– Давай на дачу Оленку з собою покличемо? – Марина затишно влаштувалася на дивані. Ігор її обійняв і вони вкотре …
Історії
Надійка з бабусею лущили на веранді горох. Старенька глянула на онуку. – Сталося це за три роки до того, як я заміж вийшла, – почала вона. – Був у нас у селі хлопець – Микола. Гарний, працьовитий. На нього багато дівчат задивлялися, а він повз ходив, ні на кого не дивився. І раптом по селу звістка промайнула: Миколка одружився! Дівчину взяв із сусіднього села – гарну, але безпридану, сироту. Через рік син у них народився – назвали Василько. Жили, як усі – працювали, город садили, а головне – ніколи не сварилися. А якось пізно восени сталося несподіване
Десятирічна Надійка звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, яка сиділа на сходах. – …
Люда з Анатолієм одружилися. Все було добре, поки не сталося несподіване… Якось Люда поспішала додому з роботи. Вона бігла сходами, не дочекавшись ліфта, і побачила сусідку, яка відкривала двері. Вона привіталася, а сусідка примружилася. – Невже це правда, що наш Толік знайшов собі доглядальницю? – раптом ні з того ні з сього запитала сусідка. – Я не доглядальниця, я дружина, – чемно відповіла Люда. – Ми з Анатолієм одружилися. – Так ось я й кажу! – продовжила сусідка. – Ти що думаєш ти перша така, чи що? Люда розгублено кліпала, не в змозі повірити в слова сусідки
Дзвінок будильника не розбудив Люду. До цього часу вона вже лежала з широко відкритими очима, давно звикнувши прокидатися без будь-якого …
Іван дивився з онуком телевізор, дружина Надія робила на кухні фруктове желе. Несподівано, Надія прибігла з кухні вся схвильована. – Щось сталося? – запереживав Іван. – Давай зробимо невеликий експеримент, – задоволено вигукнула Надія. – Який ще експермент? Ти про що? – не зрозумів Іван. Надія скоса глянула на онука, а потім поглядом покликала Івана підійти до неї ближче. Іван встав з дивану, зробив декілька кроків до дружини. – Нахились ближче, – сказала Надія і щось шепнула чоловікові на вухо. Іван вислухав дружину і аж рота відкрив від почутого
Надія уважно спостерігала за онуком, який будує на підлозі великої кімнати разом із дідусем залізницю. Син із невісткою залишили його …
Поліна виймала деко з пирогом з гарячої духовки, коли пролунав дзвінок у двері. Накривши пиріг чистим рушником, жінка пішла відкривати. На порозі з двома валізами стояла її свекруха Зоя Федорівна. Підхопивши валізи, вона хотіла зайти в квартиру, але Поліна перегородила їй дорогу. – Що вам тут треба? – запитала вона. – Відійди, я до сина приїхала! – відповіла свекруха й знову спробувала пробратися у коридор. – Це моя квартира, я вас не запрошувала, – сказала Поліна і зачинила двері… Пройшов якийсь час. Поліна вийшла на лоджію, подивилася вниз і аж за голову взялася від побаченого
Дзвінок у двері пролунав тоді, коли Поліна виймала деко з пирогом з гарячої духовки. Накривши пиріг чистим рушником, жінка пішла …
Володимир повертався додому з двома важкими сумками у руках. Чоловік піднявся на свій поверх, дістав з кишені ключ, вставив у замкову щілину. Двері квартири несподівано не піддалися, були зачинені зсередини. Перше, що він подумав – господиня прийшла робити прибирання. Володя натиснув кнопку дзвінка. За хвилину двері відкрилися і Володя побачив перед собою зовсім незнайому дівчину. – А ви хто? – запитав чоловік. – Я…Я…Я, – спробувала відповісти дівчина, як раптом неочікувано розплакалася. Володимир здивовано дивився на незнайомку, не розуміючи, що відбувається
Володя відчинив двері своїм ключем і в коридорі відразу спробував носом втягнути в себе якнайбільше повітря. Пахло не їжею. Пахло …
Зоя варила на кухні зелений борщ, коли додому повернувся чоловіка. Роман зняв куртку в коридорі, і вже за хвилину зайшов на кухню, в руках у нього був шикарний букет червоних троян. – Що за привід? В честь чого такий подарунок? – радісно спитала Зоя і почала нюхати квіти. – Цей букет квітів не тобі! Він іншій жінці з якою я зараз маю зустрітися, – несподівано сказав чоловік. – Іншій жінці? Цікаво ж якій? Можливо поясниш? – округлила очі Зоя. Роман важко видихнув і все розповів дружині. Зоя вислухала чоловіка і аж присіла від почутого
– Романе, ти знаєш цю дівчину? Вона вже третій день поспіль дивиться мої фото та відео в інтернеті, – запитала …
Не стало бабусі Марії. Її любили усі. Життя у бабусі було нелегке. З дитинства вона жила в селі, там вона й працювала потім, там і заміж вийшла. Народилися в молодих двоє діток. Жили вони з чоловіком Петром нормально, як усі. Потім бабуся переїхала у місто… На сороковий день був поминальний обід. Двері в квартиру Марії були відчинені для сусідів. І тут раптом на порозі з’явився несподіваний гість. – Здрастуйте! – сказав чоловік з порога. – Ви пам’ятаєте мене? Всі застигли від здивування, не розуміючи, що відбувається і хто це такий
Не стало бабусі Марії. Її любили усі. Життя у бабусі було нелегке. З дитинства вона жила в селі, там вона …
Юля розвішували одяг після прання на балконі. У кімнаті пролунав телефонний дзвінок. Юля поставила тазик з одягом на стілець, зайшла у кімнату, підняла слухавку. – Юля? – Почула дівчина в телефоні незнайомий чоловічий голос. – Так, – невпевнено відповіла вона. – Вітаю, ти стала дорослою! – радісно вимовив незнайомець. – Дякую, звичайно, – Юлі сьогодні виповнилося вісімнадцять. – А ви хто? – Я твій тато! – несподівано сказав незнайомець. – Як тато?! Цього не може бути?! – Юля застигла з телефоном у руці, не розуміючи, що відбувається. Але вона навіть уявити не могла, який подарунок їй підготувала доля
– Юля? – Почула дівчина в телефоні незнайомий чоловічий голос. – Так, – невпевнено відповіла вона. – Вітаю, ти стала …
Надія повернулася у село з райцентру. Вона відкрила хвіртку, зайшла на подвірʼя й побачила під навісом свою матір. Жінка розставляла на столі чашки, вазочки з варенням та печивом. Біля столу на деревʼяній лавці стояла чиясь дорожня сумка… – Мамо, у нас що гості?! – здивовано вигукнула Надія. Відповісти їй мати не встигла. На подвірʼї з’явився батько. Він щось говорив комусь, все повертаючись назад. За ним ішов якийсь молодий чоловік з ранньою сивиною у волоссі. Надія придивилася хто то такий, і так і стала на місці! Вона не вірила своїм очам
Був теплий літній день. Легкий вітерець лагідно й грайливо торкався обличчя. З найближчого лісу долинала дзвінка трель пташиних голосів. Нещодавно …