– Марія, я тебе попросити хочу про дещо…
– Про що?
– Ви ж з Андрієм давно вже нарізно живете, адже він тобі не потрібен… Поступися мені своїм чоловіка?
– Галю, що ти таке кажеш? Ти жартуєш?
– Та звичайно жартую! Знаю, що в тебе є інший чоловік, ну ось і хотіла спитати – ти що, Андрія при собі тримаєш? Запасний варіант якщо з тим іншим не вийде?
Марія розсміялася…
– Ну й питання, Галю! Ти досі до нього небайдужа?
Вони ще зі школи товаришували – Галя, Марія та Андрій, але потім якось розійшлися.
Галя в Андрія була закохана по вуха. Але Андрій завжди любив лише Марію.
Вони чудово виглядали. Марія перша красуня класу. І Андрій – симпатичний, високий та добрий хлопець. Навчався він правда неважливо, але заради неї Андрій став навіть краще вчитися.
– Та бери, Галю, тільки навіщо він тобі? – сміючись погодилася Марія. – Від нього ж ніякого толку, тільки і є що на обличчя був симпатичний. Мати моя мене відмовляла, що він мені не підходить, а я не розумна була, не слухала її, але тепер все, вистачить.
Павло наш вже дорослий зовсім, все розуміє, бачить, що ми з татом як чужі.
Я вже й на розлучення подала, Андрій у матері живе, тож давай Галю, дій! Тільки я попереджаю по-дружньому – даремно сподіваєшся! Він звичайно добрий чоловік, але ж цього мало! Втім, сама зрозумієш, всього не розкажеш!
– Та я ж так спитала, не всерйоз, – усміхнулася Галя.
– Ти дзвони, а то зовсім майже не спілкуємось, добре хоч випадково зустрілися, – на прощання гукнула Марія, махнувши рукою. – Бувай, сподіваюся побачимось, я тебе зі своїм познайомлю. Розлучуся з Андрієм і ми з Вадимом одружимося!
Де живе мати Андрія Галя, звичайно, знала, після школи не раз у нього збиралися.
Коли Марія майже одразу після школи вийшла за Андрія, Галя тиждень плакала. Сльози висохли, та забути не змогла.
На що вона сподівалася, Галя й сама не знала.
Може на те, що мамина сестра Віра одного разу їх з Андрієм побачила і прошепотіла їй: – Це твій, Галю! Твій хлопець, половина твоя, ти вже мені повір, я це завжди вмію розпізнати!
Галя їй тоді нічого не сказала про те, що Андрій Марію любить. Але надія затеплилася – а раптом і справді тітка Віра права?
Мама любила, коли їй Віра ворожила, казала, що все, що вона скаже – збувається!
О двадцять п’ять Галя вийшла заміж за колегу з роботи. Донька у них народилася, але з Михайлом вони не вжилися, не вийшло.
Вона його не любила, вийшла тому, що хотіла дитину. Та й Михайло схоже поспішив. У нього з’явилася жінка, і вони без сварок розлучилися.
На доньку Михайло переказував гроші, але рідко зустрічався.
В іншій родині у Михайла народився син. Тож Оля з батьком майже не спілкується, заміж вийшла, живе окремо.
Тоді Галя була рада, що вони з донькою вдвох.
А тепер стали всілякі думки її відвідувати. Пенсія скоро, а Марія заміж знову зібралася, любов крутить.
Очі щасливі, що не кажи, а схоже й у їхньому віці можна бути щасливою. Невже Галі не дано це випробувати?
Ну хоч би під завісу, без якихось шикарних подарунків, без квітів і всяких гарних залицянь, як у кіно буває. Просто була б поруч людина хороша, чуйна, до неї з теплотою ставився. Галі і цього було б достатньо.
Думаючи так, Галя неусвідомлено уявляла цього чоловіка схожим на Андрія.
Напевно, він постарів, вони давно не бачилися. Так і вона не молода, хоч їй кажуть, що вона не дуже змінилася. Трохи набрала зайвого, але її це ніби не псує.
Після роботи Галина вирішила зайти до крамниці. Якась вантажівка перегородила їй дорогу – під’їхав і став на розвантаження до підсобки магазину. З кабіни вискочив чоловік, стрибнув, у руках накладні. Вже пішов кузов відкривати, але озирнувся:
– Галя, це ти чи що? Не впізнав, сто років не бачились, слухай, я старію, а ти гарнішаєш! Як це тобі вдається?
– Привіт Андрій! А ти ж на заводі працював? – здивувалася Галя.
– Та це я бізнесом намагався зайнятися, не подобалося моїй Марії, що я на заводі біля верстата стою. Непрестижно і заробітку вона вважала не дуже. Ну я і взяв у кредит дві вантажівки не нових. На одній сам їжджу, на іншій водія посадив. Тільки бізнесмен із мене поганий виявився. Та й Марія зі мною все одно розлучилася, – Андрій весело розвів руками. – Ось такі справи, тепер я неодружений! Вантажівку одну продав, кредит закрив, а на цій сам їжджу. Та що ми про мене все, а ти як, Галю? Чоловік на руках напевне тебе носить, он ти яка стала!
– Смієшся як завжди з мене, так? – Галя посміхалася, не могла втриматись – так була рада бачити Андрія. Зморшки, сивина, очі такі ж, але з сумом, а посмішка все та ж. Галя від його усмішки завжди голову втрачала, от і зараз так сталося.
– Донька Оля виросла, живе окремо, а я одна, з чоловіком давно розлучилася, якось так! – знизала плечима Галя.
– Слухай, а може, ми з тобою завтра зустрінемося? Якщо в тебе немає інших планів, ти як, Галю?
Вони зустрілися завтра, потім ще й ще й більше вже не хотіли розлучатися.
Коли Андрій запропонував їй жити разом, Галя згадала попередження Марії. Але як не намагалася, так і не зрозуміла, чого було Марії мало.
Галина ніколи не була така щаслива, їй все в Андрію подобалося. Виявилося він чудово готує, це було несподівано.
А коли Андрій повернувся на завод, він узагалі змінився. Виявляється це так приємно бути за чоловіком, коли вони з Андрієм одружилися Галя це вперше зрозуміла.
– Ти так захоплено на мене дивишся, що мені тобі гори хочеться звернути, – якось зізнався їй Андрій.- З тобою я навіть трохи залишився бізнесменом! Посаджу знову Вітьку на вантажівку і на пенсію будемо збирати.
Галя ловила на собі повний любові погляд чоловіка і почувала себе молодою дружиною, очманіти просто!
Мабуть тітка Віра їй правду наворожила, настав її час і все здійснилося!
Коли Марія дізналася, що Галя та Андрій одружилися, тільки й сказала: – Ну ти даєш, Галю, ну й жарти в тебе!