тато це Микола.
Просто одружилися мама з татом не одразу…