Настя вже з пів години крутилася перед дзеркалом.
-Мамо, я після занять із друзями зустрічаюся, – вона була з самого ранку не в настрої.
-Ну добре, Настуню, тільки не пізно.
-Знову з цим Володькою кудись зібралася? – батько вийшов з ванної. – Щось він на тебе недобре впливає. Ти в кімнаті своїй прибрала, чи знову мати повинна прибирати? Вчора твої штори поправляли, все відвалилося, почеплене неохайно, а тобі все одно. Настя, що мовчиш?
-А може я за Володю заміж збираюся, чим це він такий поганий?!
-Ще чого не вистачало! За цього неробу, – тато аж стрепенувся. – Та краще, тоді вже взагалі вийти за першого зустрічного! І ти мені не відповіла, Настю, ти прибрала у своїй кімнаті?
-Прибрала, – зухвало відповіла Настя. – Мамо, ну що він постійно свариться? Йому не важливо, як у мене справи, тільки навчання та прибирання, а що в мене на душі, йому всеодно!
-Настя! Що означає “він”? Ну, що з тобою? Ти ж завжди з татом.., – мама навіть не придумала одразу, що сказати. – І в кіно, і в басейн разом ходила, і в похід з твоїми друзями. І справи всі разом робили. Що дивного, що тато нагадує тобі про порядок? Ти ж уже доросла! Та що з тобою? – мама просто розгубилася.
-Доросла? Та йому нічого не подобається! І друзі мої йому не подобаються, і він весь час свариться через дрібниці! І взагалі, мені тепер зрозуміло! Я знаю, я йому чужа, він мене не любить!
Я все бачила! Я бачили ті папери, коли свій паспорт у шафі шукала! Тепер я знаю все, що ви зробили!
Мати з батьком аж присіли від здивування.
Так, так! Я знаю що він мене удочерив… А ще казали мені, що я на тата схожа! Ви все життя мені брехали, – і Настя зі сльозами, гримнувши дверима вискочила з дому.
-Ну, що за нісенітниці? І як там узагалі все це опинилося? Треба було давно їй все це розповісти, ну просто нісенітниця якась! Ну треба ж! – і Олена Іванівна, мама Насті, засмучена присіла на диван. – Дмитрику, ну правда, що ти з нею так строго? У неї перехідний вік. Критику друзів вона погано сприймає. Думає, ми її думку не поважаємо.
-Занадно мʼяка ти з нею, що я їй такого сказав? І цей Володька… Тобі ж він теж не сподобався. Очі ховає, чим займається – не зрозумієш, – Дмитро Сергійович і сам був не радий, що так сталося.
Настя в сльозах бігла сходами, ще й ліфт не працював! З Володькою вона розлучилася, він і справді недолугий виявився. Але було прикро, що “він” свариться, ніби їй не довіряє. Друзі йому її не подобаються, і взагалі… Невже і справді він її удочерив?
На другому поверсі двері різко відчинилися, і Настя ледь на когось не натрапила.
-Ой, Настя, привіт, вибач, ти як? – це був Денис, колишній її однокласник. Вони ще в дитсадку в одну групу ходили.
-Привіт, ти поспішаєш, хочеш підвезу? – раптом запропонував Денис.
Ось хто завжди був нудний і правильний. Нудний неймовірно, завжди в дитячому садку спав у тиху годину. А у школі ніколи не списував і не підказував нікому. Вчителі його любили.
-Привіт! Ну давай, підвези, – Настя бачила в ньому того ж нудного хлопця, як і в дитинстві.
Денис уже в садку дивився на неї закоханими очима, і Настя завжди знала, що вона йому подобається.
До речі, чим не варіант, їй-таки тато, тобто «він», запропонував вийти за першого зустрічного. Ось так він її любить, заміж видати хоче якнайшвидше. Що ж, Денис – перший нею зустрінутий! Потрібно подумати про це.
-У мене машина проста, але я її сам купив, – Денис явно зрадів, що Настя погодилася. – Я пілотом хотів стати, але не вийшло… Ось тепер автослюсарем працюю і навчаюсь.
Настя думала про своє, майже не слухаючи Дениса.
-А чому не вийшло пілотом? Не взяли, чи що? – запитала вона, щоб не мовчати вже зовсім.
-Та ні, просто так вийшло. У мене ж мама, адже ти чула, напевно. Я коли о восьмий перейшов, мама заслабла. Ми з татом удвох залишилися. А потім батько одружився, до тієї жінки пішов, а квартиру залишив мені. У них там дитина народилася, брат мій зведений. У батька дружина гарна, кохає його. А я ось сам, мені тепер працювати треба, і взагалі.
-Стривай, то тебе батько залишив, чи що? – обурилася Настя.
-Ну чому залишив, – Денис зупинився біля припаркованої біля будинку машини. – Адже я вже школу закінчив. Здоровий мужик, можу і сам собі заробити. Я так батькові і сказав, і я радий, що він має сім’ю.
Вони сіли в машину. Настя слухала Дениса, і дивувалася. Як він змінився? Спортивний, впевнений у собі. Вона мимоволі порівнювала своїх знайомих із Денисом, і порівняння були не на їхню користь.
-А я з батьками посварилася, – раптом поділилася з ним Настя.
-Та облтш, хіба ж можна, у тебе дуже хороші батьки, – Денис по-доброму посміхнувся. – Ти так на батька схожа, я вас часто разом бачу і… трохи заздрю.
Слова про схожість розізлили Настю, і всю дорогу, що залишилася, вона мовчала.
Але Денис ніби й не надав цьому значення, поблажливо посміхаючись. І Насті навіть було приємно, коли наступного ранку він уже чекав її на подвір’ї.
Якось непомітно, день за днем спілкуючись із Денисом, Настя раптом відчула, що все частіше думає про нього. Коли він подзвонить. Чи чекає він на неї. З Денисом було добре та надійно.
-Мамо, тату, до речі, я хочу познайомити вас із першим зустрічним, – якось уранці за сніданком повідомила Настя.
-Яким ще першим зустрічним? – не зрозуміла мама.
-А це ти… У тата спитай, – розсміялася Настя. – Тато, до речі, ти пробач, що я нісенітниці тоді говорила. Мама мені все пояснила, що ви були не одружені, коли я народилася. І дуже сварилися. Мама образилася, і поставила у рядку “батько” прочерк, коли мене реєструвала. А потім ви помирилися і тобі… Довелося мене удочерити.
Мамо, тату, які ж ви в мене хороші! Тату, я в кімнаті прибрала, пил витерла, сміття з відра винесла. В інституті все добре, увечері буду вчасно! – Настя допила какао, поцілувала батьків і побігла.
-Що це було?, – здивувався Дмитро Сергійович.
-А ти як думаєш?
-Що думаю? Схоже, нарешті, у Насті хлопець хороший з’явився.
-А до чого тут перший зустрічний?
-Та не бери в голову. Це я від безвиході тоді сказав, а Настя підхопила. Хотіла спеціально зробити, а зрештою, схоже, хорошого хлопця зустріла.
Через рік Настя й Денис одружилися. Настя переїхала до чоловіка.
Колись Денис розповість їхнім дітям, що любив їхню маму ще з дитячого садка. І дочекався, коли вона нарешті подорослішала, і зрозуміла, що він найкращий на всьому білому світі!
Настя вже з пів години крутилася перед дзеркалом.
-Мамо, я після занять із друзями зустрічаюся, – вона була з самого ранку не в настрої.
-Ну добре, Настуню, тільки не пізно.
-Знову з цим Володькою кудись зібралася? – батько вийшов з ванної. – Щось він на тебе недобре впливає. Ти в кімнаті своїй прибрала, чи знову мати повинна прибирати? Вчора твої штори поправляли, все відвалилося, почеплене неохайно, а тобі все одно. Настя, що мовчиш?
-А може я за Володю заміж збираюся, чим це він такий поганий?!
-Ще чого не вистачало! За цього неробу, – тато аж стрепенувся. – Та краще, тоді вже взагалі вийти за першого зустрічного! І ти мені не відповіла, Настю, ти прибрала у своїй кімнаті?
-Прибрала, – зухвало відповіла Настя. – Мамо, ну що він постійно свариться? Йому не важливо, як у мене справи, тільки навчання та прибирання, а що в мене на душі, йому все одно!
-Настя! Що означає “він”? Ну, що з тобою? Ти ж завжди з татом.., – мама навіть не придумала одразу, що сказати. – І в кіно, і в басейн разом ходила, і в похід з твоїми друзями. І справи всі разом робили. Що дивного, що тато нагадує тобі про порядок? Ти ж уже доросла! Та що з тобою? – мама просто розгубилася.
-Доросла? Та йому нічого не подобається! І друзі мої йому не подобаються, і він весь час свариться через дрібниці! І взагалі, мені тепер зрозуміло! Я знаю, я йому чужа, він мене не любить!
Я все бачила! Я бачили ті папери, коли свій паспорт у шафі шукала! Тепер я знаю все, що ви зробили!
Мати з батьком аж присіли від здивування.
Так, так! Я знаю що він мене удочерив… А ще казали мені, що я на тата схожа! Ви все життя мені брехали, – і Настя зі сльозами, гримнувши дверима вискочила з дому.
-Ну, що за нісенітниці? І як там узагалі все це опинилося? Треба було давно їй все це розповісти, ну просто нісенітниця якась! Ну треба ж! – і Олена Іванівна, мама Насті, засмучена присіла на диван. – Дмитрику, ну правда, що ти з нею так строго? У неї перехідний вік. Критику друзів вона погано сприймає. Думає, ми її думку не поважаємо.
-Занадно мʼяка ти з нею, що я їй такого сказав? І цей Володька… Тобі ж він теж не сподобався. Очі ховає, чим займається – не зрозумієш, – Дмитро Сергійович і сам був не радий, що так сталося.
Настя в сльозах бігла сходами, ще й ліфт не працював! З Володькою вона розлучилася, він і справді недолугий виявився. Але було прикро, що “він” свариться, ніби їй не довіряє. Друзі йому її не подобаються, і взагалі… Невже і справді він її удочерив?
На другому поверсі двері різко відчинилися, і Настя ледь на когось не натрапила.
-Ой, Настя, привіт, вибач, ти як? – це був Денис, колишній її однокласник. Вони ще в дитсадку в одну групу ходили.
-Привіт, ти поспішаєш, хочеш підвезу? – раптом запропонував Денис.
Ось хто завжди був нудний і правильний. Нудний неймовірно, завжди в дитячому садку спав у тиху годину. А у школі ніколи не списував і не підказував нікому. Вчителі його любили.
-Привіт! Ну давай, підвези, – Настя бачила в ньому того ж нудного хлопця, як і в дитинстві.
Денис уже в садку дивився на неї закоханими очима, і Настя завжди знала, що вона йому подобається.
До речі, чим не варіант, їй-таки тато, тобто «він», запропонував вийти за першого зустрічного. Ось так він її любить, заміж видати хоче якнайшвидше. Що ж, Денис – перший нею зустрінутий! Потрібно подумати про це.
-У мене машина проста, але я її сам купив, – Денис явно зрадів, що Настя погодилася. – Я пілотом хотів стати, але не вийшло… Ось тепер автослюсарем працюю і навчаюсь.
Настя думала про своє, майже не слухаючи Дениса.
-А чому не вийшло пілотом? Не взяли, чи що? – запитала вона, щоб не мовчати вже зовсім.
-Та ні, просто так вийшло. У мене ж мама, адже ти чула, напевно. Я коли о восьмий перейшов, мама заслабла. Ми з татом удвох залишилися. А потім батько одружився, до тієї жінки пішов, а квартиру залишив мені. У них там дитина народилася, брат мій зведений. У батька дружина гарна, кохає його. А я ось сам, мені тепер працювати треба, і взагалі.
-Стривай, то тебе батько залишив, чи що? – обурилася Настя.
-Ну чому залишив, – Денис зупинився біля припаркованої біля будинку машини. – Адже я вже школу закінчив. Здоровий мужик, можу і сам собі заробити. Я так батькові і сказав, і я радий, що він має сім’ю.
Вони сіли в машину. Настя слухала Дениса, і дивувалася. Як він змінився? Спортивний, впевнений у собі. Вона мимоволі порівнювала своїх знайомих із Денисом, і порівняння були не на їхню користь.
-А я з батьками посварилася, – раптом поділилася з ним Настя.
-Та облиш, хіба ж можна, у тебе дуже хороші батьки, – Денис по-доброму посміхнувся. – Ти так на батька схожа, я вас часто разом бачу і… трохи заздрю.
Слова про схожість розізлили Настю, і всю дорогу, що залишилася, вона мовчала.
Але Денис ніби й не надав цьому значення, поблажливо посміхаючись. І Насті навіть було приємно, коли наступного ранку він уже чекав її на подвір’ї.
Якось непомітно, день за днем спілкуючись із Денисом, Настя раптом відчула, що все частіше думає про нього. Коли він подзвонить. Чи чекає він на неї. З Денисом було добре та надійно.
-Мамо, тату, до речі, я хочу познайомити вас із першим зустрічним, – якось уранці за сніданком повідомила Настя.
-Яким ще першим зустрічним? – не зрозуміла мама.
-А це ти… У тата спитай, – розсміялася Настя. – Тато, до речі, ти пробач, що я нісенітниці тоді говорила. Мама мені все пояснила, що ви були не одружені, коли я народилася. І дуже сварилися. Мама образилася, і поставила у рядку “батько” прочерк, коли мене реєструвала. А потім ви помирилися і тобі… Довелося мене удочерити.
Мамо, тату, які ж ви в мене хороші! Тату, я в кімнаті прибрала, пил витерла, сміття з відра винесла. В інституті все добре, увечері буду вчасно! – Настя допила какао, поцілувала батьків і побігла.
-Що це було?, – здивувався Дмитро Сергійович.
-А ти як думаєш?
-Що думаю? Схоже, нарешті, у Насті хлопець хороший з’явився.
-А до чого тут перший зустрічний?
-Та не бери в голову. Це я від безвиході тоді сказав, а Настя підхопила. Хотіла спеціально зробити, а зрештою, схоже, хорошого хлопця зустріла.
Через рік Настя й Денис одружилися. Настя переїхала до чоловіка.
Колись Денис розповість їхнім дітям, що любив їхню маму ще з дитячого садка. І дочекався, коли вона нарешті подорослішала, і зрозуміла, що він найкращий на всьому білому світі!