Іра прийшла до своєї бабусі допомогти поприбирати в квартирі. – Іринко, чим же мені тобі віддячити? – запитала бабуся. – Бабусю, якщо ти нагодуєш мене вечерею, то я буду дуже вдячна! Марія швиденько розігріла гречку з котлетами. – Іро, а чого ти не їси? – баба Марія здивовано дивилася на Іру. – Пробач бабусю, але це неможливо їсти. Наче пачку солі насипали, – сказала Іра. Баба Марія застигла з ложкою в руці

Часто буває, що у великих сім’ях обов’язково зʼявляється якийсь забезпечений і самотній родич.

В Іри це була вдова старшого брата бабусі.

Дід Пилип одружився із жінкою, яка молодша за нього на п’ятнадцять років.

Марія Семенівна пережила свого чоловіка, а разом із ним вони пережили сина…

Але оскільки дід Пилип з дружиною довгий час жили самі, то накопичили хороший статок.

І ось тепер численні родичі, як з боку покійного чоловіка, так і з її сторони, почали обходжувати стареньку, сподіваючись отримати її простору квартиру, заміський будинок і чималі накопичення.

Іра у цьому не брала участі. Та й як вона б мала змагатися з батьками, які мали намір отримати для коханого синочка додаткові фінансові блага.

Іра намагалася сподіватися тільки на себе. Вона здобула хорошу освіту, влаштувалася на роботу, планувала накопичити гроші та купити квартиру.

Тому дзвінок від баби Марії її здивував. Хоча сама баба Марія пояснила це тим, що Іра працює поряд, а допомога їй потрібна була терміново.

Іра й справді працювала за дві зупинки від місця проживання родички.

А сталося ось що. Квартиру баби Марії почали заливати зверху сусіди.

Вони не винні, зламалася труба. Воду перекрили швидко, але, на жаль, до баби Марії протікло, а з її слабою спиною прибирати калюжі було важко.

Тому вона викликала терміново кого помолодше і хто поближче.

Іра і слова не сказала, що у протистоянні з водою вона програла і її спідниця була зіпсована. Вийде її привести в порядок, чи ні, Іра не знала, але допомогти родичці вважала своїм обов’язком, хоча б тому, що баба Марія і дід Пилип робили хороші подарунки маленькій Ірі.

А знаючи діда Пилипа, і ляльки, і плюшеві ведмеді, і перший набір косметики – це вплив баби Марії.

Але, щоб бути до кінця чесним, такі подарунки вона робила всім дітям. Просто цього разу Іра була найближче.

-Іринко, чим же мені тобі віддячити? – баба Марія була щаслива, що її улюблені меблі не будуть зіпсовані водою.

-Бабусю, нічого не треба, але якщо ти нагодуєш мене вечерею, то я буду безмежно вдячна. Поки додому доїду, вечерю без мене з’їдять. Сашко завжди їсти хоче. Нічого не залишиться, – засміялась вона.

-Вік у нього такий, – баба Марія пішла на кухню гріти вечерю на двох.

Тільки от поїсти Ірині не вдалося. Гречка була дуже пересолена, так само як і котлети, які неможливо було їсти…

-Іро, чого ти не їси? Ти ж ніби дуже хотіла? – баба Марія дивилася на Іру, яка колупалася виделкою в тарілці, – Чи я несмачно готую?

-Пробач бабусю, але це неможливо їсти. Все дуже пересолене. Немов пачку солі насипали, – Ірі було соромно, але вона не хотіла вдавати, що все смачно.

Баба Марія застигла з ложкою в руках.

Характер в неї був такий, що все прямо говорила.

-Ну що ти таке говориш? – баба Марія образилася. – Якщо тобі не подобається гречка з котлетами, так би й сказала. Навпаки, недосолене…

-Вибач бабусю, але якщо їжа пересолена, то вона пересолена. Не ображайся. Я знаю, що ти смачно готуєш. Але це їсти я не можу…

-Ах не можеш?! – жінка дуже образилася. – Усі їдять, а вона не може! Королева знайшлася. – Ну й не їж.

-Я додому поїду, – Іра зрозуміла, що на неї образилися.

Але їжа й справді була пересолена.

-Не ображайся, але сходи перевірся. Раптом щось зі смаком трапилося. Таке буває.

-Ще й вчити мене надумала?! – жінка розізлилася ще більше.

Іра поспішила залишити квартиру. Було дуже прикро, адже вона хотіла як краще…

На вулицю Іра вийшла голодною й у зіпсованій спідниці.

-Чудове закінчення дня, – зітхнула вона.

Наступного дня Марія Семенівна вирішила поскаржитися подругам на Іру. Вона розповіла все як є, що вона готувала, як завжди, а ця невдячна сказала, що їжа пересолена.

-Марусю, ну що ти нервуєшся. Може, і справді їй було пересолено, – Зоя Марківна, стара приятелька Марії Семенівни, вирішила заступитися за Іру.

Раніше вона не чула від подруги поганих слів про племінницю. Про інших чула, а про Іру – ні.

-Не захищай її, – Марія Семенівна ніяк не могла пробачити Ірі.

-Ну ти чого Марусю. Може Іринка твоя з тих, які сіль вважають не корисною. Звикла собі мало в їжу класти, от і здалося їй, що в тебе пересолено…

-Але вона мене на перевірку відправила, – продовжувала обурюватися Марія Семенівна.

-Так радуйся! – Зоя Марківна сама була б рада, якби її діти, чи онуки відправили її на перевірку. – Дівчина турбується про тебе. Вважала, що в тебе щось не те зі смаком. Знає ж, що ми, люди літні, вперті буваємо.

Нас перевіритися не затягнеш, впремось і не йдемо. Вона тобі колись брехала? Чи підлизувалась?

Марія Степанівна замислилась. А Іра і справді завжди з нею чесна була.

Кілька років тому так взагалі врятувала. У неї нежить був, а Іра приїхала з ліками і відчула, що курка в холодильнику зіпсувалася. А вона сама цього не відчувала…

-Та ні. Ірка не підлиза…

-Ну от і сходи на перевірку. Для свого та її спокою. А раптом це у неї щось, що вона так сіль не сприймає.

Іра дуже здивувалася, коли баба Марія написала їй повідомлення з проханням зайти до неї після роботи.

Вона на неї не ображалася, але була впевнена, що на неї дуже образилися.

-Іро, це тобі, – Марія Семенівна вручила їй згорток ще на порозі. – Я знаю, що ти спідницю зіпсувала. А тобі вона так личила. Я знайшла таку саму.

Іра була здивована.

-Бабусю Марія, ну навіщо? Я можу купити собі іншу, – Іра була дуже зворушена, але їй було трохи соромно приймати такий подарунок. Спідниця була досить дорога. Іра її купила собі колись на день народження.

-Ну, з моєї вини ти її зіпсувала. І я все одно її вже купила, а мені вона буде мала, – усміхалася жінка.

-Спасибі, – Іра обняла жінку.

-Але це і моя плата за інше, з голосу Іра зрозуміла, що сталося щось недобре. – Права ти була Іро.

Вже на кухні, за чашкою чаю Марія Семенівна розповіла, що Зоя переконала її сходити на перевірку, а там молодий фахівець обстежив її і сказав, що це був сигнал серйозних проблем.

І якби вона продовжила їсти стільки солі, то стало б ще гірше…

Баби Марії не стало через два роки… І яке ж було здивування всіх родичів, коли всю спадщину отримала Іра.

Але для Іри спадщина стала тільки маленьким приємним бонусом.

Того вечора, коли вона посварилася з бабою Марією і пішла з її квартири, Іра зустріла Ігоря.

Він проїжджав повз заплакану дівчину, в зіпсованому одязі, і вирішив зупинитися, щоб дізнатися, чи не потрібна їй допомога.

Так вони і познайомилися. А зараз у них двоє діток, вони кохають один одного і дуже щасливі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.