– Привіт подруга! – Катерина почула у слухавці веселий голос своєї колишньої колеги.
– Привіт, Наталю! Скільки років!?
Катерина здивувалась цьому дзвінку, адже, чесно кажучи, подругами дівчини ніколи не були. Так, вони добре спілкувалися на роботі, але поза офісом їх ніщо не пов’язувало.
– Катю, у мене невеликий форс-мажор трапився, можна у тебе пожити днів на п’ять?
Такого повороту Катя ніяк не очікувала, напевно, тому погодилася на це прохання:
– Наталю, якщо тебе не бентежить, що у нас зараз триває ремонт, то будь-ласка.
– Ні, ремонт не проблема, – хихикнула Наталя. – Ой, а як у вас із Максимом?
– Все добре. Приїжджай до шести, адресу надішлю повідомленням.
Катерині хотілося побачити колишню колегу, цікаво було подивитись, яка вона зараз, дізнатися, чим живе.
Коли три роки тому нова співробітниця увійшла до офісу їхньої фірми, всі чоловіки дивилися тільки на неї.
Наталя, безперечно, знала про те, яке враження вона справляє на чоловіків, і вміло цим користувалася. Варто їй тільки завести своє коронне: “Джентльмени, допоможіть жінці…” В офісі відразу виникала пробка з охочих допомогти.
Інші співробітниці спочатку зневажливо косилися на новеньку і трохи ревнували своїх завжди спокійних та врівноважених колег. Тільки познайомившись із Наталею ближче, дівчата зрозуміли, що вона не приймає колег-чоловіків всерйоз, у неї є кохана людина, вони сто років разом. Їй лише хочеться полегшити собі життя на новому місці, тому воно і користується своїми принадами.
Найближче Наталя зійшлася саме з Катею, хоча таких різних людей ще треба пошукати.
Катерина – спокійна, флегматична, не любить зайвої уваги до себе.
Наталя – дівчина-свято, душа компанії, її завжди і скрізь було багато.
Дівчата разом обідали, щось шушукалися, іноді ходили по магазинах. Але не більше.
Пропрацювавши у фірмі два роки, Наталя раптом звільнилася. Може, вона й не була найкращим співробітником, але й у найгірших теж не ходила. Зарплата її влаштовувала. Чому вона пішла, так ніхто й не дізнався. Навіть Катя.
Спочатку дівчата переписувалися в месенждері, але потім це спілкування зійшло нанівець. Тож вже майже рік від Наталі не було жодних звісток, а тут зненацька з’явилася!
Звичайно, Катя хотіла дізнатися, чим зараз займається колишній колега.
Катерина під’їхала до будинку і одразу побачила біля під’їзду худеньку фігурку з великим рюкзаком.
– Наталя, ти! – Катя радісно кинулася обіймати колегу. – Що в тебе сталося?
– Я тобі пізніше розповім, гаразд?
– Так звичайно! Ходімо. Максим сьогодні затримається, тож зможемо посекретничати лише вдвох!
– У Максима багато роботи?
– Його підвищили, тепер доводиться крутитись! – Катя з явною гордістю говорила про чоловіка.
Вони з Максимом були щасливо одружені вже десять років, нещодавно відзначили річницю весілля. Діти в них відразу не вийшли, а зараз подружжя вже змирилося і жило одне для одного.
– Он воно що! Ти тепер – дружина начальника? – посміхнулася Наталя.
– Та яке там, більше проблем від цього підвищення!
Приятельки пройшли на кухню, Катя розібрала продукти.
– Зараз швиденько салатик нам зроблю, бутерброди… Чи ти дуже голодна? Я можу тобі підігріти вчорашнє запечене м’ясо, будеш?
– Ні, ні, салат піде.
Наталя вийшла до коридору, порилася в рюкзаку:
– Дивись що в мене є!
На столі з’явилося ігристе.
– То ти запаслива!
Катя та Наталя взялися за вечерю. Гостя розповіла, що кохана людина виставила її з дому, практично в тому, в чому вона до неї переїхала. Все, що дарував їй, попросив залишити в нього.
– А що трапилося?
– Та я сама не зрозуміла! Напевно, іншу жінку знайшов…
Дівчата вже пристойно «посиділи», і розмови стали відвертішими.
– Заздрю я тобі, Катю!
– Чого це раптом?
– Все у тебе добре, чоловік, квартира, робота. Нормально ти влаштувалася, хоч і не зірка!
– А ти зірка чи що? – Каті не сподобалося, як зневажливо про неї каже Наталя.
– Катю, давай не сваритимемося!
Через пару хвилин вони вже й не пам’ятали, про що говорили, знову цокалися келихами.
У замку завозився ключ, двері відчинилися, це чоловік Катерини повернувся з роботи.
Катя вийшла йому назустріч:
– Доргой, у нас гості!
– Я вже бачу! – Максим зрозумів, що дружина вже добряче «посиділа». – Вам ще не час розходитися?
– А ми не будемо розходитися! Наталя ночує в нас!
– Я все зрозумів! – розсміявся Максим. – Але, може, вам вже вистачить?
– Проходь, знайомся. Це Наталя.
– Та ми вже знайомі! На одному з ваших корпоративів познайомилися.
– Це коли Катя веселилася на танцполі з Клопотенком? – із гучним сміхом запитала Наталя.
– Я не веселилася, це все він! – Катя почервоніла та поспішила закрити цю тему. – Максиме, будеш вечеряти? Ти, мабуть, зголоднів?
-Катю, давай сам? Здається, тобі краще прилягти.
– Так, щось важко!
– Катю, я тебе проведу, – запропонувала Наталя і пішла за подругою до спальні.
Катя щільно зачинила двері, коли дівчата увійшли:
– Ти навіщо згадала Клопотенка?
– Ну, ти ж із ним шури-мури крутила!?
– Та яке крутила, потанцювали двічі, – Катя різко прийшла в себе, але рум’янець не сходив з її обличчя.
– Та ти лягай, Катю, ранок вечора мудріший. Кімнату я сама знайду, – Наталя вийшла зі спальні.
У коридорі вона прислухалася: Максим гримів посудом на кухні. Тоді Наталя швидко метнулася до кімнати, яку їй виділили для ночівлі, поправила косметику, роздяглася, залишившись у футболці та білизні. Посиділа на ліжку хвилин п’ять і, почувши, як у кухні зашуміла вода, вирушила на звук.
– Я Катю поклала. Хочеш і тебе покладу? – проворкувала Наталя, підходячи до Максима ззаду.
– Що? – Чоловік різко обернувся і прямо перед собою побачив дівчину.
Вона закинула руки йому на плечі.
– Ходімо?
– Я щось не зрозумів. Ти прийшла до нас у будинок, назвавшись подругою Каті, і тепер хочеш мене спокусити? – Максим зняв із себе руки Наталі.
– Ага. Але ми ніякі не подруги, просто колишні колеги. – Катя намагалася притиснутися до Максима. Але він не дозволяв, навпаки, відсував її від себе подалі.
– Наталя…Наталя, послухай, ти перебрала, з ким не буває? Але припини робити те, за що тобі завтра буде соромно.
– Ні, це твоя дружина перебрала, як на тому корпоративі! – Наталя засміялася. – А тепер вдає, що нічого не пам’ятає!
– Про що ти? – Максим дарма це запитав.
– Адже у нас бували корпоративи не тільки з другими половинками, а й, так би мовити, у вузькому колі. Ось там твоя Катя і переспала з Миколою Клопотенком. Можеш її саму спитати. Хоча вона відпиратиметься. Але я бачила!
– Навіщо ти мені все це кажеш? – Голос Максима тремтів від образи.
– А щоб вам життя раєм не здавалося. “Максим те, Максим се, колечко подарував, у ресторан зводив, на відпочинок повіз …” Набридло її слухати, ще коли разом працювали! Ось її подяка яка! А ти вірний надто! І чому все завжди дістається таким, як вона? Чому в мене нічого й нікого нема?
І Наталю понесло, вона сварилася, звинувачувала Катю, Максима і весь білий світ.
Максим акуратно відвів її до кімнати, сам же ліг спати на дивані у вітальні. Але всю ніч крутився і думав, де правда, а де обман?
Вранці він раніше виїхав з дому, розмову з Катею вирішив відкласти.
Колишні колеги прокинулися пізно.
– Наталя, ти що вчора моєму чоловікові сказала?
– Все!
– Що все?
– Все про тебе з Клопотенком.
– Що? Навіщо? Звідки ти взагалі це знаєш?
– Я вас бачила.
– Ах, ось ти як! Вимітайся з мого будинку і не дзвони мені більше.
Наталя зібралася і пішла.
Увечері між подружжям відбулася розмова, яка закінчилася розлученням. Максим не зміг вибачити зраду.
Наталя кілька разів намагалася зустрітися і поговорити з Максимом, чатувала його біля роботи та вдома, але він навіть не глянув у її бік.
Катя після розлучення поїхала до рідного міста, знайшла там роботу та оселилася у квартирі батьків.
Так випадкова зустріч з подругою зруйнувала шлюб і життя Каті та Максима.