Марія мила посуд, коли в двері подзвонили. – Андрію, подивись, хто там прийшов, – гукнула вона до чоловіка. Андрій відкрив двері. На порозі стояв батько чоловіка, він приїхав не один, а з хлопцем. На вигляд хлопцеві було років сім. – Ну що Андрію, приймай синочка, – прямо з порога заявив батько. – Якого синочка? Андрію, у тебе що є син? – здивувалася Марія

-Я не хочу з тобою розмовляти, – Марія відвернулася від чоловіка і попрямувала до дверей.

Андрій зіскочив зі стільця і ​​перегородив дружині вихід із кімнати.

-Хочеш, не хочеш, а вислухати мене, тобі доведеться, – Андрій посадив дружину на диван і сам сів навпроти, – Так зі мною не можна. Ти моя дружина і ти, повинна зі мною рахуватися.

-Я нічого тобі не винна, – Марія спробувала встати, але Андрій зупинив її, – Відпусти мене. Мені неприємно з тобою розмовляти.

Андрій та Марія прожили разом п’ять років. До весілля, Андрій майже два роки залицявся до дівчини. Марія навчалася в університеті та заміж до отримання диплома не поспішала.

Андрій викладав у тому самому університеті. Він був на сім років старший за Марію. Вихований, галантний, гарний. Багато студенток були закохані в молодого викладача.

Марія отримала диплом та молоді зіграли весілля. Дівчина переїхала жити у квартиру до Андрія.

Через три місяці їхнього спільного проживання у гості приїхав батько Андрія. Батьки Андрія жили в іншому місті і Марія бачилася з ними лише один раз, на власному весіллі.

Батько приїхав не один, а з хлопцем. На вигляд хлопцеві було років сім.

-Ну що Андрію, приймай синочка, – прямо з порога заявив батько.

-Якого синочка? – здивувалася Марія.

-Проходьте, – Андрій заметушився. Почав допомагати роздягатися хлопцеві. Провів його в кімнату, – Тату, а ви чому без дзвінка. Не попередили. Я вас зустрів би.

-Та не хотіли раніше часу твою дружину хвилювати, – батько пройшов у кімнату слідом за сином та онуком.

-Та що відбувається? – Марія була розгублена, – Андрію, у тебе є син? Чому ти мені про нього не говорив?

-Давай не зараз. Збери щось на стіл. Всі з дороги, голодні, – Андрій помітно розхвилювався, – Я тобі потім все розповім.

Марія пішла на кухню. Новина про сина Андрія була для неї, як грім серед ясного неба. З цією новиною Марії довелося змиритись.

Вісім років тому у Андрія зав’язався роман із студенткою. Вона народила дитину та віддала її на виховання Андрію. Сама вийшла заміж та поїхала з міста. Ігор ріс і виховувався у дідуся з бабусею. Батьки, з Андрієм, мали домовленість, що онук живе в них до школи. А до першого класу він вже піде від батька. І жити, після семи років, буде з батьком.

Ігору виповнилося сім років, і дід привіз його до батька. Марію поставили перед фактом: “Ти вийшла заміж. У твого чоловіка є син. Хочеш, приймай дитину. Хочеш, руйнуй свою, щойно створену сім’ю”.

Марія любила Андрія. Вона обрала сім’ю та семирічного сина.

На подив, з Ігором, вони дуже швидко порозумілися і потоваришували. Хлопчик почав називати її мамою. І Марія прикипіла до нього всією душею.

Ігор пішов до школи. Марія вийшла на роботу за фахом. Життя, їх молодої сім’ї, потекло потихеньку. Робота, уроки, сімейні сніданки та вечері, спільні вихідні. Андрій та Марія були захоплені своєю роботою, кар’єрою.

Але, рано чи пізно, Марію відвідала думку про свою, спільному, дитину. Вона вирішила поговорити про свої думки з чоловіком. Той був категорично проти.

Категорично ні! Пелюшки, дитячий плач, безсонні ночі. Андрій і чути про це не хотів. А потім кар’єра! На дитину не буде часу. А вибирати, між кар’єрою та маленькою дитиною, він не готовий.

Марія, знову прийняла переконання чоловіка. Зрештою, справді – кар’єра. Адже не дарма вона диплом отримувала.

Так, пролетіло п’ять років їхнього спільного життя. Ігору було вже дванадцять. А Марії, двадцять сім років. Думка, про свою дитину, не давала їй спокою. Але Андрій був проти.

І ось вона, як колись її чоловік, вирішила поставити його перед фактом – довгоочікувані “дві смужки”.

Їх вона і пред’явила своєму чоловікові, зі словами: “Ну що Андрію, приймай синочка чи донечку”.

Виник страшний скандал.

Андрій кричав про те, що вона така ж, як усі. Що ніхто не хоче чути те, що він каже. Ніхто не хоче зрозуміти його. Усі думають лише про себе. Він ніколи не хотів мати дітей. Одного йому нав’язали. Зараз знову, відбувається те саме. Йому не потрібні діти.

-Відпусти мене, – Марія схопилася з дивана, – Я п’ять років тебе слухаю. П’ять років роблю так, як тобі хочеться, так, як ти вважаєш за правильне. Я теж жива людина. У мене теж є свої бажання та потреби.

-Вибирай! Або я, наша сім’я або ця дитина, – Андрій став поруч із Марією, – Вибирай зараз, іншої можливості не буде. Якщо ти вибереш цю дитину, то я подаю на розлучення. Ігор, який називає тебе матір’ю, залишиться без матері, ти зрадиш не тільки мене, а й Ігора. Вибирай!

-Я, свій вибір вже зробила, – Марія перевела свій погляд на тест із двома смужками, – “ця”, як ти говориш, дитина, вже жива і я вибираю її. Подавай на розлучення. Я більше не залишуся з тобою ні на одну хвилину.

Марія зібрала речі, викликала таксі та поїхала до своїх батьків.

У Ігора, на той момент, були канікули, і він гостював у бабусі з дідусем.

На другий день Марії зателефонувала мама Андрія. Вона почала розпитувати, що в них сталося. Марія розповіла все як є. Виявляється, Андрій зателефонував батькам і сказав, що Ігора після канікул він не забиратиме. Що так захотіла Марія. Вона зруйнувала їхню родину. І в Ігора знову немає матері. А він, один, з ним не впорається.

Свекруха підтримала Марію. Вона сказала, що дуже рада, адже у них із дідом буде онук чи онука. А Андрій, так само реагував і на Ігора. Він навіть хотів віддати його в дитячий будинок, коли той народився. Але його батьки відстояли хлопця. Ну, не хоче Андрій дітей. Ось така в нього біда.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.