Христина з Іриною були нерозлучними подругами. І хоча після закінчення школи доля розвела їх по різних навчальних закладах, але дружбу вони продовжували підтримувати.
Якось, прогулюючись у міському парку, подруги познайомилися з двома молодиками – Андрієм та Миколою.
Вони були друзями і нещодавніми випускники одного з міських навчальних закладів.
Зовні Андрій виглядав явно краще за свого непоказного товариша. І не дивно, що високий, статний і з прекрасним почуттям гумору молодик одразу привернув до себе увагу дівчат.
У компанії навіть найбезкорисливіших друзів, та й подруг, є завжди лідер. Таким лідером у дівчат була Христина. І вона одразу поклала око на Андрія.
Оскільки на її тлі Ірина виглядала сіренько, то дівчина без заперечень змирилася зі своєю долею і задовольнялася спілкуванням з Миколою.
Зустрічі молодих людей продовжились. Спочатку вони зустрічалися компанією, що складається з чотирьох осіб, а трохи згодом – уже парами.
Дружба хлопця та дівчини не буває тривалою. Вона або переходить на інший етап, або припиняється.
І вже через пів року Андрій зробив пропозицію Христині.
Свідками на весіллі у них були Ірина та Микола.
А ще через місяць весілля зіграли Микола з Іриною. Зрозуміло, що при такому розкладі молодята продовжили дружити сім’ями.
Кожна сім’я мала власне житло. Батьки дівчат подбали про своїх дочок, подарувавши на весіллі кожній із них по квартирі.
Сімейне життя не завжди буває гладким. За статистикою лише одна з десяти пар буває по-справжньому щасливою, а понад 70% шлюбів розпадається.
Вже незабаром Христина почала ділитися з подругою своїми розчаруваннями в Андрії. І з кожним днем її невдоволення чоловіком зростало.
За великим рахунком, її претензії були дріб’язковими. Але саме з дрібниць і починається розлад у сімейному житті.
Христина казала, що її чоловік нечупара, який може кинути свої брудні шкарпетки де завгодно.
У її очах він був і ледарем, який не хоче допомагати їй по господарству.
Андрій мовчки терпів її закиди, навіть не намагаючись заперечувати дружині. Було видно, що він не хоче втрачати Христину.
А Христина, відчувши, що відсічі не буде, продовжувала відчитувати його й у присутності друзів.
А ось Ірина не зациклювалася на недоліках чоловіка, які у нього, звісно ж, були. Вона навпаки відгукувалася про нього тільки добрим тоном.
…Андрія іноді по роботі відправляли у відрядження. І одного дня, він вирішив зробити дружині сюрприз.
Андрій владнав усі справи на день раніше, склав речі, і поспішив на поїзд додому.
Чоловік вийшов на вокзалі, викликав таксі. Він вийшов біля свого підʼїзду і глянув на вікно своєї квартири.
– О, світло увімкнене, значить моя Христина вдома! – вирішив Андрій.
Весело наспівуючи якусь пісеньку, він поспішив на свій поверх.
Андрій відкрив двері своїм ключем, зайшов у кімнату, і вже хотів вручити дружині букет квітів, який купив по дорозі.
Але чоловік так і застиг на порозі від побаченого…
Він побачив у спальні свою дружину і свого найкращого друга!
Христина навіть не намагалася виправдовуватися перед чоловіком, заявивши, що вони з Миколою кохають один одного.
Того ж дня Микола переїхав у квартиру своєї нової коханої. Для Ірини такий розвиток подій став цілковитою несподіванкою. І Андрій, й Ірина дуже переживали після зради своїх недолугих половинок…
Вже після розлучення Андрій жартома запропонував Ірині відзначити цю подію в ресторані.
І вона зненацька погодилася.
І коли наступного дня він зателефонував їй і запросив на побачення, вона відповіла йому згодою.
Вже незабаром ні Андрій, ні Ірина не уявляли собі життя один без одного!
І після весілля Андрій залишався таким самим уважним і ніжним, і буквально носив Ірину на руках.
Не цурався він і роботи по господарству, допомагаючи Ірині у всьому. Через рік у них в родині з’явилося малятко.
Зі своїми колишніми друзями – Миколою і Христиною вони більше не спілкувалися. Таких друзів молодята більше точно не потребували…
Що стосується Христини з Миколою, то життя у них якось не склалося.
І вже через рік Христина виставила свого чоловіка за двері…