Довгі роки Лариса Аркадіївна була впевнена, що їй вдалося змінити долю, яка затьмарила її юність сумними подіями, і «самій зробити …
Історії
Марія випадково зустрілася зі своєю подругою Галиною в магазині. Жінки перекинулися привітаннями, трохи порозмовляли. – Марія, я тебе попросити хочу про дещо…, – сказала Галя, і зупинилася, неначе соромлячись. – Про що? – зпитала Марія. – Ти тільки вислухай мене спокійно, і не відмовляй одразу, – пояснила Галя. – Добре, – кивнула Марія. – Поступися мені своїм чоловіком! Віддай свого Андрія мені! – раптом сказала Галина і уважно подивилася на Марію. – Що?! Галю, що ти таке кажеш? – Марія здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається
– Марія, я тебе попросити хочу про дещо… – Про що? – Ви ж з Андрієм давно вже нарізно живете, …
Борис Григорович прийшов додому не в настрої. Побачивши дружину, яка вийшла йому назустріч, чоловік запитав: – Де наша донька? – З подругою кудись пішли… – відповіла жінка. Борис Григорович вийняв з кишені свій телефон і набрав номер дочки. – Ти де там ходиш так пізно? – запитав він у слухавку. – Тату, я зараз вже прийду додому, але… – сказала Діана. – Що це ще за «але»?! – роздратовано запитав батько. – Говори, що там в тебе таке. – Я прийду не одна, – далі пішла загадкова пауза. – А з однією людиною… – Якою ще людиною?! – Борис Григорович не розумів, що відбувається
– Миколо, що ти такий задумливий? У нас же ж випускний вечір, ми закінчили інститут! – Ось і я про …
Андрій прийшов з роботи якийсь похмурий і розсіяний. – Ти якийсь дивний! Проблеми на роботі? – запитала дружина. Андрій мовчав, а потім раптом видав: – Яна, нам треба серйозно поговорити. Хлопчики, йдіть до своїх кімнат! – І що ж за така серйозна розмова? – за кілька хвилин мовчання, запитала Яна. – Хлопчики пішли, можеш говорити. – Я від тебе йду! Ти була частиною мого плану, і тепер, коли мій план вдався, ти мені не потрібна! – раптом сказав дружині Андрій. – Плану? Якого ще плану? Про який план ти говориш?! – Яна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Та як мені тепер жити далі? – схлипуючи, шепотіла Яна. – Ось потрібна мені була ця правда? Чому він …
Катя посварилася зі своїм коханим чоловіком Василем. Засмучена, вона пішла у садок по сина Дениса. Коли вони прийшли додому, квартира зустріла їх тишею й темрявою. З вішалки зникла куртка чоловіка, не було й черевиків. – Заспокоїться, та й повернеться, – вирішила Катя і почала смажити картоплю з салом, яку дуже любив її Василько. Але той так і не прийшов додому… Наступного дня Катя поїхала до чоловіка на роботу. Вона підійшла до його кабінету і відкрила двері. Василь стояв до неї спиною. Катя глянула на свого коханого і аж відсахнулася від побаченого
Катя з Василем зустрічалися два роки. Мама Каті вже переживати почала, що дочка час втрачає з ним, до весілля справа …
Віра у кафе святкувала своє день народження. Свято було в самому розпалі, гості їли, пили, танцювали. Раптом слово взяв чоловік Віри Павло. – Кохана, ти знаєш, як я тебе люблю! – сказав він, взявши мікрофон. – І сьогодні я хочу подарувати твою мрію! Павло підійшов до Віри і простяг їй великий святковий конверт. – Дякую! – зраділа Віра. – Тільки відкрий, подарунок вдома, не показуй його всім, – пошепки попросив Павло. – Добре, – погодилася Віра. Наступного дня, з ранку Віра насамперед полізла дивитись подарунок Павла. Жінка відкрила конверт, заглянула всередину і аж рота відкрила від обурення
Віра та Павло перебували у стосунках цілих два роки і вже близько року жили разом. Місяць тому чоловік зробив дівчині …
У Тетяни не стало матері… У чому була, в тому вона й поїхала у рідне село. В хаті все виглядало так, ніби мама вийшла і зараз повернеться, сплесне руками і почне поратися біля печі… На очі Тетяни найшли сльози. – Матусю, як же так? Ти так мені потрібна… – Тетяна присіла на ліжко, зняла зі спинки мамину кофту і пригорнулася до неї. Запах не встиг ще вивітритися. Тетяна розплакалася. Потім непомітно задрімала, обіймаючи мамину кофту… Крізь сон вона почула стукіт. Тетяна встала з ліжка, відкрила двері й відійшла назад від побаченого
Тетяна поїхала з села у місто і вступила вчитися. Після сільської школи було складно, але вона цілими днями сиділа за …
Оля прокинулася рано і хотіла було приготувати сніданок, відкрила холодильник, але крім шматка масла там нічого не було. – Треба швидко сходити в магазин, поки Андрій ще спить, – вирішила вона, зібралася і вийшла з дому. Повертаючись додому, Оля сподівалася, що чоловік ще спить та не помітить її відсутності. Вона тихо відчинила вхідні двері будинку своїм ключем, зайшла в середину і застигла в заціпенінні. У коридорі стояли дві великі валізи! Оля здивовано дивилася на валізи, не розуміючи, що відбувається
Як же хочеться сонця та море, мріяла Оля. Здавалося, що цієї зими кінця та краю не буде. Лютий замітав снігом …
Марина з Ігорем відгуляли своє весілля. Наступного дня молодята прокинулися пізно, довго відпочивали після вчорашнього гуляння. – Боже! Вже майже третя година дня! – запереживала Марина, глянувши на годинник. – Треба вставати! Марина з Ігорем привели себе в порядок, перекусили. – Ну що, порахуємо, скільки нам грошей подарували? – запропонувала жінка. – Давай! – погодився Ігор. Марина вийшла у кімнату, взяла сумку, у яку складали всі подаровані конверти. – А сумка, то важка! – задоволено сказала вона. Марина з Ігорем відкрили сумку, глянули в середину і застигли від побаченого
Більшість людей, які бачили Марину вперше, ніколи не повірили б, що ця дівчина має жорсткий характер. Зовні вона була схожа …
Марина занедужала. Надвечір з роботи прийшов її чоловік Андрій. – Що у вас тут трапилось? – він здивувався, що Марина лежить на ліжку. Його дочка Ліза варила на кухні макарони, а Марина їй з кімнати підказувала. – Я зараз встану! – гукнула Марина, побачивши чоловіка. – Тату, я макарони з тушонкою приготувала! – гордо сказала батьку Ліза… До ночі Марині стало гірше, і її забрала швидка. У лікарню до Марини Ліза поїхала разом із татом. Андрій тихо говорив у коридорі з лікарем, але Ліза все одно дещо почула. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила
Ліза прокинулася – темно. І заголосила: – Мамо, мамо, ти де? Марина одразу скочила, вона чуйно спала: – Лізонько, дитинко, …