Євген був одружений вдруге. У нього була дочка від першого шлюбу. А Оксана була з двома хлопцчиками на руках. Якось Євген повернувся додому раніше. Він попросив дочку одягнутися. Хотів з нею погуляти в парку. – А чому хлопчиків з собою не візьмеш? Вони б теж сходили, – запропонувала дружина. – Іншим разом обов’язково візьмемо, – пообіцяв Женя, – а сьогодні ми удвох погуляємо.

Євген був одружений вдруге. Його дружина Оксана була доброю і симпатичною жінкою. У нього була дочка від першого шлюбу. А Оксана була вдовою з двома хлопцчиками на руках. Зійшлися дві самотні душі, як то кажуть.

До весілля Женя жив з дочкою в квартирі у своєї матері, а потім переїхав до дружини. У неї була велика трьохкімнатна квартира. Місця вистачило всім.

Хлопчики і батьки зайняли дві спальні, а маленькій Ані дісталася вітальня. Але вона не скаржилася, адже у неї однієї був свій телевізор. Обмежений графіком перегляду, звичайно ж, але все ж.

Синам Оксани було 7 і 12 років. Аня була наймолодшою. Їй було всього п’ять. Діти відразу подружилися, не дивлячись на невелику різницю у віці. Хлопчики були добре виховані, тому добре прийняли нових членів сім’ї.

Оксана не виділяла дітей. Не ділила їх на моїх і твоїх. Все давала і купувала порівну, щоб у родині був мир і злагода.

Євгену подобалася нове сімейне життя. Дружина смачно готувала і вміло справлялася з домашнім господарством. Виховання дітей вона теж взяла на себе. Йому залишалося тільки ходити на роботу і робити чоловічу роботу. Як часто буває в звичайних сім’ях.

Ні, Оксана теж працювала. Як же без цього? Але все одно якось примудрялася все встигати.

Так і прожили вони півроку. Оксана була рада, що є чоловік поряд, який цінує і гріє ночами. А Женя радів, що тепер у його доньки є нова мама. Хоч і тимчасова.

Якось Євген повернувся додому раніше. Він попросив Аню одягнутися. Хотів з нею погуляти в парку.

– А чому хлопчиків з собою не візьмеш? Вони б теж сходили, – запропонувала дружина.

– Іншим разом обов’язково візьмемо, – пообіцяв Женя, – а сьогодні ми удвох погуляємо.

Коли вони вийшли на вулицю, він дбайливо взяв дочку за руку і повів її в бік парку. Всю дорогу вона щебетала, як пташка. В основному розповідала про Рому і Колю, як вони весело разом грають, будують халабуди і ховаються. Але татові все це було байдуже.

Він не казав, але синів Оксани не особливо любив. Йому важливіше за все була його власна дочка. Майже кожен день він питав Аню, чи не ображають її вдома чи в дитячому саду. Але вона була хорошою і слухняною дівчинкою, легко знаходила спільну мову з іншими дітьми.

Коли вони прийшли в парк, батько дозволив доньці пострибати на батуті, потім покататися на гойдалках. А після вони сіли разом на лавочку, поки вона їла морозиво.

– Донечко моя, а ти пам’ятаєш свою маму? – несподівано запитав батько.

– Ні, тільки з твоїх розповідей щось знаю про неї, – чесно сказала дівчинка.

– Так, мама твоя була чудовою жінкою. Найкращою. Таких, як вона більше немає. І ти не переживай, мама тебе все одно дуже любить. Просто їй потрібно було на час виїхати, але вона все одно повернеться, – завів свою звичну пісню Євген.

Він часто так базікав по душам з донькою. Але останнім часом не міг знайти часу, щоб прогулятися з нею.

Аня подивилася на тата і несподівано сказала:

– Хай не повертається. У мене тепер нова мама. І я її люблю. Мені інша не потрібна.

Женя здивовано подивився на дочку.

– Що ти, мила моя донечка, Оксана тобі зовсім не мама. Вона просто моя дружина. Твоя мама зовсім інша. Вона в сто раз краще.

Аня подивилася на тата не менш здивовано.

– Тату, вона мені мама. Вона мене годує кожен день, іграшки купує, уроки зі мною робить. І казки перед сном читає. Тому я її люблю. А ще у мене тепер два братика. Я їх теж люблю. А ту іншу маму не люблю.

Євген був засмучений словами дочки.

– Як же ти можеш її не любити? Адже вона тобі життя подарувала. Вона тебе так любила, коли ти тільки народилася. Навіщо ти таке кажеш?

– Тату, я навіть обличчя її не пам’ятаю. А мама Оксана завжди поруч. Навіть якщо та інша мама повернеться, я все одно з Оксаною залишуся. Адже вона тепер твоя дружина. І я тепер її дочка. Вона сама мені так сказала. І вона мене теж любить.

Аня була кмітливою дівчинкою, але все одно не розуміла, чому тато так тримається за ту одному маму. Вона її дійсно не пам’ятала.

Його перша дружина Катя кинула їх, коли доньці було всього два роки. Не дивно, що дівчинка навіть не пам’ятала, як вона виглядає. Але Євген був упевнений, що пройде час, і Катя усвідомить свою помилку. Що вона повернеться до нього і до доньки. І тому хотів, щоб Аня її не забувала.

Зараз, коли він чув, що Аня любить Оксану, це розчарувало його. Ніби маленька дочка зрадила рідну матір. Але він не міг підібрати слова, щоб все правильно пояснити п’ятирічній дівчинці.

Коли дочка доїла своє морозиво, батько відвів її додому. На кухні їх вже чекала смачна вечеря. Оксана приготувала відбивні і запекла картоплю. А ще був салат з помідорів і огірків, який особливо любила дочка. Точніше вона просто любила вмочати в нього підсмажений в тостері хлібець. Але це було неважливо.

– Привіт, як погуляли? – запитала Оксана з посмішкою.

– Добре, – трохи похмуро сказав Женя.

– Аня, ти що тата ображала? Чому він такий сумний?

– Ні, не ображала. Я просто сказала, що ти моя мама, і я тебе люблю. А ту іншу маму більше не люблю, – сказала Аня і побігла мити ручки.

Оксана здивовано подивилася на Женю. Вона зовсім не розуміла, що відбувається.

– Ти мені поясниш? – запитала вона.

Женя майже відразу придумав, що збрехати.

– Ну, Аня ж знає, що її народила інша мама, – тихо сказав він. – Ось вона і запитала, чи може вона любити тепер тебе і вважати своєю мамою. А я їй сказав, що ти і так її мама. І звичайно ж, вона може тебе любити.

Оксана подивилася на чоловіка недовірливо. Щось їй підказувало, що він зараз недостатньо чесний з нею. Але заперечувати не стала.

Вони всі разом повечеряли і розійшлися по різних кімнатах. Женя пішов дивитися телевізор, Оксана прибирати на кухні, а діти грали в дитячій. Оксана намила їм фруктів і хотіла віднести в кімнату, коли почула щось цікаве.

Маленька Аня сварила Рому.

– Оксана моя мама, – говорила дівчинка.

– Ні, моя, – з посмішкою відповідав її син.

– І моя, – наполягала Аня.

– Ні, тільки моя і Колі.

– І моя, – вже майже зі сльозами вигукувала дівчинка.

– Ні, тільки наша! – підсумував Рома.

– Ну і добре! У мене і своя мама є. І тато сказав, що вона найкраща. А ваша мені тоді не потрібна. І скоро моя мама приїде і забере мене. А ви зі своєю Оксаною залишитеся! – закричала вона зі сльозами на очах і вибігла з кімнати.

Аня прибігла в вітальню і сіла поруч з татом на диван. Вона була так ображена на Рому за те, що він не хоче ділитися своєю мамою. Тому просто сиділа і тихенько схлипувала.

Женя притих. Він чув все, що кричала дочка. І розумів, що зараз у його дружини виникнуть питання.

Оксана зайшла у вітальню і запитала чоловіка:

– Поговоримо?

Він встав і пішов з нею на кухню. Дружина дивилася на нього ображено і трохи розгублено.

– І навіщо ти все це сказав Ані? Ти що все чекаєш, поки її мама повернеться? Тільки чесно говори!

– Я не чекаю, – почав брехати Женя, – просто не хочу, щоб вона свою матір забувала. От і все!

– Ти навпаки радіти повинен, що тепер дочка з мамою живе, яка її любить. Я ж її як рідну прийняла в сім’ю. Що ти робиш?

– Сам не знаю. Іноді мені здається, що наш шлюб був помилкою. Ніби я зрадив Катю, коли одружився вдруге.

– Женя, ти в своєму розумі? Тебе кинула колишня дружина з дворічною донькою на руках. Вона поїхала в інше місто з якимось мужиком. За три роки вона жодного разу не подзвонила і не запитала, як там її дитина. І ти все одно думаєш, що зрадив її?

– Коли це говориш ти, звучить так, ніби я ненормальний, – зауважив Євген.

– Тому що так і є. Це не нормально.

– Мабуть, ти права. Мені здається, що нам краще піти. Ми чужі в цьому домі. Он і сини твої Аню не люблять. Ми краще назад до мами жити підемо.

– Женя, а ти в курсі, що ти мій чоловік? За ці місяці я встигла полюбити Аню. Вона тепер і моя дочка. І ти думаєш, що я тобі так просто її віддам?

У цей момент за дверима почувся якийсь шурхіт. Оксана відкрила двері і виявила трьох дітей, які безсовісно підслуховували дорослі розмови.

– Мамочко, – почав благати Рома, – не давай йому Аню. Я більше не буду її дражнити. Обіцяю!

Аня стояла з очима повними сліз і дивилася на тата.

– Я не хочу йти до бабусі. Вона на мене вічно лається. І солодке не дає зовсім. І там у мене братиків немає. Я хочу з мамою Оксаною жити! І з Ромою. І з Колею!

Євген був так розчарований словами дочки. Він знову відчув, як тінь зради закриває його очі. Він одягнувся і вийшов з дому. На прощання тільки сказав з гіркотою:

– Ну і живіть всі разом!

Цю ніч він переночував у своєї матері. А вранці відправився шукати Катю, де б вона не була.

Йому треба було кілька днів, щоб роздобути її нову адресу. Але він його все-таки знайшов. Недовго думаючи, Євген відправився на пошуки своєї колишньої дружини. Він все ще вірив, що вона може повернутися, потрібно тільки попросити.

Коли прийшов до її новій квартирі, то без зволікання натиснув на кнопку дзвінка. Двері відчинив якийсь незнайомий чоловік.

– Доброго дня, а Катю можна? – невпевнено запитав Женя.

Чоловік жестом запросив його увійти. У квартирі все було дорого-багато. Гарні меблі, свіжий ремонт. У центрі стіни висіла чудова картина з морським пейзажем. Відразу було зрозуміло, що сім’я не бідує.

Через кілька секунд в передпокій викотилася вагітна Катя. Вона була вже на останньому місяці.

– Привіт, Катю, я тебе знайшов!

Жінка здивовано подивилася на нього і лише сказала:

– Забирайся звідси. І забудь сюди дорогу!

Вона демонстративно відкрила перед ним двері і показала пальцем на вихід.

– Але, Катю, наша дочка, вона ж за тобою так сумує! – наполягав він.

– Вона тепер твоя дочка і твоя проблема. Сам вирішуй, що з нею робити, – сказала Катя і виштовхала його за двері.

Пригнічений Євген поїхав назад на вокзал і купив квиток на нічний рейс автобуса. До ранку він повинен був повернутися додому.

Всю дорогу він розмірковував про те, щоб було реальністю, а що вигадкою. Він так сильно застряг в минулому, що зовсім не бачив справжнього. Не помічав Оксану і те, як вона любить його і дочку.

Він хотів швидше повернутися додому і попросити у неї вибачення. Вибачитися за все, що наговорив і зробив. Він нарешті усвідомив, як сильно помилявся. І як раз в цей момент автобус занесло на узбіччя, і він ліг на бік.

Євген не відразу зрозумів, що відбувається. Всі навколо kричaли. Але він не відчував бoлю. Женя озирнувся по сторонах, потім оглянув своє тіло.

Маленька Аня спала в своєму ліжечку. Здавалося, ніщо не може порушити її безтурботний сон. Вона раптом схопилася і вигукнула:

– Тату! Татко! Татко!

Оксана підбігла до доньки. Аня було так налякана.

– Що трапилося, мила?

– Таточку! З ним щось трапилось?

– З чого ти взяла, крихітко? З ним все добре. Він скоро повернеться, – наполягала Оксана.

– Подзвони йому, будь ласка. Зараз же подзвони!

Була друга година ночі. Дзвонити в такий час було незручно, але заради дочки Оксана зважилася.

Якраз в той момент, коли Женя зрозумів, що він залишився живий, що з ним все добре, пролунав дзвінок телефону. Це була Оксана:

– Ти в порядку? – запитала вона холодним тоном.

– О боже, так, я в порядку. Як же я радий тебе чути!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.