Ірина зі своїм чоловіком Сашком прийшли додому. Вони зайшли в коридор і стали на порозі.
– Це що таке? – Ірина від несподіванки випустила з рук свою сумочку.
Сашко визирнув з-за спини дружини. Він не відразу зрозумів, про що саме вона говорить.
– Хто це зробив? – жінка важко видихнула.
– Тихо. Заспокойся, – чоловік обійняв Ірину за плечі.
– Сашко, де ми? – зі сльозами на очах запитала жінка і почала плакати. – Хто це зробив?
Ірина стояла, озиралася навкруги і не могла повірити своїм очам.
– Хто змінив шпалери в нашому коридорі? Що це за колір? Я навіть боюся йти далі…
– Давай я сам подивлюся, – зголосився Олександр.
Однак біда не обійшла ні їхню вітальню, ні спальню. Ні, шпалери були поміняні не скрізь, справа була зовсім в іншому: практично всі їхні меблі стояли не на своїх місцях.
Подружжя добре знало, хто так безцеремонно за їх відсутності покомандував у квартирі.
Близько місяця тому свекруха прийшла в квартиру до сина і відразу почала критикувати її оздоблення.
– Шпалери якісь ніякі. Ви як старі прямо, – пробурчала вона. – Потрібно щось яскраве, щоб око тішило!
– Нам все подобається, – скривилася Ірина, намагаючись не показувати родичці своє роздратування.
– Ну ні, так точно не повинно бути! Від таких шпалер тільки й сумувати сидіти. Не дивно, що в тебе нерви, – похитала головою жінка, не слухаючи заперечення невістки. – Меблі якось дивно у вас у вітальні стоять. Все невірно! Шафа має стояти ближче до кута, а не посередині кімнати. У спальні ліжко теж не на своєму місці…
Ірина знову хотіла заперечити, але по обличчю чоловіка зрозуміла, що краще цього не робити, оскільки реакція у відповідь тільки ще більше заведе Дарину Іванівну.
У цьому випадку вона ще довше голоситиме і показуватиме своє невдоволення.
Жінка ще трохи побурчала і пішла. Подружжя, зачинивши за нею двері, з полегшенням видихнуло.
Через два тижні Ірина та Сашко зазбиралися на ювілей тещі, але так як у них був кіт, і залишити його не було з ким, чоловік попросив мати про послугу: доглянути за їхньою відсутністю за ним.
Ірина не надто хотіла довіряти ключі від квартири Дарині Іванівні.
Однак іншого виходу не було і їй нічого не залишалося, як погодитись із пропозицією чоловіка.
Перед від’їздом Ірина кілька разів строго сказала свекрусі, чим саме годувати кота і скільки разів на день міняти воду в мисці.
Їх не було цілий тиждень, і весь цей час мати Сашка дивилася за їх квартирою.
Щодня Ірина дзвонила їй. Свекруха квапливо відповідала, що все гаразд, і швидко прощалася.
Тому, коли вони приїхали, то одразу зрозуміли, що ремонт у їхній квартирі – справа рук Дарини Іванівни.
– Що нам тепер робити? – знесилено промовила Ірина.
– Меблі ми на місце повернемо, та й шпалери теж переклеїмо. Доведеться витратити свій час і гроші, – розвів руками чоловік. – Звичайно, я можу прямо зараз зателефонувати мамі і виказати їй…
Жінка витерла сльози і задумливо глянула на Олександра. Несподівано в її очах блиснув грайливий вогник.
– Не треба! Я вигадала дещо інше! – захоплено сказала вона і радісно посміхнулася. – Твоя мама начебто говорила, що збирається їхати на три тижні у санаторій?
– Так, – Сашко охоче підтвердив слова дружини, не зовсім розуміючи, до чого вона хилить.
У відповідь Ірина таємниче усміхнулася чоловікові і хитро підморгнула. Конкретику він отримав після того, як за кілька тижнів Дарина Іванівна поїхала у санаторій.
Отримавши довгоочікувані ключі від квартири свекрухи, Ірина радо застрибала на місці.
Вона знала, як «віддячити» жінці, яка звикла пхати свій ніс усюди, і не отримувати за це нічого.
Три тижні по вихідних вони на кілька годин навідувалися до квартири Дарини Іванівни.
Поки жінка насолоджувалась відпочинком та спокоєм, її житло змінювалося з легкої руки невістки.
Дарина Іванівна оторопіла, коли вона переступила поріг квартири і не впізнала її.
На відміну від Ірини, вона не почала мовчати і одразу ж зателефонувала синові.
– Що ви зробили з моєю квартирою?! Хто вам дозволяв?! Де мої шпалери із червоними маками?! Що це за зелені квіточки?! – несамовито заголосила жінка.
– Ми подумали та й вирішили, що твої шпалери до інтер’єру не підходять. Вони надто зухвалі, – спокійним тоном почав пояснювати Олександр. – У твоєму віці потрібне щось спокійне й щоб тішило око.
– Шпалери вам не сподобалися?! Зухвалі? Та ну вас обох! Хто дав вам право обирати за іншу людину? Мало, що вони вам не подобалися! Мені зате подобалися! Чоловік дав вам ключі, а ви залізли в особистий простір і наробили незрозуміло що! – все більше злилася, не зменшувала обертів Дарина Іванівна. – Ще й полицю якусь задрипану на стіну причепили! Вона взагалі моїй вітальні не підходить! Шафу навіщо прибрали зі спальні? Ви у своєму розумі взагалі? Наймайте вантажників, хай назад все ставлять!
– Це ми ще не все зробили, що хотіли, – Сашко різко зупинив матір. – Невже тобі не сподобалося?
– Ні! Ви жартуєте з мене чи що? – обурювалася Дарина Іванівна.
– Дивно, чому тоді ти вирішила, що нам сподобаються зміни у своїй квартирі? – Чоловік нарешті наважився нагадати матері про те, що зробила вона в їхній квартирі.
– Порівняв теж! Я зробила все, як треба, а з вашого боку – повний несмак…
– Як би у нас не було в квартирі, це тебе точно не стосується, – уїдливо промовив син. – Якщо ти не хочеш наступного разу побачити свій унітаз посеред вітальні, то не смій більше лізти в нашу квартиру і наводити там свої порядки!
Після цих слів у слухавці запала тиша. Дарина Іванівна, здавалося, була вражена тим, що сказав Сашко.
Однак цього виявилося достатньо для того, щоб мати назавжди засвоїла урок.
Більше вона не лізла зі своїми повчаннями до родичів і обходила стороною всі теми, які стосувалися ремонту або будь-яких змін інтер’єру.