Аліса готувала вечерю, як раптом пролунав дзвінок телефону. Аліса трохи захвилювалася. Миколи досі не було вдома, хоча він мав повернутися ще кілька годин тому.
Піднявши слухавку, дівчина важко видихнула і відповіла:
-Так я вас слухаю.
На іншому боці трохи помовчали, а потім сказали:
-Ви Аліса Петрівна?
-Так це я.
-Я знаю, що вашого чоловіка зараз немає вдома.
Аліса ще більше захвилювалася.
-Хто ця жінка, і чому вона говорить про її чоловіка, – подумала вона.
-Що? Що з моїм Миколою? – запитала вона.
-Ні, ви головне не переживайте, з вашим Миколою все гаразд. Зараз він у своєї коханки. Тому, якщо він затримується, не хвилюйтесь – повеселиться і прийде додому, – сказала незнайомка і поклала слухавку.
Аліса аж присіла від таких новин. Через пів години дівчина почула, як повертається ключ у дверях.
Це був Микола. Чоловік з порога крикнув:
-Жінко, ти де?! Ходи, зустрічай чоловіка, – і простягнув їй букет троянд.
Вийшовши в коридор, Аліса спробувала вдати, що нічого не знає, і взяла троянди. Вона розгубилася і промовила:
-Дякую. А що за свято?
-Просто так, згадав, що давно квітів тобі не дарував, – з усмішкою відповів чоловік. – Гаразд, я у ванну, вечерю можеш не гріти, втомився я дуже. Вийду з ванни, все поясню. Постав чайник грітися, кави хочу.
Аліса пішла на кухню ставити чайник все думаючи про той дзвінок…
Нарешті чоловік вийшов з ванни.
-Ти уявляєш, сьогодні машина зламалася, довелося тягнути її до найближчого шиномонтажу. І телефон ще й розрядився, ось я і не зміг тобі зателефонувати. У черзі ще довелося стояти…
-А поки ти чекав, не міг у когось попросити телефон і подзвонити? – з подивом запитала Аліса.
-Та мені якось незручно було брати в іншої людини телефон. А що ти зі мною в такому тоні розмовляєш? Я взагалі то втомився, і хочу відпочити, а натомість, вислуховую незрозумілі претензії.
-Мені подзвонила сьогодні одна жінка і сказала, що ти розважаєшся з коханкою. Тебе бачили. Що ти можеш на це сказати?
Микола аж присів від почутого, і одразу обурився:
-Ти що? У це віриш? І взагалі хто це був?
-Я не знаю, хто ця незнайомка, але вона сказала саме таке. А що це так? Ти, дійсно, мені зраджуєш? Говори тільки правду, не люблю, коли мені брешуть.
-Алісо, це зовсім не зрада. Я все зараз тобі поясню. Так, я зустрічаюся з жінкою, вона завжди мене зустрічає гарно вдягнена, акуратно нафарбована і з усмішкою. Це щось на кшталт відпочинку… Але я тобі не зраджую!
Жінка не могла стримати сліз. Вона змахнула їх і сказала:
-Та як це не зрада? У чистому вигляді зрада. І що тобі вдома не відпочивається, що ти вирішив до іншої бігти? Хіба вдома ти себе не почуваєш чоловіком?
-Вдома? Удома я чоловік і батько, а не мужик. І це два абсолютно різні поняття.
І як я можу бути вдома мужиком, коли ти постійно ходиш у капцях і халаті, чи у футболці й штанях. Діти постійно кричать і не дають спокійно навіть телевізор подивитися. Та й ти постійно бубниш, то що хотілося б зробити ремонт, то кран щоб я полагодив, то ще щось.
Як я в цьому всьому, почуватимуся мужиком? І це не зрада. От якби я пішов із сім’ї і залишив вас, то це була б зрада. Сім’я це праця, а коли багато трудишся, необхідно відпочивати!
-Ох ти, як заговорив. Це ти так виправдовуєшся, чи справді так вважаєш? – Аліса не вірила своїм вухам.
-Знаєш, зараз у сучасному світі, усі чоловіки мають коханок. І це нормально, і ти маєш з цим змиритися. А свою сім’ю я ніколи не залишу. І припини сваритися із цього приводу.
Виявляється, я тебе зовсім не знаю, – сумно сказала жінка. – Ми з тобою прожили чимало років разом. А як тобі буде, якщо я почну відпочивати із чоловіками?
Миколу взяла злість:
-Тільки спробуй, я й дня з тобою не буду жити тоді. Ти жінка і маєш знати своє місце!
Розмова почала перетворюватися на сварку.
-І де ж моє місце? – поцікавилася дружина.
-На кухні, з дітьми і поруч із чоловіком, – сказав Микола.
Аліса нічого не стала відповідати чоловікові, підійшла до вікна і заплакала.
Вона зрозуміла, що поруч із нею не рідна їй людина, а чужа.
Наступного ранку Аліса відправила дітей до школи і пішла до своєї мами.
Переступивши поріг батьківського будинку, Аліса одразу ж кинулася до матері. Ганна Миколаївна її обняла і зрозуміла – щось трапилося.
Вони пройшли на кухню. Аліса їй розповіла, що чоловік має коханку, і переказала всю вчорашню розмову.
-І що ти збираєшся з усім цим робити? – запитала мама.
-Я не знаю, що сталося з тим Миколою, за якого я вийшла заміж. Адже це зовсім інша і чужа для мене людина. Не знаю, як я дітям все скажу, якщо розлучимося з ним.
Мати поділилася своєю життєвою історією. Адже батько Аліси був таким самим, як і Микола, усе постійно від усіх приховував.
А вона все терпіла, не говорила нічого про батька, хоча він робив ще гірше, ніж чоловік Аліси.
А коли батько Аліси заслаб, то мама вирішила відплатити йому і постійно нагадувала, що він зробив. Всі сльози були виплакані, але жалості анітрохи до нього не було.
Після того, як мама розповіла свою історію, то додала:
-Навіщо ти все це терпітимеш і житимеш з цим. Краще зараз розійтися, бо далі життя нормального вже точно не буде.
Звичайно, вирішувати тобі і тільки тобі. Якщо захочеш зберегти сім’ю, то доведеться терпіти, а тобі це треба?
Адже в тебе є твої діти, я чим зможу, тим допоможу, квартира твоя. Навіщо тобі такий чоловік?
-Мамо, а я навіть і уявити не могла, що у вас із татом все було саме так…
-Весь цей час, я це приховувала. Мені дуже важко було тримати це в собі. Тому, тобі донечко, треба все обміркувати і вирішити, чи потрібне тобі таке життя.
Після розмови з мамою Алісі стало трохи легше на душі. Вони ще трохи посиділи і Аліса пішла додому. Жінка зібрала всі речі чоловіка і виставила їх у коридор. Коли Микола повернувся додому, він дуже здивувався.
-Ти взагалі розумієш, що робиш? Адже в нас сім’я, діти!
-Це ти зрадив нашу сім’ю, а не я.
-Я то піду і один не залишуся, тільки ось ти кому будеш потрібна, та ще й з двома дітьми?!
-Забирайся, я більше знати тебе не хочу! – сказала Аліса.
-А що ти скажеш дітям?
-Правду!
І Аліса рішуче зачинила перед ним двері. Вона для себе все вирішила…