Марія відкрила своїм ключем квартиру, пройшла на кухню і поставила пакети з продуктами на стіл. Чоловіка ще не було. І вона зателефонувала йому. – “Абонент не відповідає або тимчасово недоступний”, – почула у телефоні. – “Дивно”, – подумала Марія.Трохи пізніше, вона подзвонила своїй мамі. – “Женя пропав”, – зaплakала Марія. – “Я їду до тебе, – відповіла вона, – тримайся!”

Марія відкрила своїм ключем квартиру, пройшла на кухню і поставила пакети з продуктами на стіл. Чоловіка ще не було, вона повернулася в передпокій, зняла верхній одяг і попрямувала в спальню. Дверцята шафи-купе були привідкриті, вона автоматично їх закрила, відкрила іншу половину шафи, дістала одяг і переодяглася в домашнє.

Вечеря була готова, повідомлень від чоловіка не було і вона зателефонувала йому.

– “Абонент не відповідає або тимчасово недоступний, – почула у телефоні, – спробуйте передзвонити пізніше”.

– “Дивно, – подумала Марія, – в цей час він вже повинен бути вдома, в чому справа?”

Вона спробував зателефонувати знову, але і цей її дзвінок не увінчався успіхом.

Вона набрала номер телефону свекрухи, але та не відповіла. Марія зателефонувала на його роботу. Там теж ніхто не відповідав.

Почекавши ще трохи, вона написала чоловікові Євгенію повідомлення: – “Де ти? Що з тобою трапилося?”

Трохи пізніше, вона подзвонила своїй мамі:

– “Привіт, Мамо! Як ти?” Сімдесятирічна жінка не відповіла на її питання, а лише поставила зустрічне:

– “Донечко, що у тебе з голосом?”

– “Женя пропав, – заплакала Марія, – телефон вимкнений, повідомлення не доставляються, я не знаю, що думати!”

– “Заспокойся, перш за все, – сказала мама, – одне мені скажи, ви сварилися останнім часом?”

– “Сварилися, – шморгнувши носом, відповіла вона, – а хто не свариться?”

– “Почекай, – спокійно відповіла мама, – а ти шафи перевіряла, його речі на місці?”

Повисла пауза, Марія схопилася з місця і поспішила до шафи в спальні, відкрила дверцята і ахнула, шафа була порожня. Речі чоловіка зникли.

– “Мамо, – заkpичала вона, – так як же це, за що?”

– “Я їду до тебе, – відповіла вона, – тримайся!”

Марія сиділа на підлозі біля ліжка, дивилася на відкриту шафу з порожніми полицями і гірко плakaла. Нарешті, у двері подзвонили.

– “Привіт, донечко, – заходячи в квартиру, сказала її мама, – підемо, чаю вип’ємо?”

– “Який чай, мамo, – заkpuчал аМарія, – я в шoцi!”

– “Ось тому і треба солодкого, – обіймаючи дочку, сказала вона – не сперечайся!”

Марія дивилася на чашку з чаєм, cльoзи мимоволі текли по щоках, тремтячими руками вона розгорнула цукерку і поклала поруч з собою.

– “Подивися на мене, – попросила її мама, – подивися!”

Марія підняла заплакані очі і прошепотіла:

– “І що?”

– “Речі зібрані і вивезені з квартири, – почала вона, – значить з ним все в порядку, згодна?”

Марія випросталася і запитала:

– “Що ти хочеш цим сказати?”

– “Ти ваше весілля пам’ятаєш, – запитала мама, – що тобі в загсі сказала свекруха?”

Марія закрила очі і процитувала:

– “Не було у мого сина дружини і ти не дружина, він від тебе піде, питання часу”.

– “У тебе хіба ще залишилися сумніви, – уточнила мама, – хіба ти не розумієш, чому він пішов?”

– “Так, – з досадою сказала вона, – чому тут дивуватися?”

– “Тоді скажи мені, – звернулася мама, – чому ти плaчeш?”

– “Я не заслужила такого ставлення, – сказала Марія, – у нього не було причин від мене йти, не було причин мене кидати !!!”

– “Була і дуже серйозна, – спростувала вона її слова, – ти не подобаєшся його матері!”

– “Хто їй взагалі може подобатися, – заkpичала Марія, – ти сама розумієш?”

– “Не розумію, – відповіла мама, – та й не хочу, це не наші проблеми!”

Марія замовкла, вона дивилася в одну точку і не реагувала на слова. Нарешті, мама не витримала, встала і доторкнулася до її плеча і сказала:

– “Доню, прокинься! Не треба так себе пpuнuжувати! Він і пішов, поки у вас дітей немає, але це навіть добре, тобі проблем менше, як ти не зрозумієш?”

Марія від несподіванки здригнулася, вислухала свою маму і сказала:

– “А що? Він поговорити зі мною не міг? Так ось тихо зібрав речі і без пояснень пішов і все? А як же три роки сімейного життя?”

– “Звідки ми знаємо, що там у нього в голові, – сказала мама, – якщо з’явиться, запитай!”

Повисла пауза.

– “Тобі потрібно поспати, – сказала мама, – лягай, а я тут все приберу, ранок вже, тобі на роботу скоро”.

-“Не піду я на роботу, – огризнулася Марія, – попереджу і все, спати я зовсім не хочу!”

Вона встала, помила посуд, прибрала все зі столу. Присіла на стілець і завмерла. Її мама теж насторожилася. Хтось своїми ключами відкривав вхідні двері.

Жінки вийшли в коридор і стали чекати. Двері відчинилися і на порозі показався Євген, чоловік Марії. Він був дуже втомленим, весь одяг на ньому був забруднений, руки по лікті були в мазуті. Марія відкрила рот, щоб задати питання, але чоловік її випередив:

– “Мамо, Марія, здрастуйте! Мила, прости мене, будь ласка, я в області був, об’їжджав об’єкти, машина зламалася по дорозі, акумулятор сів, батарейка в телефоні теж, можу уявити, що ти тут собі надумала, але запевняю, я говорю правду!”

Марія подивилася на свою маму, потім на чоловіка і запитала:

– “Про телефон і твою затримку я зрозуміла. Одне мені скажи, хто вивіз всі твої речі з нашої спальні?”

– “В сенсі, – розгублено запитав Євген, – що означає вивіз?”

Не роззуваючись, Євген кинувся до шафи, побачив порожні полиці і відскочив від нього. Потім подивився на дружину і запитав:

– “Хто це зробив?”

Марія розвела руками.

– “Мама, – промайнуло у нього в голові, – не заспокоїться ніяк!”

– “Гаразд, – сказала мама Марії, – раз все прояснюється, я додому, відпочивайте і бережіть один одного”.

Закривши за тещею двері, Євген обійняв дружину і сказав:

– “Я тобі обіцяю, що заберу у неї ключі від нашої квартири!”

Вранці свекруха привезла все, що вона забрала. Всі речі були випрані на її манер і випрасувані так, як вона любить.

– “Ось так треба, щоб виглядали речі чоловіка, – повчала вона Марію, -а не так, як у тебе тут”.

Марія не стала сваритися. Вона промовчала. Євген попросив у матері повернути ключі. Для того, щоб остаточно заспокоїти дружину, Євген замінив всі замки в квартирі.

У нашому житті бувають різні ситуації. Буває і так, що не варто вірити ні своїм очам, ні своїм вухам. Перш, ніж “pyбати з плеча” і руйнувати відносини, дайте один одному шанс все пояснити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.