– Настю, ну скільки це буде тривати? Давай одружимося, – Максим з надією дивився на кохану. – Ми ж говорили про це багато разів. Я не можу залишити свекруху. Вона не зможе бути сама… А через кілька днів задзвонив телефон. – Привіт, кохана! Я буду через пару хвилин. У мене для тебе є сюрприз

Настя поставила ногу на край ліжка, одягла панчохи. Вона випросталася, ступні потонули в пухнастому ворсі килима біля ліжка. Максим лежав на боці, підперши голову рукою, і зачаровано спостерігав.

Настя відвернулася і скинула з плечей його сорочку. Через голову одягла вузьку спідницю до колін з невеликим розрізом, потім шовковисту кремову блузку…

-Красива ти, – сказав Максим, не в силах відвести очей від Насті.

А вона пропустила кучеряві пасма між пальцями замість гребінця, похитала головою і обернулася.

-Та певно. Залишки колишньої розкоші. Ось бачив би ти мене раніше.

-Молодша, не означає, краще, – сказав Максим, і Настя недовірливо подивилася на нього. – Дивився би і дивився на тебе.

-Максим, ти ж можеш мати будь-яку жінку, найкрасивішу, без дітей і проблем. Навіщо тобі я?

-Я люблю тебе. У тебе був тільки один чоловік, який не оцінив тебе. А що модельні красуні? Скількох чоловіків вони змінили. Ні, ні… Мені таке не підходить. Слухай, давай одружимося. Набридло чекати, проводжати тебе щоранку…

-Ми ж говорили багато разів про це. На додачу до мене додається син і свекруха.

-А якщо її відправити в пансіонат? Або нехай твій колишній чоловік візьме її собі.

-У будинок для літніх людей здати?! Надивився голівудських фільмів? Вона бабуся мого сина. Я теж свого часу стану свекрухою, на той час теж буду мати купу хвороб, і невістка теж захоче позбавитися від мене. – Настя сумно посміхнулася і знизала плечима. – Ну ні.

Вона встала колінами на ліжко, нахилилася до Іллі, поцілувала кінчик його носа, очі, на губах затрималася довше.

-Мені, правда, пора, – прошепотіла Настя.

-Коли я побачу тебе знову?

-Не знаю. Я зателефоную, – вона спустила ноги на пухнастий килим, взяла сумочку і вийшла зі спальні.

Максим ліг спиною на подушку і закинув руки за голову. У кімнаті стояв запах її парфумів. Чоловік зітхнув і прикрив очі.

Настя вийшла з квартири і квапливо застукала каблучками по сходам. Вже он яка година.

“Ромчик має ось-ось прийти зі школи. Свекруха буде підозріло дивитися. Нехай. Мені ще тридцять три тільки, з відходом її синочка моє життя не закінчилося. Що за людина така – пішов, а свою матір залишив на мене. А там і дитина народилася. За нею нікому доглядати. Таке собі виправдання. А я не можу нікого в гості запросити. Та й дому у мене немає. Є комунальна квартира, де втрьох сидимо.”

Вони почали зустрічатися з Максимом більше року тому, через два роки після розлучення з чоловіком. Їхній роман розвивався не поспішаючи, повільно набираючи силу перед марафонським забігом.

Вона увійшла в квартиру і побачила черевики сина. Уже повернувся зі школи. З кімнати долинав звук працюючого телевізора. Настя скинула туфлі прямо біля дверей. Вона втомилася, розімліла. Зараз би лягти в гарячу ванну і насолоджуватися спокоєм.

-Ти чого так пізно? Затрималася на роботі? – пролунав з кімнати скрипучий слабкий голос свекрухи.

“Чому у всіх хворих такий голос? Спеціально, щоб розчулити, або це невід’ємна частина хвороби?” – задала сама собі питання Настя.

Вона пройшла повз кімнату в кухню і сіла на стілець, витягнувши втомлені ноги.

Вона згадала, що залишила халат у ванній, переодяглася і зайшла в їхню з сином кімнату.

-Уроки вчиш? – Настя схилила голову і поцілувала його в маківку.

Хлопчик уважно глянув на матір. “І він туди ж”. Їй стало ніяково від його погляду.

-Я картоплю почистила. Посмаж, Настю, – почула вона свекруху, яка проходила повз кімнату.

-Добре.

У кухні Настя поставила сковорідку з олією на плиту, стала нарізати картоплю і цибулю.

-Від тебе пахне гріхом. У тебе син, який ти йому приклад подаєш? – Настя здригнулася, почувши скрипучий голос за спиною.

-Який такий приклад я подаю? Ваш син залишив нас, і вас на додачу. Пішов до іншої і зробив там ще одну дитину. Який приклад він подав власному сину? Я молода ще. Чого ж ви сама, як не стало чоловіка не виховувала сина, а шукала нового чоловіка? – Настя розуміла, що свекруха чутлива до таких слів, але зупинитися не могла. Кожного разу одне й те саме.

-Настю, ти ж знаєш, мені нікуди йти, – слабким голосом промовила свекруха і голосно зітхнула.

-Тоді і мовчіть. Я ж мовчу, – миролюбно відповіла Настя.

“Вона нічого не знає, просто додумує. А я стала зла”, – перемішавши картоплю, подумала Настя.

Маленька кухня була єдиним місцем, де вона могла побути на самоті. Картопля почала шкварчать на сковороді, наповнюючи кухню апетитним запахом, і Настя зрозуміла, що голодна.

-Не сердіться. Зараз будемо вечеряти, – Настя поставила на стіл тарілки.

-Я не серджуся. Не в моєму становищі сердитися. Я нікому не потрібна. – Свекруха сіла зручніше, і табурет під нею жалібно скрипнув. – Здай мене в будинок для людей похилого віку, там мені саме й місце, – в її голосі Настя вловила плаксиві нотки.

“Так шкода мені, шкода. А хто мене пошкодує? Як я втомилася від цих розмов. Боже, як же я втомилася. Скільки ще так жити? Через кілька років мені буде сорок…”

Настя найчастіше не відповідала на скарги свекрухи вголос, вела діалог мовчки. Сперечатися марно, проблем це не вирішить, а жити стане складніше.

Через кілька днів зателефонував Максим.

-Привіт, кохана! Я заїду за тобою. У мене є для тебе сюрприз, – Настя не встигла відповісти, як він відключився.

Їй було добре з ним. Але вона розуміла, що одне діло отак деколи зустрічатися, і зовсім інше – жити разом, вести господарство, терпіти звички і недоліки один одного.

Вона вийшла з будівлі офісу і відразу побачила чорний джип Максима.

-Привіт, – Настя сіла на зручне сидіння поруч з ним і посміхнулася.

Під ніжним поглядом Максима її серце приємно защеміло, наче від дотику м’якої лапки кошеняти. Хвилин через п’ять він пригальмував біля багатоповерхового будинку. Вони піднялися на сьомий поверх в просторому сучасному ліфті. Максим відчинив перед Настею двері великої порожньої квартири.

-Це і є твій сюрприз? – здивовано запитав вона.

-Так. Якщо ти погодишся вийти за мене заміж, то станеш в ній господинею.

-Ти купив цю квартиру? Для нас? – вона широко відкрила очі від подиву і радості.

-Ти сказала, що не залишиш свекруху. Значить, потрібна велика квартира, щоб всім вистачало місця, і ми б не сиділи один на одному. Тепер ти вийдеш за мене? – він дивився з таким страхом і надією, що Настя розсміялася.

-Ти жартуєш?

-Анітрохи, – Максим посерйознішав. – Я готовий все зробити заради тебе. Набридло жити від зустрічі до зустрічі, отримувати щастя по шматочках. Я хочу прокидатися поруч з тобою… Всього хочу!

-Я думала, так тільки в кіно буває, – Настя сумно зітхнула. – Але це неможливо. Свекруха поки на ногах, а що потім буде… Ти не уявляєш, як жити з хворою людиною. Ні. Я не хочу зіпсувати наші стосунки.

-Слухай, а якщо вона залишиться там, я знайду хорошу доглядальницю для неї? Ми переїдемо сюди втрьох, – не вгамовувався Максим.

-Не знаю. Дорого. Як ти собі це уявляєш? Я не зможу сказати їй, що піду, що…

-Не ускладнюй. Може, тоді і її син буде хоч іноді до неї заглядати. Адже поки ти на роботі, вона вдома одна і нічого не сталося.

-Згодна. Можна мені подумати? Підготувати її? – Настя підійшла і притулилася до Максима. – Я вдячна тобі за турботу. Син теж радий буде. Він все розуміє.

-Ходімо, – Максим підвів Тамару до вікна. – Дивись, який краєвид.

-Ой! Он там мій будинок? Так близько! – вигукнула радісно Настя.

-Так. Я спеціально вибрав квартиру поруч, щоб ти могла відвідувати свекруху хоч кожен день. Всього десять хвилин пішки.

-Максиме, – Настя обхопила його обличчя руками і подивилася в очі. – А якщо ти розлюбив мене? – тихо запитала вона.

-А якщо ти розлюбила мене? – він лукаво примружився.

Чоловіки різні. Одні шукають жінку красивішу і молодшу. Інші люблять одну і недосконалу, і готові заради неї на все.

Ми, жінки, мріємо про лицарів, але чомусь закохуємося в поганих хлопців. І… залишаємося з дітьми та хворими батьками на руках…

Так, можна засуджувати Настю, що через бажання жіночого щастя вона залишила свекруху на доглядальницю. Або не вірити, що так буває, шукати прихований підступ у вчинку закоханого чоловіка…

Та навіть те, чого бути не може, одного разу також може статися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.