Тетяна прокинулася від брязкання посуду. Значить, Микола вже встав і не побачив у каструльці свіжозвареної каші. Як так, шоста ранку, а його ніхто не зустрічає на кухні з усмішкою, чашкою кави та тарілкою гарячої манної каші. Мама привчила його з дитинства їсти вранці манну кашу.
Ну, і що, що він ліг спати напередодні о дев’ятій годині вечора, а Тетяна до першої години ночі сиділа за комп’ютером? Так, вона підробляє віддаленно, але нагодувати чоловіка це прешочергова справа! Гучно брязкати посудом Микола не наважився. Чутність у квартирах, самі знаєте яка – чутність, майже видимість.
Сусід, Максим Ігорович, якщо його розбудити в цей час, довго обурюватиметься. Мовляв, у нього безсоння, що він засинає тільки під ранок, а Микола не зважає ні на кого. І взагалі, до сьомої години ранку, а у вихідні до дев’ятої у будинку має стояти тиша. Максим Ігорович пообіцяв, що наступного разу він поскаржиться на Миколу його начальству.
Сваритись із сусідом Микола не хотів і переживав, що той виконає свою обіцянку. Тоді буде втрата іміджу в очах керівництва та колег по роботі. Як же, їх Микола, такий витриманий і весь позитивний, опустився до сварки з сусідом!
З іншого боку як, ну як достукатися до дружини, що вона повинна встати на півгодини раніше за чоловіка і приготувати йому сніданок. Не вигадуючи відмовок, що пізно лягла.
Микола на роботі та Микола вдома – це дві різні людини. На роботі він серйозний, розважливий товариш із широкою чарівною усмішкою. Незаміжні жінки потай зітхали по ньому.
Переступивши поріг будинку, чоловік перетворювався на вічно незадоволеного всім буркотуна. Який щиро вважав, що Тетяну, він ощасливив, одружившись на ній.
Тетяна накинула на себе халат і вийшла на кухню. Микола стояв обличчям до плити і не бачив дружину. Він був зайнятий справою. Ложкою постукував по кришці каструлі.
– Миколо, сьогодні субота, дай мені поспати. У мене був напружений тиждень, я мріяла, що сьогодні висплюсь. Ти що, не можеш зварити собі яйця чи розігріти в мікрохвильовій печі вчорашні котлети?
– Са-ам?! – пошепки сказав Микола. – Я не для того з тобою одружився, щоб самому собі сніданок готувати!
– Приготуй його і для мене, – спокійно сказала Таня.
Микола, тридцятирічний красень, а заразом її чоловік, не знав, що відповісти на таке нахабство.
– Ти …, ти …, ти недостойна мене! Я йду до мами, а ти вмовлятимеш мене повернутися, так от, я добре подумаю, чи варто мені це робити.
Тетяна мовчки стояла у дверях. Не дочекавшись від неї ні сліз, ні вмовлянь, Миколі довелося насправді закинути в Таніну спортивну сумку зміну білизни та пару свіжих сорочок.
Гучно закрити двері Тетяна йому не дала – перехопила їх і акуратно закрила. Микола почув, як одразу ж перекинувся ключ у замку. Взагалі, їхати до мами він не збирався. Йому не хотілося весь день слухати її розмови. Але доведеться.
Йому хотілося зіпсувати Тані настрій, потім прийняти від неї вибачення і запевнення, що цього більше не повториться. І день би вдався. Але щось пішло не так.
Таня, зачинивши за чоловіком двері, несподівано для себе, розсміялася. Мов камінь з її душі впав. Що це було? Фарс чи третьосортна комедія, і актор – так собі? Станіславський неодмінно сказав би – не вірю! От і вона не вірила.
*******
Це був його третій відхід до мами за неповні два роки їхнього спільного життя. Маму він виносив лише у малих кількостях. Любов Петрівну, також не спокушала думка годувати і обходжувати синочка. Любити вони любили один одного, але жити разом не бажали. Після інституту і до одруження Микола знімав кімнату у самотньої літньої жінки.
Тетяна з Миколою зустрічалися неповних два місяці. Микола привабив дівчину, і його мама, працівниця ЗАГСу, організувала їхнє одруження. Належного часу на роздуми молоді люди не отримали.
А Таня б вже через місяць зрозуміла, що її любий Микола рідкісний негідник. Але вони вже були одружені. Микола хотів пишне весілля, але за рахунок батьків Тані. Тільки Тані мама і тато виділили на торжество скромну суму грошей.
Не від жадібності. Просто за півроку до одруження вони купили квартиру доньці. З’явилася така можливість, і вони вклалися в нерухомість для своєї дитини. Вклалися до копієчки, навіть довелося влізти в кредит, хай і зовсім невеликий. Натомість квартира була гарна.
Любов Петрівна зітхала, що житло було куплено на ім’я Тетяни до заміжжя. Тобто, у разі чого, поділу воно не підлягало. Син був прописаний у матері, тому що будинок, в якому вона жила, ось вже років десять, як підлягав зносу. Отже, при розселенні вони могли одержати дві квартири.
*******
Відсміявшись, Таня витягла чемодан Миколи і почала складати в нього його речі. Чемодана забракло, і дівчині довелося діставати свою дорожню сумку. Потім виставила їх до коридору. Таня подивилася на годинник – стільки подій, а час лише половина сьомої. То Таня пішла досипати, не забувши вимкнути телефон.
Прокинулася, глянула на годинник на стіні і ахнула – десять годин! Підскочила і згадала, що сьогодні субота та чоловік її пішов до мами. Таня знову впала на подушку і поніжилася в ліжку ще десять хвилин.
Не поспішаючи, зварила в турці каву і випила її з недоїденою Миколою булочкою, яку розігріла в мікрохвильовій печі. Ммм, запах здоби поплив по кухні.
З другою філіжанкою кави вона вийшла на балкон. Помилувалась похмурою осінньою погодою. Та-ак, у дворі не було її червоної, з чорним дахом Кіа. Микола на ній до мами поїхав. Їй, отже, залишив свою стареньку машинку. Ось і є чим зайнятися. Але спочатку необхідно замінити замок у дверях.
Викликаний нею «чоловік на годину» за сорок хвилин упорався із заміною замку, це разом із покупкою.
Взявши ключі та документи від машини Миколи, а також прихопивши другий комплект ключів від Кіа, Тетяна вирушила у бік свекрухи. Ось і її «дівчинка» стоїть.
Що за безладність! Документи на автомобіль та страховку, Микола залишив в автомобілі, за козирком. Зараз його безладність зіграла на руку Тані. Вона відігнала свою машину убік, а на місце Кіа припаркувала машину Миколи. Ха-ха.
Настрій і так був добрим, а тепер піднявся до небес. Таня свою улюблену «дівчинку» залишила на платній автостоянці та вирішила прогулятися у парку, біля будинку. Мрячив дрібний дощ, повітря було чисте і свіже. Дихалося легко. Тетяна підставила обличчя під краплі дощу і не дивилася на всі боки. А даремно. Треба було дивитися під ноги.
*******
Заткнулася і ледве втрималася на ногах. О-о! Каблук хитається. А чоботи нові, лише вдруге надягнені! Грошей на нові чоботи немає, а зарплата лише за три дні. Та й не справа, чоботами розкидатися. Значить, потрібно терміново ремонтувати.
Майстерня з ремонту взуття знаходиться неподалік будинку. Таня щодня повз неї проїжджає. Хоч би вона сьогодні, у суботу, працювала. Таня дойшла до майстерні, машина на стоянці, спустилася сходами в напівпідвальне приміщення і штовхнула двері. У майстерні сидів чоловік похилого віку, носатий і вусатий.
Взяв у Тані чобіт, подивився, похитав головою і сказав – чекай. Щось гукнув і з підсобки вийшов молодий симпатичний чоловік. Він кивком голови привітався з Танею і взяв у діда чобіт. З яким знову пішов.
Таня сиділа на «дивані очікування», дивилася новини по телевізору та нікуди не поспішала. Бували пориви кудись бігти, але вона себе зупиняла – вона ж тепер вільна.
– Онук, – заговорив дід, – Олег у мене дизайнер взуття, в Італії стажувався. Але він не лише дизайн розробляє, а й сам шиє взуття. Зараз мені допомагає, за старою пам’яттю.
Вийшов онук із чоботом Тані. Сам одягнув його на ніжку дівчини і погладив халяву. Від чого у Тетяни побігли по шкірі мурашки. Наче Олег не погладив її чобіт, а її ніжку. Розплатившись, Таня поспішила піти. А то чоловік не встиг за поріг вийти, як у неї такі фантазії розгулялися.
Дорогою додому вона купила піцу і кілька тістечок. Щоб ще й на завтра вистачило, перед телевізором їх посмакує, переглядаючи якийсь фільм чи серіал.
Тільки вдома вона виявила, що телефону весь цей час було вимкнено. Свекруха, мабуть, постаралася, мамі повідомила, що її дочка не відповідає. А маму хвилювати не хочеться. Таня увімкнула свій смартфон. Ого! Сорок викликів від Любов Петрівни, три від мами та смс-ок не порахувати.
Одразу набрала маму.
– Мамо, у мене все гаразд. Я вранці як вимкнула телефон і тільки зараз про нього згадала.
– Дочко, сваха мені сказала, що від тебе Микола пішов? Ти що весь день плакала, переживала?
Тетяна засміялася, але мама цього не зрозуміла.
– Таня, ти плачеш?
– Мамо, якщо я й заплачу, то лише від щастя.
З мамою вони проговорили цілу годину. При Миколи це було б неможливо. Коли Таня розмовляла з батьками, він завжди хмурився. Він цілком серйозно вважав, що весь її вільний час має належати йому.
Подзвонила свекруха: – Тетяно, ти що собі дозволяєш, навіщо ти замок змінила? Микола не міг потрапити до свого власного будинку!
– Робити йому, як і вам, Любов Петрівно, в моєму будинку нічого. У понеділок я подаю на розлучення. І в понеділок же йду у відпустку, на тиждень раніше запланованого. Відразу їду без вас. Ви з сином відпочиватимете. Без мене.
Завтра о десятій годині я під’їду до вашого під’їзду, привезу речі Миколи. Якщо його чи вас у цей час не буде, я залишу валізи на тротуарі.
Таня знову вимкнула телефон. Не помітила, як начисто з’їла піцу. Потім налила собі гарячого чаю і під хорошу мелодраму посмакувала тістечко.
Сказала собі: – Таня, зупинись! І щаслива пішла спати. І снився їй чудовий кольоровий сон – вона на зеленому лужку з метеликами, що пурхають. У синьому небі різнокольорові веселки. І немає поруч із нею вічно незадоволеного чоловіка.