Аліса готувала вечерю, як раптом пролунав дзвінок телефону. – Так я вас слухаю, – взяла вона слухавку. – Ви Аліса? – Так, це я. – Я знаю, що вашого чоловіка зараз нема вдома. – Що? Що з Миколою? – захвилювалась вона. – Не переживайте, з вашим Миколою все гаразд. Зараз він у своєї коханки, – сказала незнайомка і поклала слухавку. Аліса аж присіла від таких новин

Аліса готувала вечерю, як раптом пролунав дзвінок телефону. Аліса трохи захвилювалася. Миколи досі не було вдома, хоча він мав повернутися ще кілька годин тому.

Піднявши слухавку, дівчина важко видихнула і відповіла:

-Так я вас слухаю.

На іншому боці трохи помовчали, а потім сказали:

-Ви Аліса Петрівна?

-Так це я.

-Я знаю, що вашого чоловіка зараз немає вдома.

Аліса ще більше захвилювалася.

-Хто ця жінка, і чому вона говорить про її чоловіка, – подумала вона.

-Що? Що з моїм Миколою? – запитала вона.

-Ні, ви головне не переживайте, з вашим Миколою все гаразд. Зараз він у своєї коханки. Тому, якщо він затримується, не хвилюйтесь – повеселиться і прийде додому, – сказала незнайомка і поклала слухавку.

Аліса аж присіла від таких новин. Через пів години дівчина почула, як повертається ключ у дверях.

Це був Микола. Чоловік з порога крикнув:

-Жінко, ти де?! Ходи, зустрічай чоловіка, – і простягнув їй букет троянд.

Вийшовши в коридор, Аліса спробувала вдати, що нічого не знає, і взяла троянди. Вона розгубилася і промовила:

-Дякую. А що за свято?

-Просто так, згадав, що давно квітів тобі не дарував, – з усмішкою відповів чоловік. – Гаразд, я у ванну, вечерю можеш не гріти, втомився я дуже. Вийду з ванни, все поясню. Постав чайник грітися, кави хочу.

Аліса пішла на кухню ставити чайник все думаючи про той дзвінок…

Нарешті чоловік вийшов з ванни.

-Ти уявляєш, сьогодні машина зламалася, довелося тягнути її до найближчого шиномонтажу. І телефон ще й розрядився, ось я і не зміг тобі зателефонувати. У черзі ще довелося стояти…

-А поки ти чекав, не міг у когось попросити телефон і подзвонити? – з подивом запитала Аліса.

-Та мені якось незручно було брати в іншої людини телефон. А що ти зі мною в такому тоні розмовляєш? Я взагалі то втомився, і хочу відпочити, а натомість, вислуховую незрозумілі претензії.

-Мені подзвонила сьогодні одна жінка і сказала, що ти розважаєшся з коханкою. Тебе бачили. Що ти можеш на це сказати?

Микола аж присів від почутого, і одразу обурився:

-Ти що? У це віриш? І взагалі хто це був?

-Я не знаю, хто ця незнайомка, але вона сказала саме таке. А що це так? Ти, дійсно, мені зраджуєш? Говори тільки правду, не люблю, коли мені брешуть.

-Алісо, це зовсім не зрада. Я все зараз тобі поясню. Так, я зустрічаюся з жінкою, вона завжди мене зустрічає гарно вдягнена, акуратно нафарбована і з усмішкою. Це щось на кшталт відпочинку… Але я тобі не зраджую!

Жінка не могла стримати сліз. Вона змахнула їх і сказала:

-Та як це не зрада? У чистому вигляді зрада. І що тобі вдома не відпочивається, що ти вирішив до іншої бігти? Хіба вдома ти себе не почуваєш чоловіком?

-Вдома? Удома я чоловік і батько, а не мужик. І це два абсолютно різні поняття.

І як я можу бути вдома мужиком, коли ти постійно ходиш у капцях і халаті, чи у футболці й штанях. Діти постійно кричать і не дають спокійно навіть телевізор подивитися. Та й ти постійно бубниш, то що хотілося б зробити ремонт, то кран щоб я полагодив, то ще щось.

Як я в цьому всьому, почуватимуся мужиком? І це не зрада. От якби я пішов із сім’ї і залишив вас, то це була б зрада. Сім’я це праця, а коли багато трудишся, необхідно відпочивати!

-Ох ти, як заговорив. Це ти так виправдовуєшся, чи справді так вважаєш? – Аліса не вірила своїм вухам.

-Знаєш, зараз у сучасному світі, усі чоловіки мають коханок. І це нормально, і ти маєш з цим змиритися. А свою сім’ю я ніколи не залишу. І припини сваритися із цього приводу.

Виявляється, я тебе зовсім не знаю, – сумно сказала жінка. – Ми з тобою прожили чимало років разом. А як тобі буде, якщо я почну відпочивати із чоловіками?

Миколу взяла злість:

-Тільки спробуй, я й дня з тобою не буду жити тоді. Ти жінка і маєш знати своє місце!

Розмова почала перетворюватися на сварку.

-І де ж моє місце? – поцікавилася дружина.

-На кухні, з дітьми і поруч із чоловіком, – сказав Микола.

Аліса нічого не стала відповідати чоловікові, підійшла до вікна і заплакала.

Вона зрозуміла, що поруч із нею не рідна їй людина, а чужа.

Наступного ранку Аліса відправила дітей до школи і пішла до своєї мами.

Переступивши поріг батьківського будинку, Аліса одразу ж кинулася до матері. Ганна Миколаївна її обняла і зрозуміла – щось трапилося.

Вони пройшли на кухню. Аліса їй розповіла, що чоловік має коханку, і переказала всю вчорашню розмову.

-І що ти збираєшся з усім цим робити? – запитала мама.

-Я не знаю, що сталося з тим Миколою, за якого я вийшла заміж. Адже це зовсім інша і чужа для мене людина. Не знаю, як я дітям все скажу, якщо розлучимося з ним.

Мати поділилася своєю життєвою історією. Адже батько Аліси був таким самим, як і Микола, усе постійно від усіх приховував.

А вона все терпіла, не говорила нічого про батька, хоча він робив ще гірше, ніж чоловік Аліси.

А коли батько Аліси заслаб, то мама вирішила відплатити йому і постійно нагадувала, що він зробив. Всі сльози були виплакані, але жалості анітрохи до нього не було.

Після того, як мама розповіла свою історію, то додала:

-Навіщо ти все це терпітимеш і житимеш з цим. Краще зараз розійтися, бо далі життя нормального вже точно не буде.

Звичайно, вирішувати тобі і тільки тобі. Якщо захочеш зберегти сім’ю, то доведеться терпіти, а тобі це треба?

Адже в тебе є твої діти, я чим зможу, тим допоможу, квартира твоя. Навіщо тобі такий чоловік?

-Мамо, а я навіть і уявити не могла, що у вас із татом все було саме так…

-Весь цей час, я це приховувала. Мені дуже важко було тримати це в собі. Тому, тобі донечко, треба все обміркувати і вирішити, чи потрібне тобі таке життя.

Після розмови з мамою Алісі стало трохи легше на душі. Вони ще трохи посиділи і Аліса пішла додому. Жінка зібрала всі речі чоловіка і виставила їх у коридор. Коли Микола повернувся додому, він дуже здивувався.

-Ти взагалі розумієш, що робиш? Адже в нас сім’я, діти!

-Це ти зрадив нашу сім’ю, а не я.

-Я то піду і один не залишуся, тільки ось ти кому будеш потрібна, та ще й з двома дітьми?!

-Забирайся, я більше знати тебе не хочу! – сказала Аліса.

-А що ти скажеш дітям?

-Правду!

І Аліса рішуче зачинила перед ним двері. Вона для себе все вирішила…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.