Юлія звикла завжди все планувати.
– Все в тебе завжди виходить, – зітхала подруга Оксанка. – А я так не можу. Як щось розпланую, так виходить абияк. Прямо біда!
Юля посміхнулася. Оксанці навіть на думку не спадало, що вона їй заздрить. Адже її подруга вже п’ять років, як кохана дружина та двічі щаслива мама.
Юлі теж хотілося малюка, але Павло їй поки що не поспішав робити пропозицію.
Завагітніти до шлюбу в плани Юлії не входило. Однак її засмучувало не так це, як те, що чіткий план подальшої життєвої програми поки що не сформувався.
А як його сформувати, якщо один із пунктів під питанням?
Але Юлія й не думала озвучувати свої думки подрузі. Нехай це буде її маленьким секретом і, хай, Оксана вважає, що в неї все прекрасно.
Того дня Юля пилососила килим, як раптом задзвенів телефон. Юля вимкнула пилосос і взяла слухавку. Це був Павло.
– Привіт, Павлику! – сказала вона в слухавку. – Щось сталося?
– Кохана, збирайся! – раптом сказав Павло. – Ми йдемо в ресторан!
– В ресторан?! – здивувалась Юля.
Ні, Павло заробляв непогано. Проте ресторан в нього – це лише в особливому випадку. Та невже?
– У ресторан, – підтвердив він. – Одягнися гарніше. У мене для тебе сюрприз.
Юля одягла свою улюблену атласну сукню ніжно–бузкового кольору, туфлі і вибрала сумочку.
Залишившись задоволеною своїм відображенням, Юлія викликала таксі і поїхала в ресторан.
– Я замовив тобі легкий десерт, – усміхнувся Павло. – Він просто шикарний! Вибач, але з’їв його трохи, чекаючи тебе.
– Виглядає дуже апетитно, тож, вибачаю, – посміхнулася вона у відповідь, дивлячись на ніжно-рожеву масу, посипану кокосовою стружкою і прикрашену свіжою полуницею та листочками м’яти.
Десерт і справді виявився вищим за усілякі похвали. А на дні вазочки лежала записка.
Юля відкрила її й ахнула.
«Кохана, ти вийдеш за мене заміж?»
– Що скажеш? — спитав Павло, затамувавши подих.
– Так! – з усмішкою кивнула Юля. – Ну, звісно, так!
– Тоді ігристого?
– Із задоволенням!
Наступного ранку вона почала складати план на життя. Зазвичай Юлія записувала всі свої плани у спеціальний зошит. Програма складалася на рік, і після цього часу Юля складала новий план.
Ольга була не єдиною подругою, яка заздрила її здатності беззаперечно виконувати усі пункти плану. Але Юлія й подумати не могла, що ця, начебто, корисна звичка зіпсує її шлюб.
Спочатку звичка Юлі складати плани життя веселила Павла. У кожного з нас свої дивацтва, гарні чи погані.
Окремим пунктом була підготовка до народження дитини.
Цей пункт був поділений на кілька підпунктів: обстеження майбутніх батьків, дата передбачуваного зачаття, походи по магазинах з метою дізнатися вартість товарів для дітей та, відповідно, планування покупок аж до останнього брязкальця.
Павло покірно здавав аналізи та дотримувався дієти, розробленої дружиною. Але на пункті “зачаття” він застиг.
– Сьогодні Мишко запросив нас з тобою на вечерю, – сказав він одного вечора.
– Так, але сьогодні у нас день зачаття, – розгублено відповіла дружина.
Павлові стало смішно.
– Так одне одне іншому не заважає, – весело сказав Павло. – Посидимо у Мишка, а коли прийдемо додому, то, кхм, попрацюємо над цим питанням.
Він грайливо подивився на дружину, але та вже почала.
– Що означає “посидимо і попрацюємо”? – вигукнула Юлія. – У гостях пригощатимуть калорійною їжею і, цілком можливо, ігристим. І після такого неякісного харчування ти збираєшся робити зачаття?
Два останні слова звучали ще смішніше, але Павло вже зрозумів, що нічого смішного тут немає. Звичка дружини планувати кожен крок більше не здавалася йому кумедною.
– Схоже, проблем не оберешся, – похмуро подумав він.
Павло чудово знав, що будь–який форс–мажор вибивав Юлію з колії, але ж не настільки!
– Та хто тебе змушує ігристе те брати? – спитав він.
– Ти, схоже, не розумієш, наскільки це важливо для мене, – з докором сказала Юлія.
– Ну чому ж? Не розумію лише одного. Що для тебе важливіше – перспектива стати батьками, чи щоб усе йшло за твоїм планом?
Дружина замовкла. Адже він правий. Юлії справді дуже хотілося малюка, але плани для неї – святе.
Молода жінка ходила по дитячих магазинах і розглядала товари для майбутньої дитини.
Юлія розглядала костюми та пінетки, багато розмовляла з продавцями–консультантами так, ніби в неї вже народився малюк.
Більше того, під час цих походів Юлії спало на думку, що не погано б розрахувати стать, щоб знати, які ковдри брати до уваги – рожеві чи блакитні?
Сьогодні вона хотіла поговорити про це з Павлом, а він, бачте, у гості зібрався!
Того вечора вони так і не пішли у гості. Павло ліг спати у залі.
– Ну, і що тебе дивує? – знизала плечима старша сестра Інна. – Діти народжуються в коханні, а не згідно з якимсь безглуздим планом.
– Але я люблю Павла і впевнена, що він кохає мене, – відповіла Юлія.
– Що я можу сказати? Так, кохання має місце. Але ж чоловіки не роботи. Моя тобі порада: зав’язуй ти зі своїми планами. Впусти у своє життя трохи спонтанності. Ось побачиш, життя стане набагато цікавішим, і, хто знає, може найближчим часом у тебе станеться довгоочікувана вагітність.
Юля замислилась. Схоже, в словах сестри, яка, до речі, була мамою чарівної дівчинки Каті, була правда. Але вона знала інше. Народження дитини – справа серйозна, а отже, і підхід потрібен відповідний.
У результаті Юлія не прислухалася до поради сестри, і це спричинило сварки, спочатку несерйозні і нетривалі, а далі – більше.
– Щось у нас з тобою не так, – похитав головою Павло.
– Просто деякі не відрізняються відповідальністю, – відповіла Юля, і її голос дзвенів від обурення.
– А в чому відповідальність? – pапитав чоловік. – У тому, щоб наслідувати якийсь недолугий план, придуманий невідомо, з якою метою?
Юля зітхнула. Марно пояснювати речі, які одному здаються очевидними, а інші їх не розуміють.
Через три місяці розмов та сварок подружжя розлучилося.
– Ну, чому все так вийшло? – дивувалася Юлія, коли вони вийшли із РАГСу.
Павло лише знизав плечима. Хоча насправді він все чудово зрозумів. Адже людина не робот, щоб жити за заданим алгоритмом, а життя – річ непередбачувана.
– Тебе підвезти? – спитав він. – Насамкінець?
– Та ні, я якось сама доберуся…
– Як знаєш…
Через місяць після розлучення Павло познайомився з Іриною.
Ірина, на відміну від Юлії, не мала нічого проти того, щоб її розбудили о першій ночі і запросили помилуватися заходом сонця.
Павло був у захваті від неї. Так! Саме така дівчина йому потрібна.
Юлія теж була недовго одна. Вона познайомилася з Іваном. Він був щасливий зустріти дівчину, яка, як і він, звикла планувати все.
– Так спокійніше, – сказав Іван. – Знаєш, у якому напрямку рухатись, та й взагалі…
Якось Павла розбудив дзвінок на мобільний. Він глянув на годинник. Пів третьої! Самий сон!
– Павлику, ми просто зобов’язані це зробити! – почув він життєрадісний голос Ірини.
– І що ж ми повинні зробити? – сонним голосом запитав він.
– Поїхати в село на Івана Купали!
– Угу, – відповів Павло і смачно позіхнув. – А ти не могла б попередити мене заздалегідь? Я хоч би підмінився на роботі.
– Так я сама тільки про це дізналася! – збуджено вигукнула Ірина. – А там так гарно! Давай з’їздимо, га?
–Добре, поїхали!
…За останні два тижні це була вже п’ята така спонтанна поїздка. Від перших двох він був у захваті.
Але так вийшло, що тоді він відпочивав.
Павло та Ірина поверталися додому під ранок і засинали після обов’язкової порції кохання.
Але ж завтра на роботу. І взагалі, Павло все частіше ловив себе на думці, що вже ситий по горло спонтанністю.
Павло вперше подумав про те, що, можливо, Юля мала рацію: краще все планувати.
Він сказав Ірині, що вставати о третій годині ночі – не найкраща ідея. Дівчина кивнула:
– Добре, як скажеш.
Зовсім несподівано для себе Павло подумав про Юлю і впіймав себе на думці, що йому не вистачає колишньої дружини. Але на жаль. Він чув, що за Юлією бігає колега по роботі.
– Правильно, навіщо їй такий простак як я? – подумав Павло. – Юлі більше підійде офісний працівник, який, як і вона, звик усе планувати. А шкода…
Спершу Юлія була на сьомому небі від щастя, що знайшла однодумця. Але згодом вона зрозуміла: плани планами, але коли планують обоє, може статися так, що наміри можуть не співпадати. Почалися сварки, і Іван із Юлією вирішили, що їм треба розлучитися.
Пройшов рік…
День міста цього року святкували з розмахом. На головній площі виступали не лише місцеві артисти, а й відомі співаки та гурти.
Павло купив склянку пінного, тарілку фісташок і апетитний шашлик.
Він, не поспішаючи, їв шашлик, запиваючи смачним пінним. Життя прекрасне! Тільки ось…
Павло раптом побачив колишню дружину. Юля була одна і, схоже, їй було не дуже весело.
Вона підійшла до стійки і сказала:
– Кружку пінного, будь ласка. І шашлик. А ще, мабуть, горішків.
– Ну і ну! – посміхнувся Павло. – Прямо моє замовлення продублювала.
– Павло! – радісно вигукнула Юлія, і він зрозумів, що колишня дружина справді рада його бачити. – Оце так зустріч!
– Так, – погодився Павло. – Як справи?
– Та нічого, помаленьку, – невизначено відповіла Юлія.
– Ну, ходімо за столик, і ти мені все розповіси.
– А в мене теж з Іриною не склалося, – задумливо промовив Павло. – Хотілося спонтанності, але не діло, коли її надто багато. Напевно, і справді краще все планувати.
– Ну, не завжди, – посміхнулася Юлія. – Життя часом таке викине, і всі плани нідочого тоді. Я хотіла підійти до народження дитини відповідально, а що сталося? Права була подруга, діти народжуються в коханні, а не на замовлення. Я вже нічого не планую. І тільки–но я перестала це робити, то була приємно здивована.
– Це чому ж?
– А тому що так простіше та цікавіше.
– А я зрозумів, що не можу без тебе, – сказав Павло, з ніжністю дивлячись в очі колишній дружині. – Юль?
– Так?
– А давай почнемо все спочатку?
– Навіть і не знаю, що тобі сказати, – зітхнула Юлія. – Все–таки вважається, що в ту саму річку двічі не ввійти.
– Але ж життя не річка, – заперечив Павло і взяв її руки у свої. – А головне, я хочу бути з тобою. Мені тебе дуже не вистачало.
– І мені тебе теж, – зізналася Юля. – Ех, а може, нам і справді варто ризикнути?
– Ну а я про що?
Через кілька місяців Юля сказала Павлу.
– Павлику, у мене така новина! – закричала вона.
– І яка ж? – поцікавився Павло.
– Павлику, я вагітна! Чудово, правда?
– Це… Це… Це чудово, чудово! – радісно вигукнув він. – Тепер я, як чесний чоловік, зобов’язаний на тобі одружитися. Юлю, ти вийдеш за мене заміж знову?
– Ще питаєш! Звісно, вийду!
Через місяць Павло та Юлія пішли під вінець у другий раз. На цей раз вони знали: це назавжди…
Що й казати, вагітність була незапланованою. Зате якою бажаною!
–Ти така красива, прямо світишся! – зробила їй комплімент Оксана. – Вагітність тобі личить.
– Мені щастя личить, – усміхнулася Юля.
– Теж вірно! І що у нас у планах?
– Нічого особливого, любити та берегти один одного. Чекати на дитину, потім виховувати. А взагалі як Бог дасть.
– Та гаразд? – недовірливо похитала головою Оксана. – І жодного докладного плану?
– Ні. Жодного докладного плану. Тільки короткий та приблизний.
Через тиждень…
– Він схожий на рибку, – із захопленням сказав майбутній молодий татусь, дивлячись на екран.
– Точно! – засміялася Юлія і додала серйозно: – Ти знаєш, я вже люблю його. Або її.
– І я теж.
– А так і має бути, – сказала лікарка. – Вітаю вас, все добре. Приходьте за кілька місяців, дізнаєтеся, хто у вас буде.
– Нічого не хочу дізнаватися! – заявила Юлія. – Хто б не народився, ми любитимемо його. Правда, Павлику?
– Правда! – підтвердив чоловік.
У них народився син, якого вони назвали Матвієм.
– Це просто неймовірне відчуття, тримати на руках власного сина! – вигукнув Павло. – Так і хочеться повторювати цю мить до нескінченності.
– Так немає нічого простіше, – посміхнулася акушерка. – Приходьте до нас іще!
– Неодмінно! – хором сказали молоді і дружно розсміялися.