– Чому ваза стоїть тут? – здивовано запитала Лариса у чоловіка. Той знизав плечима.
– Напевно, ти перед від’їздом її сюди поставила.
– Ні, я не могла це зробити. – Лариса кинула впертий погляд в бік чоловіка. – І взагалі, тобі не здається, що тут надто чисто? Нас не було цілий місяць!
– Барабашка завівся, – трохи нервово розсміявся Денис, і постарався перевести розмову. – Може, шашликів пожарим, га? І сусідів покличемо? Микитенки точно вже приїхали, вони ж все літо на дачі живуть.
– Тобі зовсім не цікаво, що відбувається в нашому домі? – жінка щиро дивувалася. А якщо в нашу відсутність хтось забрався в будинок? Так, звичайно, одна ваза не показник … Хоча і стопка книг з журнального столика пропала … І диван трохи пересунутий …
– Нічого ж не пропало? Ти можеш собі уявити злодія, який замість того, щоб шукати цінні речі, наводив порядок в домі?
– Я розумію, що це нерозумно, але …
– Ніяких «але!” Ми приїхали сюди відпочивати, а не ламати голову над рухомими предметами. – Чоловік м’яко обійняв дружину за талію і повів її на вулицю. – Хочеш скупатися? Водичка в басейні відмінна, сам перевіряв …
Лариса хоч і зробила вигляд, що змирилася з ситуацією, заспокоюватися не збиралася. Надто вже часто вона чула історії, як у відсутності господарів на дачу пробираються бездомні. Ось так приїдеш невчасно і все!
Тому, як тільки чоловік поїхав у відрядження, жінка звернулася в одне агентство, співробітники якого буквально за один день встановили камери по всій дачі. І доступ до них мала лише Лариса. Дениса вона вирішила поки в це не втягувати. Раптом їй і правда просто привиділося.
Пару тижнів все було тихо, але потім їй прийшло повідомлення про рух в будинку.
– Так, я знала, – самовдоволено заявила вона кішці, що сиділа поруч. Та не удостоїла її навіть поглядом. – Хтось під час нашої відсутності користується будинком …
Хтось. Ну як, хтось … Денис власною персоною! Людина, яка старанно запевняла жінку, що нічого не відбувається, заявився на дачу. Один. Не попередивши. Точніше, збрехавши про чергове відрядження.
– Може, він просто вирішив все перевірити? – пробурмотіла вона, не дуже вірячи своїм словам. Це не було схоже на перевірку. Швидше, на підготовку до зустрічі. – Або я чогось все ж не знаю?
А між справою, на екрані з’явилося ще одна дійова особа. Дуже навіть миленька блондинка, з порога кинулася на шию Денису.
– Ах ти *****, – вельми емоційно вилаялася жінка. – За моєю спиною, в моєму ж будинку! *****! *****!
Лариса підскочила і почала міряти кімнату кроками. Це був перший раз? Чи їй систематично зраджували?
З ноутбука лунав грайливий сміх і ласкаві бурмотіння. Потім звуки пропали, мабуть парочка перемістилася в містечко зручніше.
– Ні, я це так просто не залишу! – зла до чортиків Лариса набирали телефон свого адвоката. – Жебраком до мене прийшов, жебраком і підеш! Так ти повинен переді мною на колінах повзати! Я привезла тебе в столицю, влаштувала на високооплачувану роботу, возила на курорти … А ти вирішимо мені ось так от відплатити!
Розмова з адвокатом вийшла короткою, чоловік обіцяв вже до ранку приготувати всі необхідні документи. Наступний дзвінок був батькові, у якого і працював Денис. Одна хвилина – і роботи він теж позбувся.
Всю ніч Лариса сиділа біля екрану і намагалася зрозуміти, чому ця блондинка краще неї. А потім парочка поїхала, запустивши перед відходом клінінгову службу. Ось і відповідь, чому речі лежали не на своїх місцях.
Чоловіка Лариса чекати не стала, поїхала додому. У квартирі залишився адвокат і парочка охоронців, покликаних простежити, щоб чоловік не прихопив нічого зайвого, коли назавжди покине це місце …