– Сашко, а ти взагалі любиш свою дружину? – Як тобі сказати, я люблю порядок, смачно поїсти, а з нею …
Історії
– Серйозно? Розлучаєтеся? – Галя дивилася на батьків і не вірила своїм вухам. – Я не можу жити з цією жінкою! – вигукнув Мишко. – Вона зрадниця! – Мишко, я ніколи тобі не зраджувала! – відповіла Ірина. – Ну-ну! – сказав той. – Мамо, тату, ви ж двадцять п’ять років прожили разом! – сказала Галя. – І ви ніколи не сварилися! В нас була найкраща родина на світі. – Так вона мені всі ці двадцять п’ять років і брехала! – сказав Мишко. – Ніколи я тобі не брехала! – невдоволено відповіла Ірина. – Тату, а з чого ти вирішив, що мама тобі брехала? – запитала Галя. – У чому саме? Вона не розуміла, що це робиться
– Серйозно? Розлучаєтеся? – Галя не вірила своїм вухам. – Я не можу жити із цією жінкою! – вигукнув Мишко. …
Лариса розлучилася з Віктором. У її житті та житті дітей чоловік не з’являвся майже п’ять років. А потім зненацька зʼявився на порозі квартири, яку винаймала Лариса! Як Віктор знайшов адресу – одному Богові відомо. Але Лариса припускала, що йому підказав хтось зі спільних знайомих… – Ларисо, ти цей… – почав Віктор. – Давай почнемо все спочатку, га? Не можу я більше сам все це витримувати. Ми любили один одного, тож ніколи не пізно почати все спочатку! – Кхм… – раптом пролунав за спиною Лариси голос. Перевівши погляд за спину Лариси, Віктор побілів від побаченого
– Вітю, а решта грошей де? Що ти мені тицяєш ось ці ось 5 тисяч, яку діру я ними закривати …
Ірина вирішила прибрати у кабінеті свого чоловіка Віктора. – Там все в порядку, – сказав той. – В порядку?! – пирхнула Ірина. – Та там пилюки стільки, що археологи могли б проводити розкопки! Віктор знизав плечима. – Гаразд, роби що вважаєш за потрібне, – сказав він. – Тільки прошу, не перекладай документів… Коли чоловік пішов Ірина з ганчірками та миючими засобами, рішуче попрямувала до кабінету. Вона почала прибирати і складати речі коли раптом помітила у шухляді якусь скриньку. Ірина обережно витягла її і відкрила. Там був якийсь конверт. Ірина відкрила його і ахнула від побаченого
Можливо, іншого разу Ірина б і відступила. Та й справді: навіщо порушувати заведений затишок, той дивний симбіоз хаосу та порядку, …
Віра готувалася до 60-річного ювілею чоловіка з особливим трепетом. Все було продумано: меню, ведучий, розважальна програма. У день ювілею в ресторані почали збиратися гості. – А де Петро та Оля? – запитав у Віри чоловік, не побачивши серед присутніх сина та невістку. – Я дзвонила. Сказали, що вони трохи затримаються, і щоб починали без них, – відповіла Віра. Гості сіли за стіл, і наповнили келихи. Раптом двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшли син Віри Павлівни та її невістка. Всі гості глянули на вбрання невістки Віри Павлівни і… аж роти повідкривали від побаченого
Віра готувалася до 60-річного ювілею чоловіка з особливим трепетом. Все було продумано: меню, ведучий, розважальна програма, подарунок. Вона хотіла, щоб …
Тетяна поставила каструлю на плиту і глянула на годинник – шоста вечора. Її чоловік Олег має повернутися з роботи через годину. Вона посміхнулася помішуючи борщ, улюблену страву чоловіка. Звук дверей пролунав раніше аніж зазвичай. – Таню, нам треба поговорити, – якось відсторонено сказав Олег. Жінка витерла руки об фартух. – Щось сталося? – запитала Таня. – На роботі проблеми? Олег зайшов на кухню, не знімаючи пальто. Він дивився кудись у стіну. – Я йду від тебе, – раптом заявив чоловік. Тетяна побіліла. – Що ти таке кажеш?! – тільки й вихопилося у неї
Тетяна поставила каструлю на плиту і глянула на годинник – шоста вечора. Олег має повернутися з роботи через годину, як …
Павло з сином повернулися з риболовлі. – Кохана, ми вдома! – гукнув чоловік, переступивши поріг квартири. Віра не відповідала. – Може в магазин вийшла? – припустив син Іван. – Напевно, – погодився батько. Пройшла година, потім друга, Віра вдома так і не з’явилася. Павло набрав номер телефону дружини, але телефон було вимкнено. – Та що ж відбувається? – почав вже хвилюватися чоловік. Раптом, на кухонному столі, Павло помітив якийсь аркуш паперу, списаний почерком його дружини. Павло взяв цю “записку”, прочитав її і…ахнув від прочитаного
– Павло, але ж це твої батьки, не мої! Чому ти вирішив, що перекласти турботу про них на мене – …
Олена прокинулася від звуку води. Крапля. Ще крапля. Кран знову починав підтікати. Її чоловік Павло обіцяв полагодити його ще тиждень тому, але тепер його не було… – Павлику, ну де ж ти? – пошепки спитала Олена порожню половину ліжка. Чоловік зник три дні тому. Просто не прийшов з роботи. Телефон недоступний, речі на місці. Спочатку Олені здавалося, що сталося щось недобре, але вранці від Павла надійшло сухе повідомлення: «Вибач, я більше не можу. Ти впораєшся…» – Він повернеться, Оленко, – говорила Тетяна Сергіївна, літня колега. – Нагуляється і повернеться. А ввечері подзвонила свекруха. – Що ти зробила? – її голос тремтів. Олена побіліла від почутого
Олена прокинулася від звуку води, яка капає. Крапля. Ще крапля. Варто було заснути, як кран знову починав підтікати. Павло обіцяв …
Алла готувала вечерю, коли додому повернувся чоловік. Олексій сьогодні відвідував свою матір. – Привіт, – якось сумно сказав він, зайшовши на кухню. – Привіт. Щось сталося? – запитала Алла, помітивши поганий настрій чоловіка. – Я сьогодні розмовляв з мамою, – почав з далеку Олексій. – Щось сталося з Ольгою Геннадіївною? – захвилювалася жінка. – Ні, з мамою все гаразд, – тихо відповів Олексій. – Просто вона…вона відмовилася виконувати свою обіцянку! – Обіцянку? Яку ще обіцянку? – Алла здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Олексій, ти поговорив з мамою щодо квартири? – запитала в чоловіка Алла. – У суботу з’їжджу до неї, цього …
Дмитро приїхав від матері додому. Перед будинком його зустрів якийсь хлопець. Він тримав перед собою коробку з-під взуття. – Дядьку, візьми кошеня, – сказав той сумним голосом. Дмитро ніколи не мав любові до кішок. Він зазирнув у коробку і побачив на дні темну грудку шерсті. – Виніс його хтось надвір, – продовжував хлопець. – Він дуже маленький. Візьми. – Гаразд, давай твого кота, – Дмитро простягнув руку до коробки. – Дякую! – вигукнув хлопець. Дмитро зайшов у квартиру. Там було тихо і темно. Перед поїздкою до матері він якраз посварився з дружиною Оленою. Серце ухнуло кудись униз: «Моєї Олени немає». Дмитро увімкнув світло, пройшов у кімнату і застиг
Дмитро зайшов у напівпорожній вагон електрички, сів біля вікна і почав дивитися, як за склом у сутінках, пропливає краєвид, що …