Станіслав та Марина довго не наважувалися на купівлю нової машини. Чоловік кілька разів все обдумав, перш ніж ухвалити це рішення.
Однак, оскільки своїх накопичень їм не вистачило, пара наважилася взяти кредит на п’ять років.
– У кредит вирішили залізти, – заголосила теща, дізнавшись про покупку нової машини.
– Могли б і пішки походити, – пробурчав тесть, якому не сподобалося те, що автомобіль зятя набагато новіший і модніший за те, що є в нього.
Не надто втішила покупка і батьків Стаса. Вони також стали засуджувати сім’ю за вчинок.
– Зараз все дорого, а ви такі покупки робите, – з осудом промовила свекруха. – Тільки знайте, що нам допомагати нема чим. У нас також кредит.
– Ми й не просили, – усміхнувся у відповідь Стас, який нарешті зрозумів, чому мати так засмутилася.
Дивно, але ніхто з родичів не радів за сімейну пару, що купила машину.
Кожен норовив вставити їдке слівце і засудити їхній вибір. Двоюрідний брат, зателефонувавши Стасові, сухо впустив:
– Можна було купити краще. Мені соромно, що ти їздитимеш японською машиною.
– Андрію, то ти нікому не кажи, що ми рідня, і червоніти не будеш, – парирував у відповідь чоловік.
Пізніше відреагувала на покупку машини Тетяна – двоюрідна сестра Марини.
– Я тільки дізналася, що у вас розкішна обновка. Які ж ви молодці! Ми з Васильком теж хочемо купити, але трохи не вистачає, – засмучено промовила жінка. – Ви не можете зайняти нам двісті тисяч? У вас, напевно, є гроші.
– Ми взяли машину в кредит, зайвих грошей немає, – заперечила Марина.
– Ну гаразд, ні, так ні, – процідила Тетяна, за голосом якої було зрозуміло, що відмова сестри її образила.
Кілька місяців було затишшя. Родичі, здавалося, нарешті заспокоїлися.
Проте, як виявилось, ненадовго. У свій ювілей Марина вирішила зібрати всіх родичів за одним столом.
– Святкувати зібралися? – З образою в голосі процідила в слухавку Тетяна, дізнавшись про ювілей. – У вас же кредит наче, чи вже розплатилися?
– Ми ж не всі фінанси на нього витрачаємо, – чомусь почала виправдовуватися Марина, відчувши незручність.
– Виходить, гроші у вас є? – єхидно вимовила двоюрідна сестра. – Зате мені, коли я в тебе просила в борг, ти відмовила.
– Не можу ж я останні гроші тобі віддати, – схаменувшись, обурилася Марина.
– Все з тобою ясно, не потрібні виправдання, – сказала Тетяна і кинула слухавку.
Після цієї витівки дівчина подумала, що сестра не наважиться прийти до неї на ювілей, але вона помилилася.
Рівно о сьомій годині вечора Тетяна разом із чоловіком з’явилася на порозі їхньої квартири.
– Ми з порожніми руками, – уїдливо сказала вона, – ви ж і так багаті, а ми на машину збираємо.
Як же Марині хотілося її розвернути і виставити за двері.
Ледве стримавшись, вона вдала, що її не зачепили слова сестри.
Однак на цьому Тетяна здаватися не збиралася. Вона хотіла все зачепити ювілярку.
Коли всі гості сіли за стіл, жінка обвела стіл прискіпливим поглядом.
– У вас же кредит, а ви ікру червону їсте, – з осудом промовила сестра, закотивши очі.
У повітрі повисла напружена тиша. Гості напружилися і дивилися на Стаса і Марину, чекаючи від них реакції.
– Іноді можемо собі дозволити, – награно посміхнулася господиня, але було видно, що питання Тані її образило.
– Справді, кажуть, що взяли машину в кредит, а самі ювілей вирішили влаштувати, – несподівано втрутилася у розмову Галина Михайлівна, яка побажала підтримати свою дочку. – Коли Таня просила у вас у борг, ви їй чомусь відмовили.
– Чому моя дочка взагалі має перед вами виправдовуватися? – несподівано заступилася за Марину матір. – Нехай твоя Таня теж бере кредит. Хто їй заважає?
– Ти, Галю, так не поводься! – Тітка, схопилася з місця і примружила очі. – Твоя дочка поводиться так, ніби ми й не рідні зовсім. Як машину купили, так вдають, що ми їм не рідня.
Марина здивувалася, почувши слова Галини Михайлівни. З чого раптом родичі вирішили, що якщо вони з чоловіком купили собі машину, то повинні і двоюрідній сестрі допомогти з покупкою?
– І штори нові, я дивлюся у вас, не бачила їх раніше, – осудливо промовила тітка, яка ніяк не могла вгамуватися і вирішила довести всім, що після покупки автомобіля у племінниці ще залишилися гроші, якими вона просто мала поділитися.
Свекор і свекруха мовчки спостерігали за сваркою, що назріває, не збираючись в неї втручатися.
– Ви чому це вважаєте, що моя дочка вам зобов’язана? – Мати Марини не збиралася здаватися. – Нехай твоя донечка із чоловіком беруть і заробляють собі на машину.
– Ах, Валю? – Галина Михайлівна поставила руки в боки. – Марина вся в тебе! Історія повторюється! Ви колись собі купили будинок, нам навіть допомогу не запропонували. Тобто, у самих є, і добре, а як там рідна сестра тобі неважливо.
– Ще б я за тебе переживала! – грізно промовила мати Марини і теж схопилася зі свого місця. – Наче ти пропонувала свою допомогу, коли у нас проблеми були!
– Це вам Бог за жадібність віддячив! – задоволено сказала Галина Михайлівна.
У результаті сварка, що почалася на тлі покупки машини, переросла у сварку між двома сестрами.
– Що? – Валентина почала повільно насуватися на Галину. – Краще вимітайся звідси!
Бачачи, що сестра не жартує, жінка позадкувала і пішла до коридору. Слідом за нею побігла і Тетяна із чоловіком.
Вони, схопивши верхній одяг, з вигуками поспішно вискочили за двері.
Після ювілею рідні сестри не спілкувалися, як не спілкувалися і Таня з Мариною.