Дарина гортала стрічку в соцмережі і тут її погляд натрапив на фотографію Віолетти, доньки її подруги.
Стрічка Лариси завжди рясніла фотографіями 19-річної Віолетти. Але цього разу Дарину щось дуже здивувало в обстановці квартири, де було зроблено фото…
-Це ж моя кухня! – раптом вигукнула жінка.
Дарина уважніше придивилася до фото – може все-таки кухня просто схожа на її.
Але ні! Це точно була її кухня! Навіть її горнятко потрапило в кадр.
Дарина дуже здивувалася, адже після ремонту та встановлення нових кухонних меблів, Лариса з Віолеттою не були у неї в гостях.
Дарина негайно зателефонувала подрузі!
-Привіт, Ларисо! – сказала вона в слухавку єлейним голоском. – А коли це твоя Віолетта у мене на новій кухні фотографувалася?
-З чого ти взяла? – здивовано запитала Лариса. – Це вона у подруги в гостях була.
-Дивно, – задумливо сказала Дарина. – Ну не може бути, щоб все однакове було: і кухня, і стіни, і штори, і навіть горнятка.
-Ну так, дивно, – погодилася з нею Лариса. – Може тобі все-таки здалося?
-Ларисо, а приходь-но ти в гості, – запросила її Дарина, – заразом і кухню нову подивишся.
-Добре, увечері заскочу, – пообіцяла Лариса.
У Лариси з голови не виходила розмова з Дариною і вона вирішила зателефонувати дочці.
-Віолетточко, – ласкаво розпочала розмову Лариса. – А нагадай мені, будь ласка, як звуть подружку, у якої кухня така гарна? Ну, на останній фотографії.
Віолетта, здогадавшись, що мама неспроста поставила це питання, вирішила уникнути відповіді:
-А навіщо це тобі? Ой, мамо, ніколи, я тобі потім передзвоню.
Відключивши телефон, Віолетта почала напружено думати, що сказати мамі – де, коли, у кого! Все, що завгодно, тільки не правду!
Увечері, одразу після роботи, Лариса приїхала в гості до Дарини.
Віолетта їй так і не передзвонила і її телефон досі був відключений.
Зайшовши на кухню, Лариса зрозуміла – це та сама кухня. Не точнісінько, а саме та!
-Дарино, я нічого не розумію, – з хвилюванням сказала Лариса. – А може вона до Наталки приходила?
Наталя – дочка Дарини, старша за Віолетту на рік.
Дівчатка між собою добре ладнають, але подругами ніколи не були.
До того ж, Наталка два місяці тому поїхала на практику в інше місто.
-Ні, це виключено, – задумливо сказала Дарина. – Я в Наталки теж питала.
Подруги подивилися одна на одну. Вони думали про одне й те ж саме – невже Віолетта приходила до Михайла, чоловіка Дарини?!
Лариса взялася за голову.
-Не може бути, – заплющила очі Лариса.
Дарина в заціпенінні продовжувала дивитися на подругу.
-Мишко скоро прийде з роботи, у нього й спитаємо, – сказала Дарина. – Ти знаєш, Ларисо, я не хочу вірити в те, що мені спадає на думку. Ось скаже зараз Мишко, що я все придумала, то я, напевно, повірю йому.
-А я не хочу вірити ні в чиї фантазії, – відповіла Лариса. – Мені потрібна правда. І якщо все так, як я думаю – я їй влаштую!
У цей час із роботи прийшов Михайло. Побачивши Ларису, він радісно сказав:
-О, привіт Ларисо! Ну, як тобі наша нова кухня?
-Чудова, Михайлику! – відповіла йому Лариса. – Особливо Віолетті вона дуже сподобалася.
-А що, вона теж прийшла? – намагаючись приховати нервозність, спитав Михайло.
-Та ні, – з усмішкою відповіла йому Лариса. – Вона раніше її бачила. Навіть фото зробила. Хочеш покажу?
Михайло вже навіть не міг приховати свою знервованість, а Лариса підсунула йому під ніс фото доньки на фоні їхньої кухні. Михайло дивився на фотографію і білів.
-Я слухаю тебе, – строго сказала Дарина, дивлячись йому просто в очі.
-А що ти хочеш почути? – запитав Михайло, відчуваючи бурю.
-Правду, – тихо сказала Дарина. – Що в тебе з Віолеттою?
Михайло опустив очі, помовчав хвилину і крикнув:
-А що ти хотіла? Я чоловік! Що я маю робити, якщо дівчина сама до мені заграє? А ти, замість того, щоб за мною дивитись, краще за собою дивися! На кого ти стала схожа? Та ти…
Не встиг Михайло договорити, як Дарина скочила з місця.
-Та як ти міг! – прошипіла Дарина. – Ну, гаразд, я тобі не гарна, але чому Віолетта? Вона ж виросла на наших очах, вона дочці твоєї ровесниці! Пішов геть із дому!
-Михайле! Як ти міг?! – кричала до нього Лариса.
-А що ти до мене лізеш? – огризнувся Михайло. – За собою дивися! І за своєю донькою! Через твою нерозумну дочку в мене тепер сварки в сім’ї.
Михайло зібрав свої речі й пішов до мами. Щоправда, через місяць він почав проситися назад, але Дарина навіть слухати його не хотіла. Він просто їй став неприємним.
Як і Віолетта. Адже вона цю дівчинку завжди любила.
І коли Лариса запитала Віолетту, навіщо вона це зробила, та просто відповіла:
-А що такого? Ти ж сама казала, що дядько Михайло – мужик хороший, а тітка Дарина – нерозумна тітка, якій просто пощастило з чоловіком… І нічого особистого. І жодної моралі.
А Дарині й справді пощастило, що Всесвіт очистив її життя від зрадників…