– Ой, подивися, люба, тут шинка! А ось ще й сир смачненький! Я люблю такий, з дірочками. Так, а що …
Історії
У Лесі був день народження. Запрошені на свято родичі її вітчима Михайла приносили дівчинці досить непогані, але недорогі подарунки. Навіть проговорився хтось при Марині, що взяли вони їх зі «списку бажань» на сторінці у соцмережі дівчинки. Два кухлі з симпатичними принтами, недороге покривало, купа гарної канцелярії, яку Леся дуже любила… Але мати Лесі Марина бачила тільки планшет, дорогі навушники, два джойстики до приставки. І раптом вирішила, що відбувається серйозна несправедливість! Вона вирішила забрати частину подарунків. І тут почалося
– Ох і не люблю я тебе, мамо! Не люблю! І цих двох теж! Це нечесно! Неправильно! І ти неправильна! …
Анатолій привіз до родичів свою наречену Олену. Молодих у рідному місті зустріли гідно. Мама приготувала фірмову качку, бабуся привезла соління з дачі… На Олену прийшли подивитися й інші родичі. – У нас не просто сім’я, у нас команда! Всі один за одного горою! – заявила бабуся Толіка. Перший вечір пройшов добре. Сімейні фотоальбоми, розмови про дитинство Анатолія. – Як тобі мої? – тихо спитав Анатолій кохану. – Вони милі, – прошепотіла Олена. – Даремно я хвилювалася… А наступного ранку в кімнату, де спали Анатолій з Оленою, зайшла майбутня свекруха. – Толіку, вставай! – безцеремонно вигукнула вона. – В нас багато справ! Олена оторопіла
Тридцятирічний Анатолій переїжджав у нове місто з великою валізою, ноутбуком і акуратно складеним пальто, яке мати вручила йому на вокзалі …
– Мамо, а чому я не маю тата? – все частіше питала Ганна у матері Таїсії. Таїсія намагалася придумати виправдання. Але Ганна розуміла, що це відмовки і вимагала собі батька, справжнісінького, як у інших дітей. Якось Таїсія не витримала і після садка повела дочку в парк. – Знайомитися з батьком будеш, – прошепотіла вона Ганні. – Я знаю, де він працює. Таїсія привела доньку в парк, а там недалеко були гаражі. У гаражах вони знайшли батька… – Валерію, – Таїсія говорила тих. – Я привела познайомити з тобою дочку. А далі все пішло шкереберть
Батько… Та в неї навіть язик не повернеться так назвати цю людину. Стільки всього вони пережили, і тільки через одного …
Дмитро вирішив переїхати в село. Саме на краю села вирішив влаштуватися. А для чого? Щоб потім завести невелику ферму, торгувати молоком, сиром та яйцями у місті на базарі, і бути самому собі господарем. – Набридло на дядька працювати, – так і казав він сусідам. – У місті шумно, набридли сусіди. А у селі – ти сам собі господар. Що хочу – те й роблю… – Правильно, – схвально кивав йому сусід Ігор Іванович. – Тут простір, землі багато, але й роботи вистачить, тільки не лінуйся. Але перше враження про нового мешканця невдовзі почало змінюватися
Село Качкарівка давно не бачило нових мешканців, тому раділи місцеві жителі, що приїхав до них енергійний молодий чоловік із дружиною, …
Людмила Романівна відкрила гаманець, вирішивши перерахувати гроші, що залишилися з пенсії. Не густо. – До кінця місяця точно не протягнути, – зітхнула жінка. Квартира у Людмили Романівни була велика, трикімнатна. – Може квартиранта взяти? – подумала вона, і написала того ж вечора оголошення про здачу квартири. Наступного ранку, жінка пройшлася по району і розклеїла оголошення. Першого дня була тиша. А на другий вечір пролунав дзвінок у двері. Жінка навіть якось не чекала, заметушилась, потім вийшла в коридор. Людмила Романівна відкрила двері і… остовпіла від побаченого
Людмила Романівна відкрила гаманець, вирішивши перерахувати гроші, що залишилися з пенсії. Не густо. А якщо точніше, то зовсім сумно. Пару …
Сашко був на корпоративі. Його колежанка Ольга почала показувати йому знаки уваги. Танці, посмішки, ігристе… Пішов Сашко її проводжати додому. Звідки не візьмись – бабуся на переході. – Любий, допоможи, – сказала старенька. – Не встигну я перейти, а машини літають. Мені додому пора, в аптеку ходила, ліки у чоловіка закінчилися. – Звичайно, допоможу! – Сашко підхопив бабусю під руку. – Сашко, ти що у благодійники записався?! – вигукнула Ольга. – Хай сама йде! – Не слухайте її, вона просто трохи весела зі свята, – сказав Сашко. – Розумію, – сказала бабуся. – От тільки в тебе є дружина, діти, а це помилка! Не роби цього. – Звідки ви знаєте?! – Сашко оторопів від несподіванки
– Сашко, а ти взагалі любиш свою дружину? – Як тобі сказати, я люблю порядок, смачно поїсти, а з нею …
– Серйозно? Розлучаєтеся? – Галя дивилася на батьків і не вірила своїм вухам. – Я не можу жити з цією жінкою! – вигукнув Мишко. – Вона зрадниця! – Мишко, я ніколи тобі не зраджувала! – відповіла Ірина. – Ну-ну! – сказав той. – Мамо, тату, ви ж двадцять п’ять років прожили разом! – сказала Галя. – І ви ніколи не сварилися! В нас була найкраща родина на світі. – Так вона мені всі ці двадцять п’ять років і брехала! – сказав Мишко. – Ніколи я тобі не брехала! – невдоволено відповіла Ірина. – Тату, а з чого ти вирішив, що мама тобі брехала? – запитала Галя. – У чому саме? Вона не розуміла, що це робиться
– Серйозно? Розлучаєтеся? – Галя не вірила своїм вухам. – Я не можу жити із цією жінкою! – вигукнув Мишко. …
Лариса розлучилася з Віктором. У її житті та житті дітей чоловік не з’являвся майже п’ять років. А потім зненацька зʼявився на порозі квартири, яку винаймала Лариса! Як Віктор знайшов адресу – одному Богові відомо. Але Лариса припускала, що йому підказав хтось зі спільних знайомих… – Ларисо, ти цей… – почав Віктор. – Давай почнемо все спочатку, га? Не можу я більше сам все це витримувати. Ми любили один одного, тож ніколи не пізно почати все спочатку! – Кхм… – раптом пролунав за спиною Лариси голос. Перевівши погляд за спину Лариси, Віктор побілів від побаченого
– Вітю, а решта грошей де? Що ти мені тицяєш ось ці ось 5 тисяч, яку діру я ними закривати …
Ірина вирішила прибрати у кабінеті свого чоловіка Віктора. – Там все в порядку, – сказав той. – В порядку?! – пирхнула Ірина. – Та там пилюки стільки, що археологи могли б проводити розкопки! Віктор знизав плечима. – Гаразд, роби що вважаєш за потрібне, – сказав він. – Тільки прошу, не перекладай документів… Коли чоловік пішов Ірина з ганчірками та миючими засобами, рішуче попрямувала до кабінету. Вона почала прибирати і складати речі коли раптом помітила у шухляді якусь скриньку. Ірина обережно витягла її і відкрила. Там був якийсь конверт. Ірина відкрила його і ахнула від побаченого
Можливо, іншого разу Ірина б і відступила. Та й справді: навіщо порушувати заведений затишок, той дивний симбіоз хаосу та порядку, …