– Був би в мене такий чоловік, як у тебе, Світланко, от би я зажила, а то останнім часом я здаюся собі старою!
Тільки ти не подумай, я не заздрю, ні. У мене Микола дуже добрий і хороший.
Він у всьому мені допомагає, гріх скаржитися. І посуд миє, і тяжкі сумки носить, і вдома прибирає.
Просто мій Микола мене, як зараз кажуть, зовсім не мотивує.
Він мені каже, що любить мене таку, якою я є. Я ось після другого декрету дуже погладшала, а Микола мене булочкою здобною називає і тільки сміється!
І все його у житті влаштовує… А мені хотілося б, щоб він, як і раніше, на мене захоплено дивився.
Ти, Світланко, не дивуйся, мені звичайно вже добряче за сорок, ти мене напевно старою вважаєш.
Але у будь–якому віці хочеться бути на плаву. Ось тобі вчора твій такі шикарні троянди привіз на роботу.
Дівчатка всі просто очманіли. А я подумала – мій мені ніколи таких квітів не дарував!
Щоб ось так, не ті, що дешевші, на кшталт хризантем, які я не люблю, вони пахнуть, як неживі.
А найшикарніші, не дивлячись на ціни, ті, що сподобалися.
Троянди з краплями роси! Ну або півонії взимку, бліді, ніжні, недовговічні, але до сліз дуже красиві.
Хоча б раз у житті, часто й не треба…
А у нас практичність на першому місці. І з роботою та сама пісня.
Я, як прийшла на цю посаду, так увесь час тут і працюю.
Зростання немає жодного, хоча я для нашого начальника документи на рівні головного спеціаліста готую.
А Микола, знаєш, усьому радіє, каже – добре, що посада маленька, зате додому приходиш вчасно.
І добре б він так тільки про мене говорив, ну так, я ж жінка все–таки.
Але він і себе так само оцінює. Сам уже скільки років у своїй дирекції працює, і ні до чого особливо не прагне.
З одного боку нам начебто на все вистачає. Але ось цього року сина молодшого Мишка до школи восени збирали, так напружилися, добре мама моя грошенят підкинула.
Та й взагалі, не ходимо майже нікуди, всі вихідні вдома сидимо. У відпустку до бабусі в село їздимо чи на дачу до моїх батьків. На морі були три роки тому, то Микола сказав дорогувато, а що там робити, на річці так само.
Не поїдемо більше! Ось твій Валерій, Світланко, такий діловитий, енергійний!
Відразу видно, що для дружини старається. Я не порівнюю, мій Микола теж людина хороша.
Але б мій Микола хоч трохи струснувся. Можливо, дочекаюсь хоч колись, раптом він зрозуміє, що мені так хочеться з ним на концерт сходити.
Або у кафе. Я, звичайно, згодна, що концерт і по телевізору можна подивитися. І їжа вдома смачніша. Тільки навіть не знаю, як це пояснити. Мені навіть незручно, може ти скажеш, що я справді зажерлася. Що хочу чогось зайвого, без чого й так чудово можна прожити. От скажи мені, Світланко?
– Ганно Сергіївно, ви ще чай будете? Ні? Чесно, я взагалі не зрозуміла, а чого ви чекаєте?, – здивовано запитала Світлана. – Чому ви вирішили, що вас Микола повинен мотивувати? От же ж жінки, ну треба ж!
Їй такий чоловік дістався, і працьовитий, і не гульбанить, і не зраджує.
Вам дуже пощастило, що він такий незрозумілий, видно роботу свою любить не менше дружини, от і сидить у своїй дирекції на маленькому окладі.
А інакше вже давно такого мужика відвело б якесь спритне дівчисько.
Ви ж розумна жінка, візьміть нарешті все у свої руки! Чоловіки, вони як діти, їм треба підказувати непомітно. А не чекати від них казна–що!
У вас чудовий чоловік, скромний, люблячий. Але для вас він багато на що готовий.
Просто ви так поводитеся, Ганно Сергіївно, що Микола ваш впевнений, що вам більше нічого і не хочеться!
Вам просто треба Миколу вашого розворушити трохи, здивувати і навіть трохи налякати. Ми з вами, Ганно Сергіївно, зараз невеликий план дій зробимо…
…Микола ходив по кімнаті з кутка в куток і не міг зрозуміти, що сталося.
Його Ганна ввечері раптом, ні з того ні з сього, затрималася на роботі! Сказала, що у неї є термінові справи.
Та ніколи такого не було!
А на вихідні Ганна раптом заявила, що йде у салон краси! Щось із волоссям там зробила…
– І звідки в неї таке гарне плаття зʼявилося? – напружено думав Микола.
А коли Ганна одного вечора повернулася з шикарним букетом квітів, то Микола прямо відчув якийсь неспокій.
А дружина раптом із милою усмішкою заявила, що у них на роботі планується туристична поїздка.
Деякі колеги їдуть із чоловіками та з дружинами, але якщо Микола не хоче, то Ганна поїде і без нього, а Микола нехай удома відпочине…
Чоловік аж оторопів від такої заяви. І він вирішив діяти.
…Світлана була в захваті! У Ганна Сергіївни все вийшло, як вони й задумали!
Микола слідом за Ганною перестав задовольнятися малим.
Адже йому треба своїй шикарній дружині відповідати! Ганна виглядає приголомшливо, очі блищать, як у юності.
І звідки така енергія? Ганна дуже змінилася, її навіть на роботі підвищили, вона тепер більше за Миколу заробляє. А він що ж, гірший за неї?!
У сім’ї Миколи та Ганни, як і раніше, все добре. Навіть дуже!
І вони обоє тепер один одного ох як мотивують! Стали модно одягатися, люблять сходити в кафе, чи в кіно.
А на річницю весілля Микола подарував Ганні букет яскравих тюльпанів! І це виглядало просто чудово і дуже романтично!
…Іноді вчасно зроблені вірні кроки, змінюють все наше подальше життя.
Вони допомагають зберегти наше втомлене, погрузле в побуті, але ще живе, щастя…